РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/3993/2012Головуючий суду першої інстанції:Гоцкалюк В.Д.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.
РІШЕННЯ
"11" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р.В.
СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г.
При секретаріГуляєвій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_9 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2011 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 06 вересня 2000 року до 11 серпня 2010 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу відповідач припинив надавати матеріальну допомогу, ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати своїх дітей. Уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання кожного з дітей в розмірі ј частини від заробітку ОСОБА_8 щомісяця до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням представник ОСОБА_7 та ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що у зв'язку з характером роботи позивачки діти проживають разом з її матір'ю зі згоди відповідача. Незважаючи на це вона систематично відвідує дітей, перебуває разом з ними у свята та у відпустці, переказує на їх утримання своій матері - ОСОБА_9 щомісяця гроші в розмірі 6000 грн., придбала для своєї матері автомобіль, щоб вона могла возити дітей на різні зайняття.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітні діти разом з ОСОБА_7 не проживають, на її утриманні не перебувають, а тому вона не може ставити питання щодо стягнення на свою користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Колегія суддів не може погодиться з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує матеріальний та сімейний стан сторін та інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
При апеляційному розгляді встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.09.2000 р. до 11.08.2010 року, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.
З 2005 року зі згодою відповідача діти проживають з матір'ю позивачки - ОСОБА_9 за адресою: РФ, АДРЕСА_1. Навчаються у школі, відвідують різні гуртки.
Конвенцією про права дитині, ратифікованою Постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991 р., визначені права дитини. Отримання аліментів на утримання дитини одним із батьків є гарантією реалізації права дітей на піклування і допомогу.
Норми глави 15 Сімейного Кодексу України передбачають обов'язок батьків утримувати дітей та порядок його виконання. Батьки неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не позбавлені батьківських прав, питання щодо їх місця проживання у судовому порядку не вирішувалось, діти проживають з матір'ю позивачки на території Російської Федерації зі згоди позивачки та відповідача, що підтверджується нотаріально посвідченою згодою на їх поїздку від 27.05.2009 р., 25.05.2011 р. (а. с. 50-51).
Виходячи з наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що фактичне проживання дітей з бабусею позбавляє мати права на аліменти на утримання неповнолітніх дітей є помилковим.
Посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на п. 17 Постанови Пленуму ВС України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» як на підставу відмови у позові, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи встановлено, що саме позивачка утримує дітей, які в силу об'єктивних причин та за згодою з відповідачем тимчасово проживають окремо від неї.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення аліментів, суд першої інстанції фактично звільнив відповідача від обов'язку утримувати своїх дітей, що є порушенням норм ст. 180 СК України, а також суперечить його письмовому запереченню, згідно з яким він був згоден платити на двох дітей аліменти у розмірі 1/3 частки (а. с. 16-17) .
Оскільки відповідач працює, що підтверджується його клопотанням (а. с. 82), а тому має постійний доход, розмір аліментів на користь матері дітей повинен бути визначений згідно зі ст. 183 Сімейного кодексу України, а саме: у частині від заробітку (доходу) батька дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), який не може бути менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Доводи відповідача про наявність у нього непрацездатних батьків, інші обставини не можуть бути підставою для його звільнення від сплати аліментів на своїх дітей.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення ними повноліття, починаючи з моменту звернення до суду - з 03 листопада 2011 року.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.
Бондарев Р.В Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г