Справа №2-1221/11

Провадження №2/406/163/2012

Р І Ш Е Н Н Я

14 травня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:

головуючого -судді Дігтярь Н.В.

при секретарі -Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Любомирівка», третя особа відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Любомирівка»про розірвання договору оренди земельної ділянки (паю).

В подальшому представник позивача двічі змінював предмет позовних вимог.

08 травня 2012р звернувся з позовом в остаточній редакції про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що позивач має у власності земельну ділянку площею 7.3409га.

10 січня 2007року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Племзавод «Любомирівка»було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який було зареєстровано 23 квітня 2007року. Підприємство - орендаря представляв директор ВАТ «Племзавод «Любомирівка»ОСОБА_2, який підписав договір оренди. Але в порушення умов договору підприємство не платило позивачу орендну плату, недобросовісно виконувало свої обов'язки за умовами договору.

В 2010 році ОСОБА_2 запросив її на збори, де орендодавцям повідомив про зміни в назві підприємства і необхідності в зв'язку з цим ще раз підписати договори оренди, після чого фінансові труднощі підприємства зникнуть і між ними буде проведено повний розрахунок по оплаті орендної плати. Викликавши в позивача довіру, директор ОСОБА_2 надав йому договір оренди земельної ділянки, який позивач підписала.

Як позивачу стало відомо, 21 лютого 2011року відповідач ТОВ «Племзавод «Любомирівка»зареєстрував оспорюваний договір оренди у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, термін дії договору складає 5 років, до 21 лютого 2016року.

Таким чином, відповідач ввів позивача в оману, викликавши в нього довіру тим, що позивач підписує той самий договір оренди з тим самим орендарем - ВАТ «Племзавод «Любомирівка»і директором ОСОБА_2, фактично його змусили підписати договір оренди на 5 років з іншим підприємством, тоді як первійсний договір з ВАТ «Племзавод «Любомирівка»повинен був закінчити свою дію 23 квітня 2012року. Спірний договір діє всупереч волі позивача до 21 лютого 2016року, що суперечить ст.203 ЦК України і є недійсним відповідно ст.215 ЦК України.

Крім того, позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 не був директором ТОВ «Племзавод «Любомирівка», не був уповноважений підписувати договори від імені відповідача, не мав юридичного права реєструвати договір у відділі Держкомзему. Він не приймав участь у реєстрації договору, не надавав довіреності від свого імені для його реєстрації, і ОСОБА_2 на той час знаходився під вартою у СІЗО, тому вказаний договір був підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою. Директором підприємства був і є ОСОБА_3

Прохає визнати недійним правочин за підставами ст.ст.229 та 230 ЦК України.

Також договір оренди не містить дати його підписання, що свідчить про його нікчемність та суперечить вимогам ст.14 ЗУ «Про оренду землі», що передбачає типову форму договору оренди. Про фіктивність та нікчемність договору оренди свідчить той факт, що правочин фактично не має мети на реальне настання правових наслідків, відсутність у договорі істотних умов, а саме п.6 Договору вказує, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її передачі-прийняття. Тоді як такий акт було додано до матеріалів справи разом з договором, і він не містить дати підписання, в акті не вказано на підставі якого договору була передана земельна ділянка відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що в 2009р між позивачем та ТОВ «Племзавод «Любомирівка»було укладено договір оренди земельної ділянки (паю), належної позивачу, у вказаний час директором підприємства був ОСОБА_2, який підписав договір як керівник підприємства. Сам договір оренди було зареєстровано в лютому 2011року, коли ОСОБА_2 директором вже не був. Договір вважається укладеним з моменту реєстрації, тому плату за оренду земельної ділянки за 2011рік позивач отримав зерном, що підтверджується відомостями про отримання зерна. Позивач не надав доказів укладення договору оренди під помилкою або в результаті обману з боку відповідача або відсутності істотних умов в Договорі оренди.

Представник третьої особи покладається на розсуд суду, пояснив, що у відділі Держкомзему відсутня реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Племзавод «Любомирівка»в період з 2007 по 2010роки. У 2011році було зареєстровано договір оренди земельної ділянки між позивачем та ТОВ «Племзавод «Любомирівка», відразу після надходження договору на реєстрацію та оплату реєстрації. Хто надавав договір на реєстрацію відомості відсутні.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за слідуючими підставами:

За вимогами ст.11 ЦПК України- суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть учать у справі.

Ст.13 Закону України «Про оренду землі»- визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ЯА № 168146 від 26 листопада 2006року позивач є власником земельної ділянки площею 7.7047га, розташованої на території с.Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між позивачем та ТОВ «Племзавод «Любомирівка»в 2009році було укладено договір оренди змеленої ділянки, строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районні Дніпропетровської області 21 лютого 2011року.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, на яку, як на підставу позовних вимог, посилається позивач - якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За ч.1 ст.229 ЦК України- істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Позивач посилається на обман з боку відповідача, який виявився в повідомленні директором на той час ОСОБА_2.(за обставинами, викладеними в позовній заяві) позивачеві того, що змінюється назва підприємства -орендаря, з яким позивачем було в 2007році укладено договір оренди вказаної земельної ділянки з ВАТ «Племзавод «Любомирівка»на ТОВ «Племзавод «Любомирівка». Інші умови та строк дії договору не змінювалося, в зв'язку з чим позивач підписав невідомо що, бо не читав текст того, що підписував, а вважав, що той же договір, тільки в частині зміни назви підприємства - орендаря.

