ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2012 р. Справа № 22/42
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя суддіМуравйов О. В. Полянський А. Г. Яценко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І України"
на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 20.12.2011 року
у справі№ 22/42 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"
до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І України"
простягнення 214 899,41 грн.
За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 -дов. від 11.06.12р. ОСОБА_5 -дов. від 03.01.12р.
В С Т А Н О В И В:
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006 року у справі № 22/42 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2006 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 року у справі № 22/42 (суддя Пінчук В. І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі № 22/42 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Іваненко Я. Л., Остапенко О. М.), позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 417 780,00 грн. основного боргу, 17 940, 45 грн. пені, 2 883,25 грн. трьох процентів річних, 4 385, 87 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 26 Закону України "Про страхування", ст. ст. 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 79, 84, 85, 87 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та постанову, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відводів складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 19.06.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 14.10.2004 року між ЗАТ "Сільгосппродукт" (правонаступником якого є ТОВ "Сільгосп-продукт") та ЗАТ "К'ЮБІІ-УГПБ Іншуеренс" (правонаступником якого є ПАТ з іноземними інвестиціями страхова компанія "К'Ю БІ І Україна") укладений договір страхування автотранспорту, сертифікат № С 15394, відповідно до умов якого ЗАТ "Сільгосппродукт" є страхувальником, а ЗАТ "К'ЮБІІ -УГПБ Іншуеренс" є страховиком.
Згідно з п. 15 вказаного договору застрахованим автомобілем є "Мерседес Бенц", д.н. НОМЕР_1.
22.11.2004 року між сторонами укладений додатковий договір страхування автотранспорту (додаток № 1), яким внесені зміни до пункту 15 договору (сертифікату № С 15394 ), а саме змінена декларована вартість.
Згідно з п. 9 додатку № 1 до договору, декларована вартість на автомобіль "Mercedes CL 500", д.н. НОМЕР_1 встановлено в сумі 464 200,00 грн.
24.08.2005 року застрахований автомобіль "Mercedes CL 500", д.н. НОМЕР_1 був викрадений, у зв'язку з чим 14.09.2005 року прокуратурою Святошинського району м. Києва порушено кримінальну справу № 58-991 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
25.08.2005 року позивач факсом надіслав відповідачу повідомлення про викрадення зазначеного автомобіля (про факт повідомлення відповідача факсом свідчить підтвердження трансакції на номер факсу).
Відповідно до п. 14.5 договору у випадку крадіжки застрахованого автомобіля страховик зобов'язаний сплатити 50% належного страхового відшкодування після надання страхувальником довідки про порушення відповідної кримінальної справи за фактом такої крадіжки.
Листом від 05.10.2005 року № 0833 відповідачем повідомлено позивача, що ним проводиться збір інформації, необхідної для встановлення всіх обставин обумовленої події та прийняття відповідного рішення.
ТОВ "Сільгосппродукт" звернулось до господарського суду, оскільки відповідач свої зобов'язання, передбачені договором страхування (сертифікат № С 15394) від 14.10.2004 року, щодо виплати позивачу першої частини страхового відшкодування в розмірі 208 890,00 грн., на день подання позову до суду, не виконав.
Крім суми страхового відшкодування позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 105,61 грн. та 3% річних в сумі 903,80 грн., а всього 214 899,41 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача також другу частину страхового відшкодування у розмірі 50% належного страхового відшкодування, яка складає 208 890,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги, оскільки відповідач свій обов'язок по сплаті страхового відшкодування не виконав, а підстави для відмови у виплаті на які посилається страховик, матеріалами справи не підтверджені.
Колегія суддів з таким висновком погоджується, враховуючи наведене.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 20 цього Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику і здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Пунктом 10.4 договору страхування визначено, що страховик протягом семи днів після одержання всіх необхідних та належним чином оформлених документів повинен вжити заходи, щодо оформлення страхового акту (акту - релізу) та не пізніше семи днів після підписання страхового акту здійснити виплату страхового відшкодування.
Пунктом 7 договору страхування (сертифікат № С 15394) від 14.10.2004 року передбачена частина збитків, що не відшкодовується страховиком (франшиза) у розмірі 10% від декларованої вартості.
