РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/3928/2012Головуючий суду першої інстанції:Кабаль І.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.
РІШЕННЯ
"11" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В
СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г.
При секретаріГуляєвій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої затопленням квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка на протязі 3-х років порушує її права шляхом затоплення водою та каналізаційними стоками її квартири АДРЕСА_1. В результаті затоплення стали непридатними для вживання її особисті речі, меблі, шпалери тощо, погіршився стан її здоров'я, у зв'язку з чим вимушена була проходити курс лікування, придбавати дорогі ліки. Просила стягнути з відповідачки матеріальну шкоду за пошкодження особистих речей у розмірі 6000 грн., вартість лікування та виклик медсестри додому у розмірі 9000 грн., за поштові та юридичні витрати у розмірі 3000 грн., на ремонт стояка каналізації 7000 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 300 грн., на відшкодування моральної шкоди 4000 грн. та судові витрати. В решті частини позову відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять: ОСОБА_7 - ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, ОСОБА_8 - скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що оскаржуване рішення порушує її права та інтереси, оскільки вважає, що вона має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до вимог ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України. У апеляційній скарзі ОСОБА_8 зазначає, що розмір матеріальної шкоди встановлено з порушенням норм ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України. Крім того, стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції неповно з'ясував підстави для її відшкодування, не обґрунтував її розмір.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який діє в інтересах позивачки, ОСОБА_8 та її представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідачки на користь позивачки 300 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що позивачка не надала суду доказів, які б підтвердили більший розмір матеріальної шкоди, а тому до уваги прийнято розмір шкоди, який погодилася відшкодувати відповідачка. Стягуючи моральну шкоду у розмірі 4000 грн., суд виходив з того, що позивачці внаслідок винних дій відповідачки завдано моральну шкоду і на підставі ст. 23 ЦК України вона має право на її відшкодування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення матеріальної шкоди, в частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди з висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна.
Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а так само шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі частини 1 статті 1166 наведеного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіяні.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом КП «Житловик-1» від 20.10.2010 р. залиття 11.10.2010 р. квартири АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_7, сталося по вині власника квартирі № 30 ОСОБА_8, в результаті залишеного на ніч включеного крану на кухні.
Відповідно до акта КП «Житловик-1» від 05.01.2011 р., залиття 18.12.2010 р. вищезазначеної квартири, в якій проживає ОСОБА_7, сталося із квартири № 30 власником якої являється ОСОБА_8, в результаті засмічення каналізації в санвузлі.
В суді першої інстанції відповідачка визнала свою вину у залитті квартири позивачки частково у розмірі 300 грн. Будь-яких належних та допустимих доказів завдання майну позивачки іншого розміру шкоди суду першої та апеляційної інстанції вона не надала, а клопотань про призначення експертизи з цього приводу не заявила.
Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір матеріальної шкоди визначено з урахуванням матеріалів справи, пояснень відповідачки, а тому в цій частині рішення є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір моральної шкоди в більш ніж десять раз від завданої матеріальної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що 4 тис. грн. відповідає принципам розумності, справедливості та законності.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням розміру завданої матеріальної шкоди, а також стану каналізаційної труби, розташованої в будинку, що потребує ремонту та знаходження цього будинку на балансі КП «Жилищник-1», тобто наявності в залитті квартири позивачки не тільки вини ОСОБА_8, розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції є завищеним, а тому підлягає зменшенню до 1 тис. грн.
Інші доводи апеляційних скарг сторін не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року в частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутий з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 до 1000 грн., в решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.
Бондарев Р.В. Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г.