КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-9714/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
У Х В А Л А
Іменем України
"12" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Старової Н.Е.
суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Білій церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі за текстом ОСОБА_2 або позивач) до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій церкві Київської області (надалі за текстом УПФУ у м. Білій церкві Київської області або відповідач, або апелянт) у зв'язку з невиконанням вимог ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-Х11 від 28.02.1991року,(далі ЗУ№796-Х11) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, управління Пенсійного фонду України у м. Білій церкві Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно паспорту (а.с. 10) позивач зареєстрований та постійно проживає у м. Біла Церква Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю. Як вбачається з пенсійного посвідчення позивач є пенсіонером за віком. Зазначені обставини, а також те, що позивач є непрацюючим пенсіонером відповідачем не оспорюється.
У відповідності до ч. 2 ст. 39 ЗУ №796- в редакції від 1996 року, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються відповідно абз.3 ч.1 ст.39 ЗУ №796-Х11 на одну мінімальну заробітну плату.
Оскільки доплата до пенсії позивачу проводилася у розмірі, значно меншому, ніж передбаченому вказаним Законом, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що вона має право на виплату частини доплати до пенсії, що не була виплачена раніше.
Судова колегія також погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року, , та є пріоритетним у застосуванні.
Адміністративний позов був задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Білій церкві Київської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 березня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Разом з тим, главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій церкві Київської області -залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2011 року -без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Білій церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 25 березня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.