УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4415/2012Головуючий суду першої інстанції:Томащак А.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"11" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р. В.

СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г

При секретаріГуляєвій Г.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_10, Молодіжна селищна рада про поділ спільно нажитого майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_9 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

10 квітня 2012 р. ОСОБА_7 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівельні матеріали, які знаходяться у вигляді недобудованого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, СТ «Садовод». Просила заборонити вчиняти будь які дії щодо зазначених будівельних матеріалів, в тому числі вводити в експлуатацію; заборонити усім іншім особам (крім позивача та відповідача) користуватися будівельними матеріалами, в тому числі передавати ці будівельні матеріали, та вчиняти щодо них інші зобов'язання.

Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема норм ст. 151, ч. 1 ст. 153 ЦПК України. Крім того вказує, що спірне майно подружжя знаходиться на земельній ділянці, яка належить іншій особі - ОСОБА_10, яка користується цим майном та може розпорядитися на свій розсуд, чим може утруднити виконання рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7, її представника, ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших особах.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки вони суперечать обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є спільне майно подружжя -незавершене будівництвом нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, СТ «Садовод», яке не може бути оглянуто експертом по призначеній у справі експертизі через недобросовісні дії третьої особи.

Виходячи з того, що між сторонами виник спір щодо поділу спільно нажитого майна та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки власником земельної ділянки, на якій розташовано спірне майно, є інша особа - ОСОБА_10, яка під час розгляду цього спору може одержати на спірне майно правовстановлюючі документи та розпорядитися ним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а ухвалу суду першої інстанції такою, що має бути скасована з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_11 задовольнити частково.

Ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2012 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Бондарев Р. В. Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г.