РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/893/2012Головуючий суду першої інстанції:Михайлов Р.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

РІШЕННЯ

"06" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріКувшиновій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Кіровський РВ ГУ МВС України в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 9 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні належним їй будинком АДРЕСА_1 на підставі ст. 391 ЦК України, та виселення відповідача з даного жилого приміщення на підставі ст. 116 ЖК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, продавши зазначений будинок, продовжує в ньому проживати, створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй майном. Відповідач зловживає спиртними напоями, погрожує їй фізичною розправою, що робить неможливим для інших проживання з ним в одному будинку.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 9 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений. Судом вирішено усунути позивачці перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7 з даного будинку без надання іншого жилого приміщення. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у позові.

Так апелянт зазначає, що суд, вирішуючи спір, не обґрунтував свій висновок щодо наявності перешкод ОСОБА_6 з боку відповідача у користуванні та розпорядженні належним їй майном, не врахував обставини проживання сторін однією родиною без реєстрації шлюбу з 2002 року, вважає, що підстави для його виселення із зазначеного будинку відсутні. Суд помилково послався на норми Закону України «Про власність», який втратив чинність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_6, оскільки її позовні вимоги ґрунтуються на законі та доведені належними доказами.

Між тим, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами 12 червня 2002 року (а.с. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При розгляді справи за негаторними позовами обов'язковому доведенню підлягають обставини наявності перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним цих правомочностей.

Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 272 від 19 січня 2012 року, та відмітки у паспорті відповідача він зареєстрований та проживає у зазначеному будинку з 1985 року

(а.с. 7, 28). Даних щодо протиправності його проживання у будинку після укладення між сторонами у 2002 році договору купівлі-продажу будинку матеріали справи не містять.

Беззаперечні докази, які б підтверджували факти неправомірних дій відповідача у створенні позивачці перешкод щодо здійснення нею повноважень розпорядження або (та) користування належним їй будинком, у матеріалах справи відсутні, на що обґрунтованого посилається апелянт. Не може бути визнана таким доказом і постанова суду від 7 жовтня 2011 року (а.с. 6), оскільки відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за вчинення у сім'ї дій психологічного характеру (образа та погроза позивачці).

Сама по собі реєстрація та проживання відповідача у зазначеному будинку не свідчить про наявність перешкод у реалізації прав власника будинку.

Як свідчить позовна заява, позов про виселення обґрунтований нормами ст. 116 ЖК України, якою передбачені підстави виселення фізичної особи без надання іншого жилого приміщення за неможливістю проживання в одному будинку у зв'язку з порушенням винною особою правил співжиття.

У всіх передбачених наведеною нормою випадках до винних осіб повинні попередньо вживатись заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Між тим, матеріали справи не містять даних про застосування до відповідача відповідних заходів попередження, відтак, і підстав для виселення відповідача зі зазначеного будинку без надання іншого жилого приміщення за ст. 116 ЖК України.

За таких обставин позивачкою не доведено необхідність захисту її прав шляхом виселення відповідача із зазначеного будинку, отже, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову є необґрунтованим.

Посилання апелянта на помилковість застосування Закону України «Про власність» заслуговують на увагу, оскільки цей закон втратив чинність 20 червня 2007 року.

Отже, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи, що згідно з п. 1 та 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктами 1 та 3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 9 квітня 2012 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова