Справа № 290/130/2012

Провадження №10/0290/259/2012 Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух А.П.

Доповідач : Рупак А.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року місто Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Рупака А.А.

суддів Ващук В.П., Сілакова С.М.

з участю прокурора Жученка О.Д.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за апеляцією прокурора, який погодив подання -прокурора Тульчинського району Бондара А.В. на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Тульчин, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

З матеріалів справи вбачається, що в подані, погодженому з прокурором ставилось питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_3, обвинуваченому за ч.3 ст.186 КК України, а саме в тому, що він 22.04.2012 року біля 00.00 годин в місті Тульчин за попередньою змовою з ОСОБА_4 з приміщення ТОВ «Нова пошта»таємно викрали гроші та майно на суму 22745 гривень.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно року відносно ОСОБА_3 та одночасно обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року та направлення справи на новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи мотивуючи свої вимоги тим, що суд не врахував, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, перебуваючи на волі може вчиняти нові злочини та ухилятись від слідства.

Заслухавши доповідача, прокурора Жученка О.Д., який підтримав апеляцію, міркування захисника ОСОБА_2 про законність постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію прокурора слід залишити без задоволення.

Висновки суду про недоцільність обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є обґрунтованими.

Розглядаючи подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд дійшов правильного висновку про відсутність в поданні доказів, які б свідчили про намагання ОСОБА_3 ухилятись від слідства, перешкоджати виконанню процесуальних рішень та продовжити злочинну діяльність, оскільки такі дані в поданні не наведені взагалі, а зазначено лише припущення слідчого про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може вчинити вищенаведені дії.

Такі висновки суду відповідають положенням Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, у справі «Бойченко проти Молдови»(Boicenco v Moldova), 41088/05 від 11 липня 2006 року щодо обов'язковості наведення конкретних мотивів Європейський Суд констатував порушення п.3 статті 5 Конвенції вказавши, що суди, ухвалюючи рішення про тримання заявника під вартою, посилалися на відповідну норму закону, не вказуючи підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, ніби заявник може перешкоджати провадженню у справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини.

Натомість відмовляючи в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд у відповідності до вимог ст.ст.148, 150, 155 КПК України дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу. Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_3 раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, співпрацює з органами досудового слідства.

Твердження ж прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатніми для обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У справі «Мамедова проти Росії»(Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість продовження тримання заявниці під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду подання суд дав вірну оцінку наявним у справі доказам, через що обґрунтовано дійшов висновку про можливість обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, а з урахуванням сукупності даних про особу затриманого адекватним запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання процесуальних рішень та забезпечить належну поведінку ОСОБА_3 може бути застава.

Керуючись ст.ст.365, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який погодив подання - прокурора Тульчинського району Бондара А.В. залишити без задоволення.

Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 травня 2012 року про відмову в задоволенні подання слідчого про обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрання запобіжного заходу у вигляді застави залишити без змін.

Судді:(підпис)

З оригіналом вірно: