Справа №1-190/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна

Номер провадження 11/1890/228/12 Суддя-доповідач - Яременко

Категорія - 42

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Яременка Г. М.,

суддів - Лугового М. Г., Захарченка О. П.,

з участю прокурора - Кононової Л.Ф.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Новоселиця Сумського району Сумської області, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_3 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 7 235, 20 грн. судових витрат.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.. 81 КПК України

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що 23 листопада 2010 року близько 21 години 15 хвилин, керуючи на підставі доручення ВМХ №227786 автомобілем «Фольцваген Джетта», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, рухаючись по вулиці Харківській в м. Суми в напрямку центра міста та перебуваючи в районі «СумДУ», зневажив безпекою дорожнього руху, порушивши п. 18.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, що склалася, проїжджаючи повз пішоходів, які не встигли закінчити перехід проїзної частини, не вибрав безпечного інтервалу та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в порушення вимог п. п. 4.7, 4.9 Правил дорожнього руху України, перетинали проїзну частину вулиці Харківської поза пішохідним переходом з права наліво відносно руху автомобіля «Фольцваген Джетта». Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалась закритою черепно - мозковою травмою з крововиливом в м'які тканини потиличних ділянок голови, травмою хребта з відривом спинного мозку та пошкодженням хребців, крововилив під м'які оболонки в тьмяно-скроневих ділянках, розривами печінки та селезінки, забоєм лівої нирки, а також відкритими скалковими переломами обох гомілок, від яких вона померла на місці події.

В поданих апеляціях:

- захисник ОСОБА_2 вважає призначене ОСОБА_4 покарання надмірно суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, посилаючись на те, що судом не було взято до уваги повне відшкодування засудженим матеріальних збитків, його тяжкий стан здоров'я, те, що він потребує щорічного лікування, раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, крім того зазначає, що визначаючи розмір стягнення моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував матеріальний стан сім'ї засудженого, знаходження на його утриманні дружини та дитини дошкільного віку, а тому просить вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_4 інший вид покарання, не пов'язаний з позбавленням волі та зменшити суму виплати моральної шкоди потерпілим. В доповненні до апеляції захисник прохає застосувати відносно ОСОБА_4 Закон України « Про амністію у 2011 році»

- потерпіла ОСОБА_3 вважає призначене ОСОБА_4 покарання надто м'яким, оскільки засуджений ОСОБА_4 не усвідомив всієї тяжкості скоєного ним злочину, не розкаявся, говорячи, що все сталося раптово та випадково, змінював свої показання щодо швидкості руху автомобіля та застосував всі заходи для пом'якшення своєї відповідальності за скоєне, тому просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

- прокурор вважає призначене ОСОБА_4 покарання суворим та таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки засуджений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував завдану злочином шкоду, має поганий стан здоров'я, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, до відповідальності не притягувався, крім того зазначає, що суд в порушення вимог п. 1 ст. 81 КПК України не вирішив долю автомобіля «Фольцваген Джетта», який є речовим доказом по справі та знаряддям скоєння злочину, а тому просить вирок суду в частині вирішення долі речових доказів та в частині призначеного покарання змінити, пом'якшивши ОСОБА_4 покарання до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В доповненні до апеляції прокурор прохає застосувати щодо ОСОБА_4 Закон України «Про амністію у 2011 році».

ОСОБА_4 надав апеляційному суду заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

Заслухавши доповідача, та дослідивши докази в порядку судового слідства, заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляції захисника ОСОБА_2 та апеляції прокурора, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5 на підтримку поданої апеляції потерпілої ОСОБА_3, міркування прокурора Кононової Л.Ф., яка частково підтримує подану апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і заперечує проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3, обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього амністії підлягає задоволенню, а апеляція потерпілої ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на розглянутих у судовому засіданні доказах, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Отже, вірно встановивши обставини справи, місцевий суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України і ця кваліфікація в апеляціях під сумнів не ставиться.

Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував матеріальну шкоду. З урахуванням обставин справи, що пом'якшують покарання, в тому числі і тих, на які захисник та прокурор посилаються в своїх апеляціях, при цьому визнавши відсутніми обставини справи, що обтяжують покарання, суд призначив ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, яке відповідає вимогам закону, тобто є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з викладеного, доводи апеляції потерпілої ОСОБА_3 щодо призначення ОСОБА_4 надто м»якого покарання і доводи прокурора щодо призначення покарання суворим, та таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, є необґрунтованими по вказаним вище мотивам.