Необхідною умовою для здійснення виплати страхового відшкодування у випадку крадіжки застрахованого автомобіля, у відповідності до п. 10.3 договору страхування, є передача страхувальником не пізніше семи календарних днів з моменту виявлення крадіжки страховику всі два оригінали ключів від такого автомобіля та реєстраційних документів.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що страхувальник в порушення вищенаведеного пункту договору ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховику не передав.
Оскільки судами встановлено, що у відповідності до довідки, виданої ОСОБА_6, два комплекти ключів, два комплекти брелоків з сигналізацією вилучені до матеріалів кримінальної справи у Святошинському РУ ГУМВС України в м. Києві, а технічний паспорт на спірний автомобіль також вилучений співробітниками міліції та долучений до матеріалів кримінальної справи, а отже виконання в п. 10.3 договору страхування неможливо з об'єктивних причин.
Крім того, відповідь Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 2006 року та належним чином завірена копія висновку експерта № 85 від 20.02.2006 року, свідчать, що серія та номер виконані на свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серійний номер НОМЕР_2 на автомобіль "Mercedes Benc CL 500", д.н. НОМЕР_1, власник ЗАТ "Сільгосппродукт", виготовлені за допомогою копіювально-множинної техніки, тобто з порушенням правил фабричної технології.
Судами встановлено, що з відповіді Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 21.11.2011 року № 51/вх 12622 вбачається, що досудове слідство у справі № 58-991 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом "Мерседес Бенц-СL 500", д.н. НОМЕР_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, зупинено 28.09.2010 року на підставі п. 3 ст. 206 КК України, а досудове слідство у справі № 58-991 по факту підробки документа, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, яка була виділена з кримінальної справи № 58-1105, зупинено 16.11.2010 року на підставі п. 3 ст. 206 КК України.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що спірний автомобіль знаходиться під арештом ГУБКОЗ СБУ, як автомобіль, який поставлений на постійний облік без офіційного оформлення в органах митниці з 30.11.2004 року, тобто після укладення спірного договору страхування.
Доводи скаржника про те, що оскаржуваними судовими рішеннями зобов'язано здійснити страхову виплату не власнику, яким є Німецька лізингова компанія ЗюдЛізинг, а позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки незаконність придбання ЗАТ "Сільгосппродукт" спірного автомобіля у приватного підприємця ОСОБА_7 судами не встановлено.
Крім того, обставини щодо придбання та подальшого відчуження автомобіля попередніми власниками не стосуються вирішення спору, предметом якого є стягнення страхового відшкодування.
На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано передбачених ч. 2 ст. 328 ЦК України допустимих доказів на спростування права власності позивача на спірний автомобіль.
Також не встановлені особи, які скоїли незаконне заволодіння спірним транспортним засобом та здійснили підробку технічного паспорта на спірний автомобіль, що спростовує посилання відповідача на те, що дії позивача підпадають під дію "Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".
Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на те, що спірний автомобіль підлягає конфіскації, оскільки стаття 354 ЦК України передбачає, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюється законом.
Виходячи з приписів ст. 629 ЦК України, відсутності судових рішень, які б набрали законної сили, про недійсність договору страхування, на підставі якого заявлений позов, підстав для звільнення відповідача від виконання обов'язку по виплаті страхованого відшкодування не вбачається.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті страхового відшкодування в сумі 417 780,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 12.1 договору страхування страховик несе майнову відповідальність перед страхувальником за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний банківський день затримки.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 17 940,45 грн., 3% річних в сумі 2 883,25 грн. за несвоєчасне виконання обов'язку по виплаті страхового відшкодування.
Стверджуючи про порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема ст. ст. 22, 79 ГПК України, скаржник зазначає, що колегія суддів безпідставно відмовила в зупиненні провадження у справі до набрання законної рішення у справі № 13/413-22/277.
Вказані доводи не заслуговують на увагу оскільки на момент прийняття постанови доказів наявності підстав для зупинення провадження не було, адже ухвала про порушення апеляційного провадження у справі № 13/413-22/277, датована 28.12.2011 року, тобто після прийняття оскаржуваної постанови.
Посилання скаржника на положення п. п. 5, 6 ст.26 Закону України "Про страхування" та п. п. 5, 6 ст. 991 ЦК України як на підставу відмови страховика від виплати страхового відшкодування, відхиляються, оскільки вони ґрунтуються на переоцінці обставин, встановлених апеляційним та місцевим судами, що у відповідності до ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі не вбачається.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями Страхова компанія "К'Ю БІ І України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі № 22/42 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
О. В. Яценко