Доказу, як помилки відносно наміру укладати договір оренди земельної ділянки з відповідачем, так і обману з боку відповідача, який було ним здійснено з ціллю підписання спірного договору позивачем, позивач та його представник суду не надали.

Навпаки, наявність договору оренди земельної ділянки, укладеної між позивачем та ВАТ «Племзавод «Любомиріка»в 2007році та його реєстрацію з 2007р по 2010р заперечує відділ Держкомзему у Верхньодніпровському районі. Відсутність реєстрації договору оренди між позивачем та ВАТ «Племзавод «Любомирівка»підтвердив відділ Держкомзему дослідивши журнали реєстрації договорів оренди за вказаний період. Договір оренди земельної ділянки вважається укладеним з моменту його реєстрації у відповідному відділі Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки.

Доводи представника позивача про наявність іншого договору оренди з іншою юридичною особою предметом якого була оренда належної їй земельної ділянки не є доказом укладання договору оренди, оскільки такий може бути укладено тільки в письмовій формі, з визначенням усіх істотних умов, в тому числі строку його дії, розміру орендної плати, прав та обов'язків сторін, відповідальності сторін та інше, та зареєстрованого у встановленому законодавством України порядку. Тим самим договір оренди земельної ділянки між позивачем та ВАТ «Племзавод «Любомирівка»є неукладеним. І посилання позивача, що на період підписання договору оренди земельної ділянки з відповідачем діяв інший договір оренди земельної ділянки з іншим підприємством -безпідставні, і заперечують доводи позивача як про введення його в оману відповідачем, так як і його помилку відносно укладання спірного договору оренди.

Тим самим позивач не надав суду доказів тих обставин, які викладено в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог.

Позивач не надав доказів, що він не мав волевиявлення на укладання договору, оскільки він підтверджує, що отримав орендну плату від відповідача за 2011рік, що підтверджується наданими відповідачем відомостями про отримання зерна саме від ТОВ «Племзавод «Любомирівка».

Безпідставні і доводи позивача, що в період підписання договору ОСОБА_2, яким підписано договір з боку відповідача, не був директором ТОВ «Племзавод «Любомирівка», що заперечуються повідомленням Верхньодніпровської ОДПІ, за даними реєстраційного обліку в якій саме ОСОБА_2 був директором ТОВ «Племзавод «Любомирівка»с 07 квітня 2009року по 21 травня 2010року. В місцях позбавлення волі він перебував з 11 січня 2011року, тобто на день реєстрації договору, але в той час директором вже був Шевченко, що підтверджується тим же повідомленням податкової інспекції.

Так, відповідно до Рішення засновника ТОВ „Племзавод „Любомирівка" №1 від 01.04.2009 року та Наказу ТОВ „Племзавод „Любомирівка" №1 від 06.04.2009 року, директором товариства з 06.04.2009 року призначений ОСОБА_2.

Зміна директора в ТОВ „Племзавод „Любомирівка" відбулася у 2011 році за Рішенням засновника ТОВ „Племзавод „Любомирівка" №2 від 16 березня 2011 р.

Відповідно до п. 7.8 Статуту ТОВ „Племзавод „Любомирівка", керівництво поточною діяльністю Товариства, здійснює директор, який вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів Учасників товариства (а.с. 52-55).

Таким чином на момент підписання спірного договору, а саме у 2009 році, ОСОБА_2 був директором ТОВ „Племзавод „Любомирівка" та мав повноваження на підписання Договору оренди земельної ділянки.

Зміна директора на день реєстрації не є підставою для визнання недійсним договору, тим більше що вказану обставину не оспорює підприємство, яке представляв ОСОБА_2 в 2009році.

Також не знайшло свого доказу посилання позивача в судовому засіданні, що дата підписання договору - це 2010р, що заперечується умовами договору, в якому дата підписання договору зазначена 2009р.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Ч.3 та ч.5 ст.203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не доведено, що був умисел в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.

Крім того, організаційно-правова форма орендатора не впливає на виконання договору оренди, тому не може вважатися істотною обставиною у розумінні ст. 229 ЦК України.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом встановлено, що сторони Договору оренди земельної ділянки прийняли його до виконання, а саме: відповідач володіє та користується земельною ділянкою позивача та сплачує оренду плату в розмірі та порядку, передбаченому умовами договору; позивач в свою чергу отримав орендну плату за 2011 рік, що підтверджується платіжними відомостями. Ці обставини свідчать про настання правових наслідків, які обумовлені Договором оренди, тому ствердження позивача щодо фіктивності Договору оренди є неспроможними.

Посилання позивача на відсутність дати укладання Договору оренди земельної ділянки не заслуговують уваги, оскільки само по собі не вказання дати укладання договору не тягне за собою визнання його недійсним відповідно до норм чинного законодавства, крім того, будь-які правові наслідки, які випливають із договору оренди земельної ділянки настають тільки після реєстрації такого договору.

За такими обставинами позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод «Любомирівка», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 21 лютого 2011року у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районні Дніпропетровської області - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. А особами, які брали участь в судовому розгляді, але не були присутні при оголошенні рішення - в той же строк з дня отримання копії рішення суду.

Головуючий