У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2008 року 27 травня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.
суддів - Демченка М.О., Рунова В.Ю.,
з участю прокурора - Ворфоломеєвої Н.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 12 березня 2008 року, яким :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 8 років.
Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 899 грн. на користь фінансового управління Кролевецької районної держадміністрації на відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілої від злочину.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину при слідуючих обставинах:
5 грудня 2007 року близько 15 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на подвір'ї МТФ № 1 СТОВ „Полісся” в с. Локня Кролевецького району, на ґрунті виниклих неприязних стосунків зі співмешканкою ОСОБА_2, умисно став наносити їй удари по спині дерев'яним держаком від вил, від чого держак зламався, і він став наносити удари дерев'яною дошкою їй по тулубу, а коли дошка зламалася, ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, став наносити удари ногами по тулубу потерпілої, у тому числі - в область грудної клітки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, з якими ОСОБА_2 6 грудня 2007 року була госпіталізована на лікування до хірургічного відділення Кролевецької ЦРЛ, де померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року внаслідок цих тілесних ушкоджень.
У поданій апеляції засудженийОСОБА_1 зазначає, що вирок суду є незаконний, який не відповідає фактичним обставинам справи, винесений з порушенням норм кримінального закону. Вказує на те, що ним співмешканці були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, а смерть її настала від неналежного виконання професійних обов'язків медпрацівниками. Крім того стверджує, що при розгляді справи були порушенні його процесуальні права, зокрема, право на ведення слідства на російській мові та право на захист. На підставі викладеного прохає вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Вислухавши доповідь судді, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи вказаної апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких сталася смерть ОСОБА_2 за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими і підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, які перевірено в судовому засіданні та наведено у вироку.
Так, сам підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні в основному визнав себе винним і показав, що в зазначені час і місце він після спільного вживання спиртного на ґрунті виниклої неприязні піддав побиттю свою співмешканку ОСОБА_2, нанісши їй удари по спині, сідницях і по ногах держаком від вил, потім дошкою, після чого - ногою, а на другий день через погіршення самопочуття її було госпіталізовано до лікарні.
З досліджених показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 слідує, що вони були очевидцями того, як ОСОБА_1 в означеному місці бив ОСОБА_2 по тулубу дерев'яною дошкою та ногами, після чого спільними зусиллями його дії були зупинені.
Свідок ОСОБА_8 показала, що вона як фельдшер 6 грудня 2007 року при відвідуванні на дому оглянула ОСОБА_2, яка скаржилась на біль в області спини, бачила у неї там синці, з її слів дізналась, що її побив ОСОБА_1, та викликала „швидку допомогу”, якою її доставили в лікарню.
Потерпіла ОСОБА_9 показала, що при відвідуванні в лікарні дочки вона від неї дізналася про те, що її побив ОСОБА_1, завдавши побиття дерев'яною палкою, дошкою та ногами.
Згідно висновку судово - медичного експерта смерть потерпілої ОСОБА_2 настала внаслідок поєднаної закритої тупої механічної травми грудної клітки та органів черевної порожнини, яка супроводжувалася множинними переломами ребер, травмою обох нирок і призвела до гострої ниркової недостатності. Такі ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.
З іншого висновку судово - медичного експерта щодо призначення додаткової судмедекспертизи вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупу ОСОБА_2, в цілому відповідає механізму їх виникнення, продемонстрованому ОСОБА_1 при проведенні відтворення обстановки та обставин події.
Протоколом огляду місця події підтверджується, що на місці злочину було виявлено та вилучено зламані держак від вил та частину дошки, які потім в установленому порядку слідчим були оглянуті та визнані речовими доказами у справі.
Проаналізувавши перевірені докази та давши їм належну оцінку, суд встановив дійсні обставини справи, визначив правильну юридичну кваліфікацію діянням визнаного винним ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, а також як слід мотивував у вироку свої висновки щодо покарання, яке визнав за необхідне призначити йому за скоєний злочин, виходячи з вимог ст. 65 КК України. Призначене йому покарання відповідає тяжкості злочину та його особі, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення.
Наведені в апеляції засудженого ОСОБА_1 доводи щодо незаконності вироку на думку колегії суддів апеляційного суду є безгрунтовними.
Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 спочатку 14 грудня 2007 року було порушено дійсно за ч. 1 ст. 122 КК України, коли потерпіла була ще жива і ще не було експертного висновку про встановлення тяжкості та характеру спричинених їй тілесних ушкоджень. Але вже 18 грудня 2007 року постановою слідчого у справі злочинні дії ОСОБА_1 були перекваліфіковані на ч. 2 ст. 121 КК України.
На підставі покладених в основу вироку доказів, оцінених з точки зору їх стосовності, достовірності, допустимості та достатності, суд дійшов до переконання, що саме ОСОБА_1 умисно завдав тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2, внаслідок яких сталася смерть потерпілої, й що саме ці його дії знаходяться в прямому причинному зв'язку з такими наслідками.
Отже, твердження ОСОБА_1 в апеляції про те, що він спричинив потерпілій тільки середньої тяжкості тілесне ушкодження, а смерть її сталася через неналежне виконання професійних обов'язків медичними працівниками, є безпідставними, оскільки вони не тільки не підтверджуються ніякими об'єктивними даними у справі, але навпаки спростовуються сукупністю обвинувальних доказів, які містять фактичні дані про подію і наслідки злочину та винність засудженого у вчиненому діянні.
Не відповідають дійсності також посилання в апеляції засудженого на порушення його процесуальних прав, зокрема, щодо мови судочинства та права на захист.
ОСОБА_1 народився і постійно проживає в Україні, являється громадянином України, має середню освіту. Дані у справі вказують на те, що він достатньо володіє українською мовою.
Так, під час досудового слідства ОСОБА_1 неодноразово роз'яснялись положення ст. 19 КПК України щодо вибору мови, якою має провадитися судочинство, після чого він заявляв про своє бажання давати показання на українській мові (а.с. 51, 59, 71, 118, 122, 139). Копії постанови про притягнення його в якості обвинуваченого та обвинувального висновку теж складені на українській мові й вручені ОСОБА_1, який не заявляв клопотання про переклад цих документів на російську мову. Не заявляв він клопотання і про ведення судового процесу не на українській, а іншій мові. З цього слідує, що вимоги закону щодо мови судочинства у даній справі не були порушені.
Під час досудового слідства ОСОБА_1 також неодноразово роз'яснювалось право на захист, але він відмовлявся зі своєї ініціативи від запрошення захисника і взяв захист на себе (а.с. 48-49, 50, 55-56, 66-68, 119-121, 133-135, 143-145, 157-159). З протоколу судового засідання слідує, що при судовому провадженні ОСОБА_1 теж відмовився від запрошення захисника. Оскільки участь захисника у даній справі не була обов'язковою , то при таких обставинах право на захист підозрюваного, обвинуваченого і підсудного ОСОБА_1 не було порушено.
Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень закону при провадженні у даній справі і вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366 , 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА :
Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 12 березня 2008 року відносно засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
Головуючий :
Судді: