справа № 22-7740                                    Головуючий у 1-й інстанції: Мельник А.В.

                                                                   Доповідач: Гончар В.П.

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі: 

головуючого: Гончара В.П.

суддів: Вербової І.М., Корчевного Г.В.

при секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія НБМ» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2006 р. відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Телерадіокомпанія НБМ» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., який діє в інтересах ОСОБА_2просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що ріщення суду є незаконним, оскільки судом при ухваленні рішення не було виконано всіх вимог процесуального та матеріального законодавства, не встановлено всебічно обставини, що мають значення для даної справи та оскаржуване рішення є необгрунтованим.

В суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 та представник Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія НБМ» проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходять до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом було встановлено, що 07.10.2004 р., ОСОБА_3, виступаючи на 5-му телевізійному каналі, мовлення на якому здійснює Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Телерадіокомпанія НБМ», у телепередачі «Час новин: спеціальний випуск», надаючи свої коментарі виступу ОСОБА_2із звітом Тимчасової слідчої комісії у залі засідань Верховної Ради України, зазначив наступне:

Отримавши висновки Віденської клініки, ОСОБА_2, вони були «... в паніці відкинуті і почав реалізовуватись сценарій: фальшивий прес-реліз, програма, виступ ОСОБА_2 сьогодні на комісії...», «...сьогодні єдиний сценарій влади є знищення кандидата, із застосуванням біологічної зброї, із застосуванням спецслужб, із застосуванням колеги ОСОБА_2...». І далі «... це всі медичні документи і копії, які передала клініка і які однозначно підтверджують стан здоров'я ОСОБА_4, комісія відмовилась навіть... не комісія, а її голова, відмовились навіть розглядати».

«текст доповіді, який був йому написаний, він дуже важко навіть читав».

«... всі лікарі комісії відмовились це (тобто, звіт Тимчасової слідчої комісії) підписувати і авторизувати...».

Коментуючи оголошення ведучого телепрограми про відмову ОСОБА_2прийти до студії ОСОБА_3 використав репліку «...мавр сделал свое дело-мавр может уходить».

«... він (тобто ОСОБА_2 виконав свою роль, виконав оцю брехню, яку він розповсюджував із трибуни Верховної Ради України...».

«... ви сьогодні зробили справу, ви не пройшли тест на випробовування людини, ви провалили цей тест...».

Згідно із ч. 1 ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які відповідно одо ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст. 34 Конституції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII, під інформацією розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Лише відомості про події та явища можуть розглядатися у якості таких, що можуть бути оцінені на предмет їх відповідності дійсності.

Згідно із ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Такими судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, які містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання сатири, алегорії, гіперболи.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» (з наступними змінами й доповненнями) роз'яснено, що при розгляді цивільних справ, порушених у порядку ст. 7 ЦК 1963 p., суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Суд дійшов до вірного висновку, що висловлення поглядів, ідей та переконань, втому числі, якщо це було здійснено публічно, за допомогою ЗМІ, не може вважатися правопорушенням, а є реалізацією одного із прав людини.

Суд, врахувавши, те, що політики і державні службовці, котрі діють як офіційні особи, більше відкриті для допустимої критики, ніж приватні особи, а також врахувавши, тему телепередачі, сутність наведених у позові цитат та їх розуміння у зв'язку із іншими висловлюваннями ОСОБА_3 та запитами ведучого прийшов до вірного висновку, що висловлювання ОСОБА_3 є оціночними судженнями із застосуванням алегорій та інших мовних засобів, що викликають буквальне сприйняття того, що було висловлено.

За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на його законність не впливають.

За таких обставин підстави для скасування судового рішення і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.