ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
16.10.06р. |
|
Справа № А37/266-06 |
за позовом Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
про звернення стягнення грошових коштів на суму 7297,65 грн.
Суддя Кеся Н.Б.
Секретар с/з Грузін І.М.
Представники:
Від позивача: Міхайлов О.В. -дов.№3/9/10 від 10.01.06р.
Від відповідача: ОСОБА_2-дов.НОМЕР_1
На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена тільки вступна та резолютивна частина.
СУТЬ СПОРУ:
Криворізька міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області (далі -позивач) звернулася з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі -відповідач) і просить суд звернути стягнення грошових коштів з відповідача в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом на суму 7297,65грн., а саме стягнути з нього заборгованість у вигляді штрафних санкцій за порушення законодавства патентування регулювання обігу готівки у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 7297,65грн. на користь держави.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на факт порушення відповідачем вимог Закону „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, у зв'язку з чим до нього застосовані штрафні санкції, які не сплачені ним у встановлений Законом термін.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що заборгованість зі спірних штрафних санкцій була визначена у порядку, передбаченим Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відносно чого господарським судом вже прийнято судове рішення по справі №А37/203. Крім того, відповідач вказує на те, що фактично за спірними санкціями податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 09.01.2004року, тому на сьогодні порушений строк давності для їх стягнення, встановлений ст.258 ЦК України, і наполягає на застосуванні строків давності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
В С Т А Н О В И В:
На підставі акту перевірки від 27.11.2003року позивачем прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2, яким застосовано до останнього в якості податкового зобов'язання штрафні санкції на суму 7297,65грн.
Матеріали справи (акт перевірки, розрахунок фінансових санкцій, та судові рішення господарських судів по адміністративній справі №А37/203) свідчать, що спірні санкції застосовані до відповідача за проведення розрахунків за готівку без застосування РРО на суму 20,50грн, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівки, зазначеній в денному звіті РРО на суму 218,50грн., здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії, здійснення підприємницької діяльності у сфері торгівлі у сфері торгівлі без придбання торгового патенту, що є порушенням вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Закону України „Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” та Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2005року по адміністративній справі №А37/203, залишеного в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2006року, також визначено, що позивачем не надано доказів щодо дотримання Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, а саме відсутнє рішення встановленої форми про їх застосування.
Правова природа застосованих до відповідача фінансових санкцій не є податковою, оскільки вони не узгоджуються з п.п.1.3, 1.5 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, ч.2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства встановлений річний строк для звернення до адміністративного суду. Позивач наполягає на застосуванні строків давності.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні санкції були застосовані до відповідача неналежним чином, в порушення встановленого Законом порядку, тому не підлягають виконанню відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. У зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення, яким до відповідача застосовані спірні санкції, не може бути доказом заборгованості відповідача.
Крім того, позов пред'явлений позивачем з порушенням річного строку для звернення до адміністративного суду, функції якого виконує господарський суд на підставі п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Одночасно суд вважає помилковим посилання відповідача на строки давності, які визначені ЦК України, оскільки відповідно до ч.2 ст.1 цей Кодекс до спірних правовідносин не застосовується.
Наведене у сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог позивача, тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.КЕСЯ