Що стосується клопотання засудженого ОСОБА_4, та доводів захисника ОСОБА_2 та прокурора про застосування до засудженого акта амністії, то на думку колегії, вказане клопотання і доводи заслуговують на увагу.

Згідно п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.

А відповідно до ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, підлягають особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи щодо яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності.

ОСОБА_4 як в судовому засіданні, так і в ході досудового слідства пояснив, що впевнившись, що потерпіла померла і він не може надати допомогу, пішов з місця пригоди точно не пам»ятає як, внаслідок отриманої травми голови, але не з метою умисного залишення місця пригоди. Такі покази засудженого підтверджуються рядом наявний у справі і досліджених судом доказів.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 49 від 20.01.2011 року ( т.1 а.с.82-83) ОСОБА_4 24.11.2010 року поступив в нейрохірургічне відділення СОКЛ, з діагнозом «Сполучена травма обличчя, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м»яких тканин лобної області зліва, відкритий перелом лівої кісті, які відносяться до середньої тяжкості, пояснивши, що травму отримав під час дорожньо-транспортної пригоди в м. Суми, про те що трапилось не пам»ятає, прийшов до тями в районі В.Сироватки.

Відповідно до дослідженого судом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.11.2010 року (т.1 а.с.9-10) та протоколу огляду і перевірки технічного стану транспорту (т.1 а.с. 16), автомобіль «Фольцваген Джетта» реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, знаходився на місці пригоди, що відповідає вимогам п. 2.10 Правил дорожнього руху України.

Слідчий обґрунтовано виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст.. 135 КК України(т.1 а.с.149), пославшись на те, що він отримавши тілесні ушкодження, після констатації смерті потерпілої лікарями, залишив місце пригоди.

Вищезазначені доводи засудженого іншими наявними у справі доказами не спростовані, тому колегія суддів даючи оцінку доводам засудженого і дослідженим в ході проведення в апеляційному суді судового слідства доказам дійшла переконання, що залишення ОСОБА_4 місця дорожньо-транспортної пригоди не було умисним, а тому такі його дії не можуть вважатися порушенням п.2.10 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 засуджений за вчинення тяжкого злочину з необережності та на час вчинення злочину мав малолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно якого батьківських прав не позбавлявся, а вирок суду щодо ОСОБА_4 не набрав законної сили, тому він має право на звільнення від кримінальної відповідальності.

Згідно до ст. 376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

У відповідності до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» установивши обставини, що дають підстави для закриття справи (з урахуванням доводів, наведених в апеляції), суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності.

Що стосується доводів апеляції захисника ОСОБА_2 щодо зменшення сум стягнутої на користь потерпілих моральної шкоди за позовами потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, то на думку колегії суддів вони в зв»язку з закриттям провадження у справі підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Посилання в апеляції прокурора на те, що вироком суду не вирішена доля автомобіля «Фольцваген Джетта», реєстраційний номер НОМЕР_1, який є речовим доказом і знаряддям скоєння злочину є слушним, тому в зв»язку з тим, що провадження в справі підлягає закриттю, то необхідно автомобіль «Фольцваген Джетта» реєстраційний номер НОМЕР_1, який зберігається у ОСОБА_12- передати власнику ОСОБА_6.

Що стосується доводів апеляції прокурора про те, що суд кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України зазначив у вироку, що він своїми діями порушив правила експлуатації транспорту, що також призвело до трагічних наслідків, то вони на думку колегії суддів є слушними.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, в тому числі і з дослідженого в судовому засіданні висновку судово-автотехнічної експертизи (технічного стану транспортного засобу) № 100 від 19.01.2001 року(т.1 а.с. 128-135), ні під час досудового слідства, ні в судовому засіданні не було встановлено даних про те, що ОСОБА_4 порушив правила експлуатації транспорту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 376, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково, клопотання ОСОБА_4 про застосування до нього амністії задовольнити, апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2011 року щодо ОСОБА_4 скасувати, звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст.. 1, ст.. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», а дану кримінальну справу щодо ОСОБА_4 закрити.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді взяття під варту скасувати, звільнити ОСОБА_4 з під варти в залі суду негайно.

Речові докази: чорну курточку, джинси, ботинок, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_5 - залишити потерпілому ОСОБА_5, автомобіль «Фольцваген Джетта» реєстраційний номер НОМЕР_1, який зберігається у ОСОБА_12- передати власнику ОСОБА_6.

СУДДІ:

Яременко Г. М. Луговий М. Г. Захарченко О. П.