Справа № 2/0510/1174/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2012 м. Макіївка

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого - судді Супрун М.Ю.

при секретарі - Антуль А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївці справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля»Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім.. В.І. Леніна»про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Макіїввугілля»Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім.. В.І. Леніна»про відшкодування моральної шкоди в сумі 20.000,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову та суду пояснив, що він працював на ВП «Шахтоуправління ім.. В.І. Леніна» в шкідливих та тяжких умовах понад 28 років, в результаті чого захворів на хронічний вертоброгений попереко -крестцовий радикуліт з больовими, м»язо -тонічними, лівобоковим корешковим синдромами. 18 жовтня 2011 року він був звільнений з підприємства на підставі частини 2 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я. Згідно довідки МСЕК від 19.10.2011року йому встановлено третю групу інвалідності та втрату працездатності на 40 %. Вважає, що йому заподіяна моральна шкода внаслідок пошкодження його здоров'я, відновити яке неможливо, він став на 40 % непрацездатним від отриманого професійного захворювання і саме цей факт впливає на ступінь його моральних страждань. З урахуванням наведеного, просив відшкодувати йому завдану моральну шкоду з Державного підприємства «Макіїввугілля»в сумі 20 000,00 гривень.

Представник відповідача - Державного підприємства «Макіїввугілля»ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що дійсно позивач працював у відповідача у шкідливих та тяжких умовах, у зв'язку з чим захворів на професійне захворювання. Разом з тим, вважає, що позивач не довів те, що йому було завдано моральну шкоду, не встановлено причинний зв'язок між отриманою травмою і тими моральними стражданнями, на які посилається ОСОБА_1 Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 04.02.1983 року знаходився з відповідачем у трудових правовідносинах та працював на шахті ім. В.І. Леніна, що є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Макіїввугілля». 18 жовтня 2011 року позивач був звільнений з підприємства на підставі частини 2 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. Під час виконання трудових обов'язків у шкідливих та тяжких умовах праці ОСОБА_1 захворів на професійну хворобу - хронічний вертоброгений попереко -крестцовий радикуліт з больовими, м»язо -тонічними, лівобоковим корешковим синдромами про, що 16 вересня 2011 року складено акт про розслідування хронічного професійного захворювання. Причиною професійного захворювання став тривалий вплив в процесі трудової діяльності в підземних умовах на організм тяжкої фізичної праці.

Згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 19.10.2011року встановлена третя група інвалідності та втрата 40 відсотків професійної працездатності. ( а.с. 7-8)

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається па власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди працівникові проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ч. ч. 3, 4, 5 ст. 23, п. 1 ст. 268, ст. ст. 1167, 1168 зазначеного Кодексу, про що зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 про страхові виплати.

Так згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яке її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що факт спричинення моральної шкоди позивачу наявний, оскільки він несе фізичні та моральні страждання внаслідок втрати здоров'я від отриманого професійного захворювання на виробництві, на 40 відсотків ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, змушений тривалий час лікуватися, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умов тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або на уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Встановлюючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм його фізичних та душевних страждань від отриманого на виробництві професійного захворювання, тривалості лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки ОСОБА_1 втрачено 40 відсотків професійної працездатності, згідно висновкам МСЕК, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої йому моральної шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь з Державного підприємства «Макіїввугілля»18.000,00 гривень.

На підставі викладеного, ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167, ЦК України, керуючись ст. ст. 209,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Макіїввугілля»Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім. В.І. Леніна»про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля»Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім.. В.І. Леніна»на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 18.000,00 грн. (вісімнадцять тис. грн. 00 коп.)

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: