ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/3093/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М.

за участю

позивача ОСОБА_3 представника відповідача Давиденко Н.П. представника відповідача Булавіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2007 року № 0002901710/0, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати недійсним та скасувати повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 22.11.2007 року № 0002901710/0.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2006 року № 327, порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних акту та податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що під час проведення перевірки перевіряючими було застосовано вибірковий метод перевірки первинних документів. В деклараціях з ПДВ ним допущені помилки при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, проте перевіряючими під час проведення перевірки зменшено тільки податковий кредит, а податкові зобов'язання залишені в задекларованій сумі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2009 року адміністративний позов було залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року було скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2009 року про залишення адміністративного позову без розгляду та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2012 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.03.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року здійснено заміну відповідача -Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області її правонаступником Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явився позивач та представники відповідача.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.11.2007 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002901710/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 43629 грн. (основний платіж -29086 грн., штрафні (фінансові санкції -14543 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі Акту від 09.11.2007 року № 329/171/НОМЕР_1 «Про результати виїзної планової документальної перевірки приватного підприємця ОСОБА_3. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року».

У вказаному акті перевірки зазначено, що ПП ОСОБА_3 протягом серпня, жовтня, та грудня місяців 2006 року реалізував покупцям товар на загальну суму 9216 грн., яку відобразив у складі податкового зобов'язання не в повному обсязі, чим занизив суму податкового зобов'язання на 1536 грн. На протязі перевіряємого періоду до складу податкового кредиту приватним підприємцем ОСОБА_3 безпідставно включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними за липень 2006 року на суму 16 грн., вересень 2006 року -26293 грн., листопад 2006 року -417 грн., що призвело до завищення податкового кредиту на 26726 грн. Приватний підприємець двічі в березні та травні 2007 року включив до податкового кредиту податкову накладну № 04-01129 від 01.05.2007 року в сумі ПДВ -666,67 грн. від підприємства «Міттал Стіл Кривий Ріг», що призвело до завищення податкового кредиту в травні 2007 року на 667 грн. Приватний підприємець в грудні 2006 року отримав розрахунок № 146120008 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 31.12.2006 року № 120008/100 за договором від 26.01.2006 року № 6310447 щодо коригування податкового кредиту, але своєчасно не скоригував податковий кредит, в результаті чого завищив податковий кредит за грудень 2006 року на -157 грн. ПП ОСОБА_3 до перевірки надані податкові накладні, які суб'єкт господарювання не включив до податкового кредиту, сума ПДВ склала за серпень 2006 року -317 грн., жовтень 2006 року -8398 грн., грудень 2006 року - 17803 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 року було призначено по справі судово-бухгалтерську експертизу та було поставлено перед експертом наступні питання:

1. які саме первинні бухгалтерські документи не були враховані податковим інспектором Новомосковської ОДПІ при складанні акту документальної перевірки № 329/171/НОМЕР_1 від 09.11.29977 року та які наслідки це спричинило для висновків перевірки?

2. чи підтверджуються первинними бухгалтерськими документами висновки, зроблені податковим інспектором в розділі № 4 акту перевірки від 09.11.2007 року та чи є ці висновки вірними з точки зору відповідності чинному законодавству?

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 30.11.2008 року № 1486/1487-08 по результатам документального дослідження повноти відображення ПП ОСОБА_3 податкових зобов'язань в деклараціях з ПДВ відповідно до наданих документів за період з липня 2006 року по червень 2007 року експертом встановлено завищення задекларованих зобов'язань з ПДВ в 2006 р. на загальну суму 5220 грн. Відповідно до наданих документів ПП ОСОБА_3 дослідженням повноти відображення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за період з липня 2006 року по червень 2007 року встановлено завищення задекларованого кредиту з ПДВ на загальну суму 3780 грн. Дослідженням встановлено у вересні 2006 року ПП ОСОБА_3 здано до Новомосковської ОДПІ декларацію з ПДВ, а потім 19.10.06 показники в декларації уточнені звітною новою декларацією. Проведеним документальним дослідженням встановлено, що задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит у вересні 2006 року не відповідає податковому обліку ПП ОСОБА_3 По даним дослідження у вересні 2006 року податкові зобов'язання завищені на 32346 грн., а податковий кредит завищений на 29272 грн.Таким чином, по результатам дослідження встановлено завищення ПДВ у сумі 1440 грн. Отже, висновки, викладені в акті № 329/171,1828806915 від 09.11.2007 року щодо заниження податку на додану вартість на суму 29086 грн. документально не підтверджуються.

Відповідачем надано письмовий висновок щодо судово-економічної експертизи по справі, в якому зазначив, що ФОП ОСОБА_3 до Новомосковської ОДПІ 19.10.2006 року надав за вересень 2006 р. звітну нову декларацію з ПДВ де відобразив податкове зобов'язання в сумі 53288 грн., але при цьому в реєстрі виданих податкових накладних за відповідний період зазначено суму ПДВ в розмірі 20941,63 грн. Відповідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181 «податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій дек4ларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок»Позивач своєчасно не надав до податкового органу уточнюючі розрахунки сум податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. В ході проведення перевірки встановлено заниження податкового зобов'язання на суму - 1536 грн.: за серпень 2006 року -на 316 грн., за жовтень 2006 року -на 452 грн., за грудень 2006 року -на 768 грн. Таким чином, експертом при складанні висновку не враховано те, що ФОП ОСОБА_3 своєчасно не надав до податкового органу уточнюючі розрахунки сум податкових зобов'язань з ПДВ за 2006 рік, відповідно до вимоги п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181.В ході перевірки правильності включення до податкового кредиту сум дозволеного податкового кредиту за 2006 рік встановлено арифметичні помилки на загальну суму 433 грн. Також ПП ОСОБА_3 надав до податкового органу за вересень 2006 року декларацію з ПДВ , де задекларовано суму податкового кредиту в розмірі 53021 грн., згідно наданих первинних документів (податкових накладних) -26728 грн. Так приватний підприємець включив до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 26293 грн., не підтверджену податковими накладними, які для перевірки не були надані, чим завищив податковий кредит на 26293 грн. Таким чином, відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 -не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними в розмірі 26726 грн. ФОП ОСОБА_3 в грудні 2006 року отримав розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 31.12.2006 року № 120008/100 щодо коригування податкового кредиту на суму 156,88 грн., але своєчасно не скоригував податковий кредит, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2006 року на -157 грн. В ході перевірки ФОП ОСОБА_3 надав податкові накладні з ПДВ за жовтень 2006 року -8398 грн. та грудень 2006 року -17803 грн., але своєчасно не відкоригував зазначені суми податкового кредиту у майбутніх періодах. Отже податковий кредит за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року ФОП ОСОБА_3 завищив на 26883 грн. Постановою господарського суду від 15.11.2007 року визнано недійсним статут ТОВ «Пік Техносервіс»з моменту реєстрації , визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі та припинено юридичну особу. Постановою господарського суду від 17.07.2007 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Страйд Технологія», визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту його видачі та припинено юридичну особу. ПП ОСОБА_3 на протязі 2006 року мав взаємовідносини з ТОВ «Пік Техносервіс»та враховував у складі податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних - 348199,27; 69639,87. ПП ОСОБА_3 на протязі 2006 року мав взаємовідносини з ТОВ Страйд Технологія»та враховував у складі податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних -28831,66;5766,34.

Доводи відповідача суд не враховує у зв'язку з наступним.

У відповідності з п.1.3., 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Акт перевірки від 09.11.2007 року № 329/171/НОМЕР_1, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідає вимогам, встановленим законодавством з огляду на таке.

Як вбачається із змісту акту перевірки та заперечень відповідача на висновок судово-економічної експертизи, відповідач, встановивши заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за серпень, жовтень та грудень 2006 року на загальну суму 1536 грн., збільшив на вказану суму відповідні податкові зобов'язання. Водночас, встановивши завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2006 року на суму 32346,36 грн. (53288 грн. - 20941,63 грн.), відповідач з посиланням на п. 5.1. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не зменшив на вказану суму податкові зобов'язання при розрахунку сум податку, що підлягають сплаті до бюджету.

Проте, в преамбулі Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон № 168) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

При цьому п. 1.6., п. 1.7. ст. 1, п. 7.7.1. ст. 7 вказаного закону визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими розрахунковими (обліковими) документами.

В преамбулі Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон № 2181) зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

При цьому п. 1.1. ст. 1 вказаного закону визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що порядок розрахунку суми податку на додану вартість визначено Законом України «Про податок на додану вартість», а Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено загальний порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів.

При цьому, поняття податкового зобов'язання у вказаних нормативних актах не є тотожними: у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»податковим зобов'язанням є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, яка для визначення суми, що підлягає сплаті до бюджету, підлягає зменшенню на суму податкового кредиту, а у розумінні Закону № 2181 податковим зобов'язанням, фактично, є сума, що безпосередньо підлягає сплаті до бюджету, розрахована у порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідач методологічно помилково застосував для розрахунку сум ПДВ, що підлягають сплаті позивачем до бюджету, правила, встановлені п. 5.1. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», безпідставно ототожнивши податкові зобов'язання за вказаним законом з податковими зобов'язаннями за Законом України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано не враховано при розрахунку сум ПДВ, що підлягають сплаті позивачем до бюджету, встановлене під час перевірки завищення податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2006 року на суму 32346,36 грн.

Доводи відповідача про те, що постановою господарського суду від 15.11.2007 року визнано недійсним статут ТОВ «Пік Техносервіс»з моменту реєстрації , визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту видачі та припинено юридичну особу, а також про те, що постановою господарського суду від 17.07.2007 року визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Страйд Технологія», визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту його видачі та припинено юридичну особу суд не враховує з огляду на таке.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону N 168, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Так, згідно пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі про ПДВ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до ст. 10 Закону про ПДВ та ст. ст. 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства та свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 22.11.2007 року № 0002901710/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -13.06.2012 р.

Суддя О.В. Серьогіна