Справа № 11-511/2007року Головуючий в 1-й інстанції Болотов Є.В..
Категорія ст. ст. 127 ч.3, 365 ч.2 КК України Доповідач Дуфнік Л.М.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
22 серпня 2007 року Колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.,
суддів Майданюк К.І., Самчука П.П.
з участю прокурора . .Бантюка І.М.
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_12
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 червня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, оперативного уповноваженого ВКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, раніше не судимого, -
засуджено:
- за ст. 127 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на 6 років позбавлення
волі;
за ст. 365 ч.2 КК України - на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права
обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_1 призначено 7 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженця с Мартинівка Хмельницького району Хмельницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, оперативного уповноваженого ВКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого, -
засуджено:
за ст. 127 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на 6 років позбавлення
волі;
за ст. 365 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати
посади в правоохоронних органах на 3 роки.
На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_2 призначено 6 років 6 місяців позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
2
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по 91 грн. 50 коп. матеріальної, 5000 грн. моральної шкоди та 500 грн. витрат на оплату допомоги адвоката з кожного.
За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засуджено за те, що перший, працюючи оперативним уповноваженим ВКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, а другий - начальником ВКР Зарічанського ВМ ХМВ УМВС України в Хмельницькій області, 23 лютого 2006 року під час розгляду звернення ОСОБА_4 щодо крадіжки його майна, в період з 17 до 19 години умисно вчинили дії, що явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, які супроводжувались насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність ОСОБА_3 діями, заподіявши тим самим істотну шкоду охоронюваним законом правам потерпілого та державним інтересам.
При цьому з метою отримання від ОСОБА_3 зізнавальних показань про вчинення ним крадіжки майна засуджені, перебуваючи в кабінеті №16 Зарічанського ВМ, умисно заподіяли потерпілому сильного фізичного болю та фізичного і морального страждання шляхом мучення, нанесення побоїв по різних частинах тіла. Продовжуючи насильницькі дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одягнули на голову ОСОБА_3 чорну плетену шапку, примусили потерпілого стати колінами на стілець та почали наносити численні удари гумовим кийком по стопах його ніг, завдаючи сильного фізичного болю та моральних страждань .Від вказаних дій засуджених потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді крововиливів обох плечових суглобів, правої та лівої ступні, лівої гомілки та лівого стегна, правої гомілки та саден правого стегна, перелому Ш-ї клиновидної і човникоподібної кісток правої ступні, перелому основи 5-ї плюснової кістки лівої ступні.
В поданій на вирок апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати як незаконний і необгрунтований, а справу - закрити. При цьому апелянт зазначає, що в основу обвинувального вироку суд поклав суперечливі показання потерпілого ОСОБА_3, який неодноразово їх змінював як під час досудового слідства так і в суді, а також покази його близьких родичів - дружини, тещі та тестя, які не були очевидцями події, вказує, що висновки, викладені судом у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються сукупністю достовірних, незаперечливих доказів.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисника, які підтримали апеляцію, пояснення потерпілого, представника потерпілого і думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.127 ч.3, 365 ч.2 КК України повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Так, потерпілий ОСОБА_3, як в ході досудового слідства, так і в суді давав послідовні показання про те, що 23 лютого 2006 року на 9 год. його було запрошено до Зарічанського ВМ Хмельницького MB УМСВ України в Хмельницькій області. До 12 год. працівниками міліції з ним проводилась бесіда з приводу викрадення майна у ОСОБА_4 З 12 год. до 16 год.30 хв. він продовжував перебувати у приміщенні
3
відділу міліції, однак його ніхто не допитував. Після того, як він відмовився давати зізнавальні показання щодо крадіжки майна ОСОБА_4, ОСОБА_1 повідомив, що його затримано, надягнув наручники і почав бити по ногах. При цьому ОСОБА_2 запропонував зняти взуття , після чого засуджені протягом біля 40 хвилин продовжували наносити удари по ногах, завдаючи фізичного болю. Потім ОСОБА_1 тримав його, а ОСОБА_2 наносив удари в груди. Биття по ногах продовжилося і тривало ще біля години після того, як ОСОБА_1 одягнув йому на голову чорну плетену шапку. Коли засуджені припинили його бити, ОСОБА_1 сказав йому, щоб нікому не розповідав про те, що відбувалося, а ОСОБА_2 порадив занурити ноги в холодну воду. Додому він приїхав на таксі, яке йому викликав черговий Зарічанського ВМ.
Свої показання в ході досудового слідства потерпілий підтвердив при відтворенні обстановки обставин події (т.1, а.с.168-172) 3 травня 2006 року, а також на очних ставках з ОСОБА_1 і ОСОБА_2.( т.1, а.с.127- 132).
