Справа №1806/1-663/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай

Номер провадження 11/1890/365/12 Суддя-доповідач - Пархоменко

Категорія - 20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Пархоменко О. М.,

суддів - Забари І. К., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора - Кононової Л.Ф.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 квітня 2012 року яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 26.10.1992 року за ст.ст. 81 ч. 3, 140 ч. 2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 10.02.1996 року по відбуттю строку покарання;

- 21.11.1997 року за ст.ст. 17, 140 ч. 3, 140 ч. 3, 141 ч. 3, 208 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 24.01.2000 року за ст. ст. 206 ч. 2, 43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 24.07.2004 року по відбуттю строку покарання;

- 02.09.2005 року за ст.ст. 158 ч. 3, 226 ч. 1, 222 ч. а, 223 ч. 1 КК РФ до 7 років позбавлення волі. Вирок змінено згідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.10.2010 року - на підставі ст.ст. 185 ч. 3, 262 ч. 1, 263 ч. 1 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 6 місяців; звільнений 27.04.2011 року по відбуттю строку покарання,

засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України по епізодам крадіжок, скоєних у 1996 році, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком суду від 21.11.1997 р. остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з конфіскацією майна. ОСОБА_2 вважається таким, що відбув покарання за цим вироком суду.

ОСОБА_2 засуджений за ст. 185 ч.3 КК України по епізодам крадіжок, скоєних у 2011 році, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 5000 грн. та на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 700 грн..

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з проведенням восьми товарознавчих експертиз на загальну суму 2282 грн. 80 коп., десяти дактилоскопічних експертиз на загальну суму 4839 грн. 88 коп., двох експертиз мікро частин на загальну суму 337 грн. 68 коп. та за проведення імунологічної експертизи на суму 703 грн. 20 коп..

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винними і засуджений за скоєння таких злочинів.

14 жовтня 1996 року в період часу з 13.30 год. до 14.30 год. ОСОБА_2, шляхом проникнення до квартири АДРЕСА_1 таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на суму 500 грн..

19 жовтня 1996 року в період часу з 09.00 год. до 13.30 год., ОСОБА_2, шляхом проникнення, із будинку АДРЕСА_3 таємно викрав майно ОСОБА_6 на суму 326 грн..

25 жовтня 1996 року в період часу з 11.00 год. до 17.00 год., ОСОБА_2, шляхом проникнення, із будинку АДРЕСА_4 таємно викрав майно ОСОБА_7, на суму 142 грн. 50 коп..

05 травня 2011 року о 01.00 год. ОСОБА_2, шляхом проникнення, із торгового кіоска по АДРЕСА_5 таємно викрав майно ОСОБА_8, на суму 213 грн.15 коп..

16 травня 2011 року о 01.00 год. ОСОБА_2, шляхом проникнення, із сараю по АДРЕСА_6, таємно викрав майно ОСОБА_9 на суму 1625 грн..

01 липня 2011 року о 10.00 год. ОСОБА_2, шляхом проникнення, із будинку АДРЕСА_7 таємно викрав майно ОСОБА_10, на суму 4185 грн. та майно ОСОБА_11 на суму 720 грн..

04 липня 2011 року о 10.00 год. ОСОБА_2, шляхом проникнення із будинку АДРЕСА_8 таємно викрав майно ОСОБА_12 на суму 1914 грн..

04 липня 2011 року о 16.00 год., ОСОБА_2, шляхом проникнення із будинку АДРЕСА_9 таємно викрав майно ОСОБА_13 на суму 53 780 грн..

04 серпня 2011 року о 12.00 год., ОСОБА_2, шляхом проникнення із будинку АДРЕСА_10 таємно викрав грошові кошти в сумі 5000 грн., що належать ОСОБА_3.

04 серпня 2011 року о 15.00 год., ОСОБА_2, шляхом проникнення із будинку АДРЕСА_11 таємно викрав грошові кошти в сумі 700 грн., що належать ОСОБА_4.

06 серпня 2011 року о 12.00 год., ОСОБА_2, шляхом проникнення із будинку АДРЕСА_12 таємно викрав майно ОСОБА_14 на суму 997 грн. 12 коп..

