Справа № Провадження №11-786/12 11/1090/3330/12 ст.121 ч.1 КК України Головуючий у І інстанціїБобковаН.В.

Категорія4Доповідач у 2 інстанції НагорнийА.М.

25.06.2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012р. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі

Головуючого -Левчука О.Д.

Суддів - Нагорного А.М., Матюшка М.П.

з участю прокурора -Стаховської Н.О., адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4, засудженого, потерпілого та його представника, -

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2012 року.

Цим вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ст.121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України - звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за те, що він 10.04.2008р. близько 10 год. 10 хв., перебуваючи в коридорі Білоцерківського національного аграрного університету, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, знаходячись позаду потерпілого ОСОБА_5, умисно наніс йому кілька ударів рукою ззаду по тулубу, заподіявши при цьому тяжкі тілесні ушкодження.

В поданій апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок суду занадто м'яким, вказує, що судом при постановленні вироку неповно було враховано тяжкість вчиненого злочину. Суд на думку прокурора послався лише на позитивні характеристики засудженого і не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_6 вину у скоєному не визнав і не розкаявся. Крім того, судом при постановленні рішення, не враховано вказівку апеляційного суду Київської обл. зазначену в ухвалі від 20.07.2011р. про призначення більш суворого покарання.

Прокурор просить вирок суду скасувати і постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_6 до 6 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_5 в своїй апеляції також вказує, що судом безпідставно звільнено засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком. Крім того, на думку потерпілого, судом не було усунуто допущенні порушення вимог КПК при попередньому судовому розгляді справи, не виконано вказівок зазначених в ухвалі апеляційного суду, і призначено занадто м'яке покарання. Також, апелянт зазначає, що суд ніяким чином не мотивував своє рішення про призначення засудженому мінімального покарання.

Потерпілий просить вирок суду скасувати, постановити свій, яким призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію, потерпілого і його представників, що підтримали його апеляцію, засудженого і його адвоката, що заперечували проти апеляцій і просили вирок суду залишити без зміни, про що просив засуджений і в останньому слові, перевіривши вирок суду, матеріали справи та доводи апеляцій, судова колегія вважає апеляції необґрунтованими.

Як вбачається з вироку суду і матеріалів справи, суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини і правильність юридичної кваліфікації дій засудженого.

Винність ОСОБА_6 у скоєнні ним злочину доведена показами, потерпілого, свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертиз і другими матеріалами справи. Покази ОСОБА_6, про те, що він не вдарив потерпілого, а лише штовхнув, судом обґрунтовано оцінені критично, суд обґрунтовано визнав їх як спосіб захисту підсудного, оскільки ці покази спростовуються іншими доказами по справі.

Призначаючи покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин в результаті некритичної оцінки можливих наслідків своєї поведінки, позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, є студентом. За таких обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, в умовах звільнення його від відбуття покарання з випробовуванням.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що з часу скоєння засудженим злочину пройшло більше 4-х років, за цей час ним не було вчинено будь-яких протиправних дій, що поряд з іншим також дає підстави вважати висновок суду щодо призначеного покарання обґрунтованим.

Поряд з цим, за вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 10 березня 2009р., ОСОБА_6 було засуджено до позбавлення волі строком на 5 років. Цей вирок за м'якістю призначеного покарання не скасовувався, що згідно вимог ст.375 КПК України не дає суду першої інстанції підстав призначити покарання більше ніж 5 років. Тому вимоги потерпілого і прокурора в частині призначення покарання у вигляді 6 років позбавлення волі є безпідставними. Посилання ж апелянтів на те, що судом не виконано вимог ухвали апеляційної інстанції від 20 липня 2011р., про призначення більш суворого покарання, - не відповідають фактичним обставинам. Згідно попереднього вироку суду, який було скасовано, - ОСОБА_6 було призначене покарання з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, а за останнім вироком, який є предметом оскарження, іспитовий строк визначений у вигляді 3-х років, що є покаранням суттєво суворішим ніж за попереднім вироком.

Покарання засудженому обране в межах санкції ст.121 ч.1 КК України, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням особи засудженого і обставин справи.

При таких обставинах судова колегія вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування - не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора та потерпілого залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2012 року, стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Судді: Левчук О.Д. Нагорний А.М. Матюшко М.П.