Підстав вважати показання ОСОБА_3 суперечливими у суду немає. Крім того, вони узгоджуються з показаннями свідків, висновком судово-медичної експертизи, роздруківками телефонних дзвінків, іншими матеріалами кримінальної справи.
Встановлено, що станом на 23 лютого 2006 року ОСОБА_1 працював начальником відділення карного розшуку Зарічанського ВМ Хмельницького MB УМВС України в Хмельницькій області, а ОСОБА_2 - оперуповноваженим відділення карного розшуку цього ж відділу. На їх розгляді знаходилася заява ОСОБА_4 від 15 лютого 2006 року про те, що всередині вересня 2003 року з цокольного приміщення належного йому будинку невідомими особами викрадено деревообробний станок власного виробництва, що підтверджується наявними у кримінальній справі матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_4 Із вказаних матеріалів вбачається, що 23 лютого 2006 року від ОСОБА_3 засудженим ОСОБА_2. ^правді відбиралося пояснення з приводу крадіжки майна ОСОБА_4 (т.1, а.с.67) .Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена ОСОБА_2. за погодженням з ОСОБА_1 24 лютого 2006 року (т.1, а.с.63), а не 23 лютого 2006 року, як зазначається в апеляції. В зв'язку з цим доводи апелянта про відсутність у засуджених мотиву для дій, за якими суд визнав їх винними , не можна визнати обґрунтованими.
Свідок ОСОБА_6- водій служби таксі „063" в судовому засіданні підтвердив, що 23 лютого 2006 року о 19 год. він отримав замовлення на поїздку до Зарічанського ВМ, звідки він відвозив ОСОБА_3 в с.Олешин Хмельницького району.
Свідок ОСОБА_7 пояснила в суді, що справді 23 лютого 2006 року біля 19 год.30 хв. потерпілий повернувся додому в с.Олешин на таксі. Вона бачила, що він тягнув ногу, не міг нормально ставати на ступню та зняти взуття.
В той же вечір ОСОБА_3 про знущання над ним в міліції розповів дружині -ОСОБА_8, яка в судовому засіданні також пояснила, що протягом дня 23 лютого 2006 року вона неодноразово, хвилюючись за чоловіка, телефонувала в Зарічанський ВМ ( останній раз біля 18 год.) і їй відповідали, що ОСОБА_3 знаходиться у відділі. Аналогічні показання дала в суді свідок ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_10 також підтвердив в судовому засіданні, що біля 17 год.23 лютого 2006 року телефонував у Зарічанський ВМ і йому повідомили, що потерпілий ще знаходиться там.
24 лютого 2006 року ОСОБА_3 на підставі направлення Хмельницького міськрайонного суду , де було вказано зі слів потерпілого, що був побитий 23 лютого 2006 року працівниками міліції, оглядав судово - медичний експерт ОСОБА_11. Відповідно до акту судово-медичного обстеження № 478 від 24 лютого 2006 року у ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів лівого і правого плечових суглобів, правої та лівої ступні, лівої гомілки та лівого стегна, правої гомілки та
4
саден правого стегна, які могли утворитися від дії твердих тупих предметів, можливо в строк та за обставин, на які вказує освідуваний, які за своїм характером є легкими тілесними ушкодженнями.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1419 від 8 червня 2006 року у потерпілого ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів обох плечових суглобів, правої та лівої ступні, лівої гомілки та лівого стегна, правої гомілки та саден правого стегна, перелому Ш-ї клиновидної і човникоподібної кісток правої ступні, перелому основи 5-ї плюснової кістки лівої ступні.( т.1, а.с.176).
Експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що після огляду ОСОБА_3 24 лютого 2006 року він направив його до травмпункту, оскільки при зовнішньому огляді виявити переломи неможливо, підтвердивши, що при наявності у потерпілого виявлених у'травмпункті переломів, той міг пересуватися, однак відчував при цьому сильний біль. Переломи кісток стоп, вказані у травмкарті від 1 березня 2006 року (т.1, а.с. 18), як вбачається з пояснень експерта, не могли бути заподіяні пізніше виявлених ним тілесних ушкоджень при обстеженні 24 лютого 2006 року, утворилися вони внаслідок неодноразових ударів і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості( т.2, а.с.51).
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає безпідставним доводи апеляції захисника засуджених про те, що суд не дослідив всебічно, повно і об'єктивно усі докази по справі і висновки, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, і не вбачає підстав для скасування вироку та закриття справи.
Поркарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винних, а також обставин, що пом'якшують покарання.
Підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 червня 20076 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_5 - без задоволення.