УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/3659/2012Головуючий суду першої інстанції:Щербіна Д.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Філатова Е. В.

"19" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіФілатової Є.В.

СуддівЛюбобратцевої Н.І. Чистякової Т.І.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Уютненської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим про визнання права власності на житловий будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2010 року ОСОБА_7 звернулася з позовом до Уютненської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим. В остаточному варіанті вимог просила визнати за нею право власності на будинок у порядку спадкування.

Вимоги мотивовані тим, що після смерті її матері - ОСОБА_9 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, який належав померлій на підставі переселенського квітка №НОМЕР_1, довідки голови СПК ім. Горького та головного бухгалтера від 17.04.2002р. У 1974р. ОСОБА_9 сплатила позику за будинок у повному обсязі та стала власницею жилого будинку. 27.10.1997р. ОСОБА_9 склала заповіт, яким залишила все своє майно позивачці. Після смерті спадкодавця, ОСОБА_7 вчасно звернулася до нотаріальної контори, та 30.01.2001р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Проте, у подальшому рішенням Сакського міськрайонного суду АРК від 10.12.2007р. ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_9 та про визнання права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 Одночасно за зустрічним позовом ОСОБА_8 визнано недійсними: розпорядження Сакської районної державної адміністрації №582 від 13.10.2000р. про визнання права власності позивачки на Ѕ частку спірного жилого будинку та видані на його підставі свідоцтво про право власності на Ѕ частку цього будинку виданого Сакською райдержадміністрацією на ім'я померлої ОСОБА_9 та свідоцтво про право власності на Ѕ частку жилого будинку в порядку спадкування виданого Сакською державною нотаріальною конторою 30.01.2001р. на ім'я позивачки.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2010 року позов задоволено; визнано за ОСОБА_7 право власності у порядку спадкування на житловий будинок з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1, який складається з житлового будинку літер А», загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 20,6 кв.м., прибудова літер «а-1», літня кухня літер «Б», літня кухня літер «Б-1», сарай літер «в», сарай літер «Д», сарай літер «Е», сарай літер «е», вбиральня, паркан №1, ворота №2; стягнуто з ОСОБА_7 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

Рішення оскаржене в апеляційному порядку ОСОБА_8, який не брав участі у розгляді спору, але вважає свої права порушеними, оскільки він є онуком померлої ОСОБА_9, зареєстрований та проживає у спірному будинку, тому є зацікавленою особою, але справу розглянуто в його відсутності та з порушенням процесуального закону, повторно, незважаючи на те, що з цього приводу є рішення Сакського міськрайсуду АРК від 10.12.2007р., яке набрало чинності. Висновки суду по суті вимог не відповідають ч.3 ст.61 ЦПК України та суперечать встановленим зазначеним рішенням обставинам про відсутність права власності на спірний будинок у померлої ОСОБА_9 Просить закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апелянт та його представник посилаються лише на порушення процесуального закону, а саме: ст.35, 61 та п.2 ч. ст.205 ЦПК України.

Згідно п.2 ч. ст.205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими ж сторонами, про тої же самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія не може погодитися з тим, що даний спір розглянутий між тими ж сторонами повторно. Із залученої до справи копії рішення Сакського міськрайсуду від 10.12.2007р. вбачається, що відмовляючи у позові ОСОБА_7 у визнанні права власності на спірний будинок та задовольняючи зустрічний позов про скасування державного акту про право власності на цей будинок та рішення місцевої ради, на підставі якого він виданий, суд виходив з того, що не можливо визнати право власності та видати держаний акт на ім'я особи, яка померла. Встановлені цим рішенням обставини та факти не суперечать висновкам суду в оскарженому рішенні про те, що спадкодавець ОСОБА_9 за життя набула права власності на спірний будинок, який є спадковою масою та на підставі ст.1286 ЦК України може бути переданий за заповітом будь-якій особі на розсуд власника.

Відповідно до ст.15 Закону «Про власність» право власності громадян на житлові приміщення виникає після викупу або з інших підстав, передбачених законодавством України.

Пунктом 7 Постанови Ради Міністрів СРСР від 31.05.1973р. «Про пільги з переселення» передбачено право погашення кредиту Держбанку СРСР, виданого на будівництво житлових будинків для переселенців, за рахунок власних коштів переселенців. При цьому жилі будинки переходять у власність переселенців з моменту передачі цього майна після повного погашення кредиту.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 у 1974р. погасила кредит на будівництво спірного будинку, з цього періоду набула права власності на зазначене нерухоме майно, незважаючи на те, що за життя не отримала правовстановлюючого документу.

Таким чином, перешкодою для реалізації спадкових прав ОСОБА_7 були не відсутність самого права власності у спадкодавця, а відсутність документу на його підтвердження, тому її вимоги суд першої інстанції обґрунтовано визнав законними та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ці висновки та посилання на матеріальний закон не спростовані.

Під час розгляду апеляційної скарги виявилося, що ОСОБА_8 не претендує на спадщину та право власності на спірне нерухоме майно. Доводи апелянта про те, що рішенням суду порушені його інтереси, як заінтересованої особи, що проживає у будинку, є необґрунтованими, оскільки житлові права члена сім'ї власника самі по собі не є перешкодою для переходу права власності в порядку успадкування.

Відповідачами у спорах про визнання права власності за правом успадкування є інші спадкоємці, або особи, які претендують на прийняття спадщини( у даному випадку Уютніська сільська рада Сакського району). Участь у справі осіб, що мають деякі житлові або інші права, похідні від прав власника, не є обов'язковою. І посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не вірно визначив коло осіб, інтереси яких зачіпаються спором, та порушив його процесуальні права, не ґрунтуються на законі.

Виходячи з доводів апеляційної скарги та пояснень представника апелянта вбачається, що ОСОБА_8 взагалі не є суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні ст.292 ЦПК України.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: