15.06.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790-1428/2012 р. Головуючий у першій

інстанції Майданік А.П.

Категорія 34 Доповідач апеляційної

інстанції Моцний М.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Саліхова В.В., Птіціної В.І.,

за участю секретаря - Зміївської В.С.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представників відповідача - Козирева К.Ю., Джірми І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі апеляційну скаргу гаражного кооперативу "Волна-1" на рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 31 серпня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до гаражного кооперативу "Волна-1" про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 1998 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому вказував, що у серпні 1991 року вступив до гаражного кооперативу "Волна-1", сплатив вступний внесок 374 руб., а також кошти на будівництво гаражу в розмірі 1648 руб. та 1000 руб. В 1998 році дізнався, що до членів кооперативу він не прийнятий, гараж для нього не збудований, сплачені ним кошти повертати кооператив відмовляється. Уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти у перерахунку в національну валюту України з врахуванням індексу інфляції в розмірі 9400,18 грн., у відшкодування моральної шкоди просив стягнути 5850 грн., у повернення судових витрат - 1629,55 грн.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 31.08.2011 року позов ОСОБА_6 задоволений частково: з ГК "Волна-1" на користь позивача стягнуто безпідставно набуті - 4402,36 грн., інфляційні витрати - 6607,11 грн., 3% річних - 452,17 грн., у відшкодування моральної шкоди - 500 грн., у повернення судових витрат - 147,82 грн. та 418,56 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що суд безпідставно застосував індекс інфляції до спірних правовідносин, не пославшись на закон, яким він при цьому керувався.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням правління гаражного кооперативу "Волна-1" від 03.08.1991 року ОСОБА_6 прийнятий до членів цього кооперативу і йому виділено місце для будівництва гаражу в "О" ряду (а.с. 10). Це стало підставою для внесення останнім до каси кооперативу вступного внеску 374 руб., а також коштів на будівництво гаражу 1648 руб. та 1000 руб. (а.с. 4). У 1998 році ОСОБА_6 подав заяву про виключення його з членів кооперативу з поверненням сплачених коштів та 30.01.1998 року дізнався про те, що до членів кооперативу він прийнятий не був (а.с. 11), кошти йому не повернули.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Суд першої інстанції на зазначені норми закону уваги не звернув, не врахував, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, тому необґрунтовано застосував норми діючого на даний час Кодексу, що є підставою відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України для скасування ухваленого ним рішення та постановлення нового рішення по суті спору.

За правилами ст. 14 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, найвищим органом управління кооперативу є загальні збори, які, зокрема, вирішують питання про прийняття у члени кооперативу, виключення з нього, а також питання, пов'язані з виходом з кооперативу.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 у серпні 1991 року мав намір стати членом гаражного кооперативу "Волна-1", подав відповідну заяву, яка була позитивно розглянута правлінням кооперативу, але це питання не було винесено на загальні збори кооперативу і позивач відповідно до ст. 14 Закону "Про кооперацію в СРСР" членом кооперативу не став.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Статтею 469 ЦК УРСР передбачено, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 вніс на рахунок ГС "Волна-1" 17.08.1991 року - 1000 руб. для будівництва гаража, 21.08.1991 року - 374 руб. вступний внесок, 31.08.1991 року - 1648 руб. на будівництво гаража, що підтверджується квитанціями (а.с.4), оригінали яких знаходяться у позивача. Колегія суддів визнає це належними та допустимими доказами передачі позивачем відповідачу 3022 руб.

Доводи апеляційної скарги, що зазначена сума була повернута ОСОБА_6 не доведені належними та допустимими доказами; довідка про те, бухгалтерські документи не збереглися (а.с. 15) таким доказом не є.

Враховуючи, що 03.08.1991 року правління кооперативу дало згоду на прийняття до членів кооперативу ОСОБА_6, останній через декілька днів передав вступний внесок та кошти на будівництво гаражу, а кооператив прийняв ці кошти, але питання про прийняття позивача на розгляд загальних зборів не вніс і кошти не повернув, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 4 ЦК УРСР між сторонами виникли правовідносини збереження майна без достатніх підстав, що в свою чергу згідно вимог ст. 469 ЦК УРСР тягне за собою обов'язок ГК "Волна-1" повернути ОСОБА_6 безпідставно утримані кошти.

Відповідно до статті 71, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Рішення правління про прийняття ОСОБА_6 до членів кооперативу та внесення коштів на рахунок відповідача здійснені в серпні 1991 року, процедура прийняття до членів кооперативу на загальних зборах та будівництво гаражу мала проходити без участі позивача, отже про порушення свої прав він не міг дізнатись раніше, ніж у 1998 році звернувшись до кооперативу з заявою про виключення з членів кооперативу через бездіяльність останнього. З огляду на викладене, враховуючи, що позивач відмовився від членства в кооперативі (про яке він добросовісно помилявся) в січні 1998 року (а.с. 11), тоді ж дізнався про те, що він ним не був та зажадав повернення внесених коштів, а, отримавши відмову, у лютому 1998 року звернувся з позовом до суду, колегія суддів вважає, що строк позовної давності відповідно до ст. 76 ЦК УРСР позивачем не пропущений.

Колегія суддів враховує, що кошти були передані у 1991 році в рублях СРСР. Для визначення розміру внеску станом на момент вимоги (лютий 1998 року) колегія зауважує на таке.

На підставі Указу Президента України, Постанови КМУ від 08.11.1992 року № 610-2 з листопада 1992 року один рубль рівнявся одному карбованцю. Отже спірна сума наприкінці листопада 1992 року була 3022 крб.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.

Загальновідомим є те, що в період 1993-1995 рр. Україна пройшла крізь період гіперінфляції - дуже високого темпу зростання цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей, зростання цін призвело до зменшення реальної вартості утримуваних грошей. За відсутності у той період законодавства, яке б регулювало питання компенсації втраченої вартості коштів, вищий судовий орган України надав роз'яснення щодо можливості при вирішенні судових спорів, які стосуються стягнення коштів, визначених у різних грошових знаках, що були в обігу в Україні, застосування індексу інфляції (лист ВСУ № 62-97 від 03.04.1997 року).

Згідно з Указом Президента України, Постановою КМУ від 25.08.1996 року № 7662\96 з 16.09.1996 року 100000 карбованців рівнялись одній гривні.

Таким чином, спірні 3022 руб. підлягають переведенню у карбованці з врахуванням індексу інфляції станом на вересень 1996 року, а потім карбованці переведенню у гривню: 3022 руб. = 3022 крб. * 104,5% * 105,9% * 116,5% * 124,6% * 2100% * 10256% * 501% * 281,7% * 109,4% * 107,4% * 103% * 102,4% * 100,7 * 100,1% * 100,1% * 105,7% * 102% * 101,5% / 100% = 456770343,92 грн. / 100000 крб. = 4567,00 грн.

За таких обставин вимога ОСОБА_6 про стягнення безпідставно утриманих відповідачем коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 4567,00 грн. Арифметичні помилки позивача при розрахунку колегією до уваги не приймаються, за межі позову таке рішення не виходить.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно із ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, яких він зазнав негативних немайнових явищ тривалим неповерненням коштів (тому що майнову компенсацію втрат та знецінення коштів він отримав) та те, що ці явища немайнового характеру виникли саме через бездіяльність відповідача.

З огляду на викладене позов ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, але з інших, ніж встановлені судом першої інстанції підстав, тому рішення суду від 31.08.2011 року в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з підстав, що встановлені судом апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції щодо судових витрат є вірним і зміні не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст.307, п. 4 ч. 1 ст.309, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу гаражного кооперативу "Волна-1" - задовольнити частково.

Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 31 серпня 2011 року в частині часткового задоволення позову - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_6 до гаражного кооперативу "Волна-1" про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з гаражного кооперативу "Волна-1" на користь ОСОБА_6 безпідставно утримані кошти в розмірі 4567,00 грн., у задоволенні решти вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний

Судді: /підпис/ В.В.Саліхов

/підпис/ В.І.Птіціна

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя М.В.Моцний