08 серпня 2011 року о 16.00 год., ОСОБА_15, шляхом проникнення із будинку АДРЕСА_13 таємно викрав майно ОСОБА_16 на суму 2406 грн., грошові кошти потерпілої ОСОБА_17 в сумі 150 грн. та майно ОСОБА_18 на суму 2392 грн..

10 серпня 2011 року приблизно о 10.00 год., ОСОБА_2 повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_19 із будинку АДРЕСА_14 на суму 1014 грн..

В апеляціях:

- прокурор у зміненій апеляції просить вирок суду стосовно ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України змінити. Вважати його засудженим за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. Призначити йому покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Никитовського районного суду м. Горлівка Донецької області від 24. 01. 2000 р. за ст.ст. 206 ч.2, 43 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. У зв'язку з відбуттям цього покарання вважати вирок Ковпаківського районного суду від 09.04.2012 р. у цій частині виконаним;

- засуджений ОСОБА_2 просить об'єктивно розглянути справу, взяти до уваги обставини, що пом'якшують покарання і призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що судом при постановленні вироку не враховано його щире каяття, з'явлення із зізнанням, сприяння розкриттю злочину, також судом не було враховано скрутне матеріальне становище та відсутність житла, будинок в якому він зареєстрований визнаний аварійним. Вважає, що суд мав би застосувати положення ст. 69-1 КК України, згідно якої розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини КК України. До того ж судом не було враховано стан його здоров'я, а саме наявність епілептичного синдрому.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав змінену апеляцію, а апеляцію засудженого вважав такою, що не підлягає задоволенню, пояснення засудженого та адвоката, які повністю підтримали подану ОСОБА_2 апеляцію, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину за обставин, зазначених у вироку, а також правильність кваліфікації його злочинних дій у апеляційному порядку не оспорюється.

Що стосується виду та міри покарання, то призначене судом покарання відповідає положенням ст. 65 КК України.

При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання і призначив покарання в межах санкції частини 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, тоді як санкція цього закону передбачає покарання від 3 до 6 років позбавлення волі. Підстав вважати вирок суду несправедливим внаслідок суворості покарання, як про це поставлено питання в апеляції засудженого, на думку колегії суддів, не має.

При цьому колегія суддів вважає, що судом при призначенні покарання ОСОБА_2 дотримані принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Законних підстав для застосування до засудженого положень ст. 69-1 КК України при призначенні покарання, як про це ставиться питання в апеляції ОСОБА_2, також не має.

Що стосується вимог апеляції прокурора, то вона підлягає задоволенню.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 засуджений вироком Ясиноватського міськрайонного суду від 21 листопада 1997 р. за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 17, 140 ч.3, 141 ч.3, 208, 42 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2012 р. він був визнаний винним у вчиненні 3 епізодів крадіжки чужого майна, а саме, 14, 19 та 25 жовтня 1996 р., тобто до вироку суду від 21.11. 1997 р..

При таких обставинах суд правильно дійшов до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_2 за правилами ст. 70 ч.4 КК України, проте суд не звернув уваги на наявність у справі вироку від 24 січня 2000 р., за яким засудженому призначено покарання за правилами ст. 43 КК України (в ред. 1960 р.) за вироком суду від 21.11.1997 р., за яким йому визначено покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Тому Ковпаківський районний суд м. Суми повинен був при призначенні покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК України зробити посилання на вирок Никитовського районного суду м. Горловки Донецької області від 24 січня 2000 р., а не на вирок Ясиноватського міськрайонного суду від 21 листопада 1997 р..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 9 квітня 2012 року відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.3 ст. 185 КК України по епізодам крадіжок вчинених у 1996 році до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Никитовського районного суду м. Горлівка Донецької області від 24 січня 2000 року визначити 4 роки 6 місяців позбавлення волі та вважати його таким, що відбув це покарання за вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 09.04.2012 року.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни, апеляцію засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

СУДДІ:

Пархоменко О. М. Забара І. К. Моїсеєнко Т. М.