Справа № 11-517, 2007року                                        Головуючий в 1-й інстанції Карплюк О.І.

Категорія: cm.cm.15 ч.2,115 ч.1 КК України                    Доповідач Майданюк К.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 серпня 2007 року     Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді         Кульбаби В.М.,

суддів                                 Майданюк К.І., Лінника П.О.,

при секретарі                    Філюк A.M.,

з участю прокурора          Підлісного О.В.,

захисника                          ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 05 червня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше судимого:

Хмельницьким міським судом 02.01.1990 року за ст.ст.140 ч.2, 215-3 ч.1, 42 КК України (в ред. 1960 року) до 2 років позбавлення волі,

Хмельницьким міським судом 02.04.ЮІ998 року за ст.140 ч.2 КК України (в ред. 1960 року) до 6 місяців позбавлення волі, Хмельницьким міським судом   23.07.2001 року за ст.ст.81 ч.3, 140 ч.2 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі, звільненого по відбуттю покарання 17.06.2004 року,

засуджено за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України до 7 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому постановлено обчислювати з 05 червня 2007 року; зараховано в даний строк час його перебування у вартовому відділенні Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1 з 28 липня 2006 року по 31 серпня 2006 року та під вартою з 17 грудня 2006 року по 04 червня 2007 року включно.

Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_2. судові витрати по справі в сумі 141 грн. 20 коп.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2. засуджено за те, що він28 квітня 2006 року біля 15 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою вбивства ОСОБА_3 наніс останньому один удар кухонним ножем в область живота, пошкодивши при цьому печінку, чим заподіяв потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, що було небезпечне для життя в момент заподіяння. Потім ОСОБА_2 намагався нанести ОСОБА_3, ще один удар ножем в область грудної клітини, однак, останній, обороняючись, схопив рукою за руку ОСОБА_2., в якій знаходився ніж, внаслідок чого він не зміг заподіяти

2

потерпілому тілесних ушкоджень. Після того, ОСОБА_4 відтягнув ОСОБА_2. від ОСОБА_3 в сторону і став між ними, що дало можливість потерпілому вийти з будинку.

В поданій апеляції захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2. на ст.124 КК України. Захисник вказує, що у засудженого не було умислу вбивати потерпілого, а наявні у останнього тілесні ушкодження були спричиненні ОСОБА_2 при перевищенні меж необхідної оборони. На думку апелянта, суд повинен був взяти до уваги покази свідка ОСОБА_4, які він подав суду під час досудового слідства. Крім того, суд дав неправильну оцінку показам ОСОБА_2. Захисник також вказує, що суд неповною мірою врахував обставини справи та дані про особу винного, внаслідок чого призначено надто суворе покарання, зокрема те, що засуджений разом з потерпілим вживали спиртні напої, потерпілий заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_3 просить не карати засудженого, не заявляв цивільного позову. ОСОБА_2 визнав вину та щиро покаявся у вчиненому, своїми діями сприяв розкриттю злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та засудженого, які підтримали подану апеляцію, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задоволити частково.

Винність засудженого у вчиненні злочинних дій підтверджується сукупністю доказів по справі.

Із показань ОСОБА_2. вбачається, що 28 квітня 2006 року на ґрунті неприязних стосунків, він кухонним ножем заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Наміру вбивати потерпілого у нього не було, він лише вдарив потерпілого, після того як він його побив.

Аналогічні обставини вбачаються із показань потерпілого та свідка ОСОБА_4

Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_2. як незакінчений замах на вбивство потерпілого, мотивуючи тим, що довести умисел до кінця завадив свідок ОСОБА_4, який відтягнув засудженого від потерпілого і дав останньому можливість вийти з будинку.

Однак такий висновок суду є помилковим і не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота з пошкодженням печінки, яке виникло від дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, за своїм характером відноситься до ступеню тяжких, як таке, що було небезпечне для життя в момент заподіяння.

Доказом бійки між потерпілим і засудженим свідчить той факт, що останньому були також заподіянні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Разом з тим потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що конфлікт між ним та засудженим виник внаслідок того, що він зробив зауваження засудженому, який стукав у вікно будинку ОСОБА_4. Після того вони всі разом розпивали спиртні напої, а пізніше між ними знову виникла суперечка і бійка і коли він вийшов на веранду, то засуджений його вдарив в правий бік. Проте, що йому був нанесений удар ножем він зрозумів тоді, коли побачив кров. Претензій до ОСОБА_2 немає і вважає, що останній не мав бажання і не хотів позбавляти його життя.

3

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази і покази засудженого в апеляційному суді колегія суддів вважає, що достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2 діяв з умислом на позбавлення життя потерпілого не здобуто, поскільки матеріали справи свідчать про відсутність такого наміру. Після того як їх розборонив ОСОБА_4 будь-яких дій щодо потерпілого засуджений не вчиняв, хоча мав таку можливість.

За наведених підстав колегія суддів вважає необхідним кваліфікувати злочинні дії ОСОБА_2. за наслідками, що настали, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за ч.1 ст. 121 КК України.

В зв'язку з перекваліфікацією злочину на менш тяжкий злочин підлягає пом'якшенню призначене винному покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати

У х валила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного  суду від  05  червня  2007 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Дії засудженого зі ст..ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України перекваліфікувати на ч.1 ст. 121 КК України і за цим законом призначити йому п'ять років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.