УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/696/2012Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"29" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила визнати відповідача особою, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою №9 в будинку АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 АР Крим. 14 березня 2000 року позивачка уклала договір найму вказаного приміщення з ОСОБА_7 та зареєструвала його за вказаною адресою. Х 2001 року відповідач виїхав з вказаної квартири та не проживає в ній без поважних причин, але відмовляється знятися з місця реєстрації за вказаною адресою. Відповідно до вимог ст.ст. 71,72 ЖК України відповідач є таким, що втратив право користування квартирою.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року та ухвалити нове, про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на помилковість висновку суду про те, що відсутність вимог щодо припинення (розірвання) укладеного між сторонами договору найма жилого приміщення, унеможливлює вирішення питання про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки норми житлового кодексу не місять вимог про необхідність розірвання договору найму жилого приміщення при визнанні особи такою, що втратила право користування житлом.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини по найму житла, а тому без вирішення питання про припинення укладеного між сторонами договору найму житлового приміщення не можливе вирішення питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам житлового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.6,7). 14 березня 2000 року між сторонами був укладений договір найму жилого приміщення вказаної квартири (а.с.8), в якій 05.04.2000р. ОСОБА_7 був зареєстрований.

Відповідно до ст. 158 ЖК України, наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи у сторін виникли договірні правовідносини, засновані на договорі найму житла.

Відповідно до ст.169 ЖК України, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Отже, з аналізу вказаної норми закону випливає, що зобов'язанння звільнити жиле приміщення або визнати наймача і осіб, які проживають разом з ним, особами такими, що втратили право користування житловим приміщенням, можливо лише після припинення (розірвання) договору найму жилого приміщення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір найму спірної квартири, укладений між сторонами не припинений, питання щодо припинення (розірвання) цього договору позивачка у своєму позові не вимагає.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 07 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О.Полянська Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко