УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1024/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"12" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора діючого в інтересах держави в особі Карадазького природного заповідника Національної Академії Наук України до ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2007 року Керченський міжрайонний природоохоронний прокурора в інтересах держави в особі Карадазького природного заповідника Національної Академії Наук України звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив зобов'язати її звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,002 га, розташовану в АДРЕСА_1, та привести цю земельну ділянку у стан придатний для подальшого використання.

Позов мотивований тим, що 22 лютого 2007 року, в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства, у ОСОБА_7 був виявлений факт використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,002 га за вказаною адресою, яка розташована на землях Карадазького природного заповідника НАН України.

За даним фактом на відповідача було складено протокол № 008883 від 22 лютого 2007 року та притягнено до адміністративної відповідальності, а також виданий припис № 006020 про усунення порушень земельного законодавства. Припис на день звернення до суду не виконаний.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року позовні вимоги Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора були задоволені. Зобов'язано ОСОБА_8 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,002 га та повернути її Карадазькому природному заповіднику Національної Академії Наук України у придатному для використання стані. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора.

Апелянт посилається на те, що суд розглянув справу за відсутності позивача, чим позбавив її можливості скористатися своїми правами.

Апелянт вказує на те, що суд не перевірив чи є позивач власником спірної земельної ділянки, та не витребував в нього докази, які підтверджують право Карадазького природного заповідника НАН України на цю ділянку.

Вважає, що суд не звернув уваги на те що спірна земельна ділянка використовується для обслуговування споруди, дозвіл на будівництво якої був наданій відповідачу директором Карадазького природного заповідника. Висновок суду про те, що спірна ділянка є самовільно занятою є необґрунтованим.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора суд першої інстанції прийшов до висновку, що неправомірними діями відповідача порушені норми земельного законодавства, встановлені ст. 12 Земельного Кодексу України, тому згідно зі статтею 212 цього Кодексу, самовільно зайнята ОСОБА_7 земельна ділянка, повинна бути повернена за належністю Карадазькому природному заповіднику НАН України.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі досліджених доказів, судом правильно встановлені фактичні обставини справи.

Згідно зі ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 статті 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі ( на місцевості ), одержання документа, що посвідчує право власності на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно з ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З матеріалів справи вбачається, що Карадазький природний заповідник НАН України, відповідно до державного акту № 014715 від 1988 року, є користувачем земельної ділянки розміром 2065,07 га, з цільовим призначенням для організації заповідника (а.с.64 -66).

22 липня 2007 року спеціалістами Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Карадазького природного заповідника. За результатами перевірки було виявлено самовільне зайняття земельної ділянки розміром 0,0020 га, яка знаходиться на території Карадазького природного заповідника за адресою: АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_7, яка не мала на неї правовстановлюючих документів, побудувала щитовий садовий будиночок. За порушення земельного законодавства ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП та видано припис № 006020 від 22 лютого 2007 року щодо про усунення порушення до 10 березня 2007 року (а.с.4-7). За невиконання припису, що було встановлено 22 березня 2007 року ОСОБА_7 було вдруге притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП (а.с.8-12).

Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що відповідач у порушення вказаної норми Земельного кодексу України без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку і дозвільних документів на будівництво, збудувала садовий будиночок на спірній земельній ділянці, що підтверджується наданими прокурором доказами.

Доводи апелянта, що спірна ділянка не зайнята самовільно, оскільки використовується для обслуговування будинку, який наданий їй для проживання, а будівництво садового будиночку проведено з дозволу керівництва Карадазького природного заповідника колегія суддів вважає неспроможними.

Так з матеріалів справи вбачається, що Карадазький природний заповідник є власником будинку №5 по АДРЕСА_1 АР Крим на підставі рішення виконавчого комітету Щебетівської селищної ради від 25 травня 2007 року (а.с.59 -61). У вказаному будинку відповідач зареєстрована з 1974 року у якості наймача (а.с.18).

Розпорядженням від 14 квітня 2005 року № 4 ОСОБА_7 дано дозвіл на будівництво тимчасового приміщення на території будинку за вказаною адресою відповідно до затвердженої схеми та ескізу (а.с.19).

Однак за протестом прокурора від 29 червня 2005 року розпорядження від 14 квітня 2005 року № 4 було скасовано (а.с.72).

Листом Національної академії наук від 13 червня 2006 року відповідачу було повідомлено, що дозвіл на будівництво є незаконним, оскільки відбувалося на заповідній території, та було запропановано знести вказане будівництво.(а.с.73).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач здійснила самочинне будівництво без будь-яких правовстановлюючих документів як на спірну земельну ділянку так і на споруду, що зводиться на цій земельній ділянці.

Відповідно до ст. 212 ЗК України , самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власником землі або землекористувачем без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив права власності Карадазького природного заповідника на спірну земельну ділянку 0,002 га, не береться до уваги, оскільки вони спростовуються державним актом № 014715 від 1988 року (а.с.64 -66) та державним актом ЯЯ №000865 від 01.06.2008р. (а.с. 101-102).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивача, чим позбавив її можливості скористатися своїми правами надавати докази на підставу своїх заперечень. Колегія суддів вважає неспроможними, оскільки будь-яких доказів на підтвердження свого права на користування спірною ділянкою відповідач не надала суду апеляційної інстанції.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 28 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О.Полянська Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко