УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/567/2012Головуючий суду першої інстанції:Шевченко В.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"22" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по відсотках за договором позики, моральної шкоди та судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по відсотках за договором позики, моральної шкоди та судових витрат.

Позов мотивований тим, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 19 листопада 2010 року з ОСОБА_7 на користь позивача було стягнуто суму боргу по договору позики у розмірі 30 000 грн., відсотки у розмірі 5 010 грн. та судові витрати у розмірі 465 грн. Оскільки ОСОБА_7 відмовилася у добровільному порядку виконувати рішення суду, позивач звернувся до ВДВС Советського районного управління юстиції з виконавчим листом, за яким рішення суду у примусовому порядку було виконано 09 серпня 2011 року.

Посилаючись на ч.1 ст.1049 ЦК України, ОСОБА_6 просив стягнути з відповідачки відсотки за період з 13 листопада 2010 року по 09 серпня 2011 року у розмірі 6965,19 грн. Також, просив стягнути компенсацію за спричинення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., яка завдана неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань, внаслідок чого він був позбавлений можливості протягом тривалого часу розпоряджатися грошима, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року, позов ОСОБА_6 задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_7 на його користь 6915 грн. 78 коп. у рахунок заборгованості по відсотках та 213 грн. 45 коп. судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Совєтського районного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року та ухвалити нове, про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за договором позики постановлено за неправильного застосування норм матеріального права.

Договірні зобов,язання між сторонами, вказує апелянт, припинені за рішенням суду про стягнення з неї суми боргу за договором позики у розмірі 30 000 грн. та відсотків у розмірі 5010 грн. Відповідно до правил ст.ст. 11,12,15,16 ЦК України право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення рішення. Відповідачкою виконані зобов'язання за договором позики, що свідчить про припинення зобов'язальних відносин між сторонами За таких обставин, на думку апелянта, у суда першої інстанції не було, передбачених законом, підстав для задоволення позову.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконання зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином з чим погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 19 листопада 2010 року з ОСОБА_7 на користь позивача було стягнуто сума боргу по договору займу у розмірі 30000 грн. та відсотки за несвоєчасно виконання зобов'язання у розмірі 5100 грн., а також судові витрати, а всього 35475 грн. Вказане рішення набрало законної сили 07 грудня 2010 року (а.с.6-7).

На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист № 2-530/2010 та 22 грудня 2010 року відкрите виконавче провадження (а.с.10). 15 серпня 2011 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з виконанням виконавчого листа № 2-530/2010 (а.с.10,30).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що відповідачка виконала зобов,язання, визначене рішенням суду, лише 09 серпня 2011 року, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про правомірність вимог ОСОБА_6 про стягнення трьох відсотків річних за час прострочки виконання грошового зобов,язання з часу постановлення рішення суду по час фактичного його виконання, оскільки, наявність судового рішення про стягнення боргу не звільняє боржника, від відповідальності передбаченої ст. 625, 1048 ЦК України.

З платіжних доручень вбачається, що позивачкою були виконані зобов'язання поетапно: 22 березня 2011 року нею було сплачено18318,60 грн., 24 червня 2011 року 207,90 грн, 19 липня 2011 року 9766,21 грн. та 09 серпня 2011 року 7182 грн. 29 коп. (а.с.31-36). Вказані кошті перераховані на рахунок ОСОБА_6 (а.с.12).

Згідно з ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що відповідачем основні грошові зобов'язання були виконані 09 серпня 2011 року, тому саме до цього часу діяли договірні відносини по сплаті грошових коштів по вказаному договору зі сплатою відсотків, що не звільняє ОСОБА_7 від обов'язку по сплаті відсотків за вказаним договором.

Отже, саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено, не припиняє зобовязальних правовідносин й не звільняє боржника від виконання передбаченого договором зобов'язання щодо сплати процентів за користування коштами та 3% річних. Наявність судового рішення про стягнення заборгованості й відкриття виконавчого провадження за цим рішенням за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування або зміни рішення.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О.Полянська Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко