Справа № 22-6551/2012 рік Головуючий у 1 інстанції Заріцка О.О.

Категорія 46 Доповідач Принцевська В.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Принцевської В.П.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, яка діє від імені ОСОБА_2, на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 21 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник відповідачки ОСОБА_2 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2: суд визнав за сторонами право власності по ? частині квартири у АДРЕСА_1; по ? частині житлового будинку № 57 та земельної ділянки по вул.Бабушкіна у м.Ясинувата.

Суд залишив у власності відповідачки автомобіль Chevrolet Lacetti та стягнув з неї на користь позивача ? частину сплачених кредитних коштів за цей автомобіль у сумі 5 291, 82 долари США, а також ? грошових коштів в еквіваленті 2 304, 41 євро на день ухвалення рішення за офіційним курсом Національного Банку України, а також суд розподілів судові витрати.

Суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з березня 1992 року по 06 серпня 2010 року.

За період шлюбу вони придбали квартиру, будинок, земельну ділянку, автомобіль, уклали договір банківського вкладу.

Оскільки сторони не заявили клопотання про проведення експертної оцінки спірної нерухомості, а з оціночним документом, виданим агентством нерухомості щодо квартири та будинку та наданим до суду відповідачкою, позивач не погодився, суд першої інстанції розподілив вказане нерухоме майно: квартиру, будинок та земельну ділянку, виділивши кожній із сторін у власність по ? частині цього майна.

Оскільки автомобіль Chevrolet Lacetti був придбаний сторонами за кредитні кошти, кредит був оформлений на відповідачку та до цього часу не погашений, суд першої інстанції залишив їй у власність спірний автомобіль, стягнувши з неї на користь позивача ? частину сплачених під час шлюбу кредитних коштів.

Оскільки сторони не надали до суду довідку про офіційний курс валют, суд стягнув ці кошти в еквіваленті до доларів США на день ухвалення рішення.

Сторони також не надали до суду повний текст рішення про розірвання шлюбу, тому суд здійснив всі розрахунки з дати ухвалення рішення про розірвання шлюбу, хоча представник позивача і був не згоден з часом фактичного припинення шлюбних відносин.

Вирішуючи питання про розподіл грошового вкладу, суд першої інстанції встановив, що договір банківського вкладу був укладений відповідачкою 09 квітня 2010 року на суму 4 608, 383 євро. Після закінчення строку дії цього договору грошові кошти були повернуті ОСОБА_2.

Строк дії цього договору скінчився під час перебування сторін у шлюбі, суд стягнув з відповідачки на користь позивача ? частину суми вкладу, а саме: 2 304, 41 євро за офіційним курсом Національного Банку України на день ухвалення рішення.

В апеляційній скарзі представник відповідачки просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1; визнати за сторонами право власності по ? частині на спірну квартиру та автомобіль, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідачки різницю за сплаченим кредитом у сумі 55 937, 16 грн.

Представник апелянта вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Так, суд не врахував, що кошти, які були покладені ОСОБА_2 на депозитний рахунок та зняті ще під час шлюбу, були витрачені ОСОБА_2 як подружжям, а не знаходяться у відповідачки до теперішнього часу.

Крім того, спірний житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, були придбані за власні кошти відповідачки. ОСОБА_2 стверджує, що перед укладанням договорів купівлі-продажу вказаних об»єктів нерухомості вона взяла у ОСОБА_4 борг 80 000 грн., які вона віддавала вже після розірвання шлюбу.

Відповідні розписки ОСОБА_2 знайшла після завершення розгляду цієї справи, тому не змогла пред»явити їх у суді. Апелянт просить прийняти ці докази та дослідити їх в апеляційному суді.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, що автомобіль також слід розподілити між сторонами, визнавши за кожним з подружжя по ? частині цього майна, оскільки 07 березня 2012 року кредит, взятий на придбання автомобіля, був достроково погашений, автомобіль виключений з державного реєстру обтяжень.

ОСОБА_2 до суду не з»явилася, повідомлена про час і місце судового засідання судовою повісткою.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

ОСОБА_3 та його представник до суду не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання телефонограмою № 6773, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 1.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу частково з наступних підстав.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд першої інстанції правильно встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з березня 1992 року по 06 серпня 2010 року.

За період шлюбу вони придбали квартиру, будинок, земельну ділянку, автомобіль, уклали договір банківського вкладу.

Згідно зі ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

1. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

4. Присудж ення одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Пленум Верховного Суду України роз»яснив в пункті 25 Постанови № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нерухоме майно, яке придбано сторонами за період шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та враховуючи вимоги ст. 71 СК України суд правильно вирішив, що позивачці та відповідачеві належить по ? частині спірних квартири, будинку та земельної ділянки, які необхідно залишити у їх спільній частковій власності.

Однак суд, при вирішенні спору щодо автомобіля, який також є об'єктом права спільної сумісної власності сторін, не врахував, що позивач не надавав своєї згоди на отримання від відповідачки грошової компенсації його частки в цьому майні, а також суд не врахував, що відповідачка не вносила відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити вимоги апелянта в даній частині. Рішення суду в частині залишення у власності відповідачки спірного автомобілю та стягнення з неї на користь позивача ? частини сплачених під час шлюбу кредитних коштів необхідно скасувати з ухваленням нового рішення, яким визнати за позивачем і відповідачкою право власності на спірний автомобіль по ? частині за кожним, даний автомобіль також залишається у спільній частковій власності сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно встановив, що між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 9 квітня 2010 року укладено договір банківського вкладу, тобто грошові кошти, внесені відповідачкою в період шлюбу на банківський рахунок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також суд правильно встановив, що вказані грошові кошти ОСОБА_2 зняла з банківського рахунку підчас знаходження сторін у шлюбі.

Однак суд не звернув увагу на те, що позивач не надав доказів в підтвердження того, що спірна грошова сума, яку відповідачка зняла з депозитного рахунку в період шлюбу, до теперішнього часу знаходиться у відповідачки, а не витрачена сторонами на потреби сім»ї.

За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити в даній частині вимоги апелянта, рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ? частини спірних грошових коштів скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на його користь ? частини спірних грошових коштів.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги розписку ОСОБА_2, що вона 14.05.2009 року взяла в борг 80 000 грн. у ОСОБА_4 для придбання жилого будинку та земельної ділянки, а також розписку ОСОБА_4 про те, що 30.04.2011 року вона отримала від ОСОБА_2 вищевказану суму, оскільки згідно зі ст. 303 ч.2 ЦПК України апеляційний суд досліджує нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не вбачає поважних причин не подання відповідачкою вказаних розписок для дослідження судом першої інстанції.

Доводи апелянта, що спірний житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, були придбані за власні кошти відповідачки, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи є договори купівлі-продажу вказаних об»єктів нерухомості, які підтверджують, що вони придбані сторонами в період шлюбу, а тому дане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 21 лютого 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ? частини вартості сплаченого кредиту на день розірвання шлюбу за автомобіль Chevrolet Lacetti у сумі 5 291,82 доларів США, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ? частини грошових коштів у сумі 2 304,41 євро та в частині залишення ОСОБА_2 автомобіля Chevrolet Lacetti - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по ? частині за кожним на автомобіль Chevrolet Lacetti NF 486, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_2 права власності на грошові кошти в сумі 4 608,83 євро - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: