УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/649/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"05" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - Комунальне підприємство Феодосійське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Відділ Держкомзему в м. Феодосія про визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсною реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на домоволодіння, визнання недійсним Державного акту на земельну ділянку, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, виселення з домоволодіння, вилучення земельної ділянки, стягнення оплати за користування домоволодінням, за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_10, яка є представником ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів , в якому просив: визнання недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, договору купівлі-продажу земельної ділянки, реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на домоволодіння, Державного акту на земельну ділянку, визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння та земельну ділянку, виселення відповідачів з домоволодіння, вилучення у них земельної ділянки та, стягнення оплати за користування домоволодінням.

Позов мотивований тим, що після смерті матері позивача ОСОБА_11, 22 травня 2005 року відкрилася спадщина у вигляді: 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1; домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки площею 0,982 га, яка розташована в м. Феодосії на Чорноморській набережній. Спадкоємцями першої черги на вказане майно є: чоловік померлої - ОСОБА_12, син ОСОБА_6, дочка ОСОБА_9

Протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, позивач та його батько ОСОБА_12 прийняли у спадщину квартиру в м. Москва. З приводу іншого нерухомого майна до нотаріальної контори не зверталися, оскільки, зі слів ОСОБА_9, земельну ділянка у м. Феодосії була продана в 2004 році, а домоволодіння та земельна ділянка в м. Старий Крим АР Крим були заповіщені ОСОБА_7 - дочці ОСОБА_9

В жовтні 2009 року позивач знайшов заповіти, складені ОСОБА_11 та батьком ОСОБА_12, який помер 07 грудня 2006 року, з яких дізнався, що все вище вказане нерухоме майно батьки заповідали йому.

Звернувшись до нотаріальної контори та БТІ, позивач дізнався, що домоволодіння та земельна ділянка в м. Старий Крим АР Крим були продані 09 серпня 2005 року ОСОБА_7 яка є племінницею позивача, на підставі довіреності наданій ОСОБА_11, свої дочці ОСОБА_8 Земельна ділянка у м. Феодосії на Чорноморській набережній була також продана за довіреністю ОСОБА_11 25 квітня 2005 року ОСОБА_8

Довіреність на ім'я ОСОБА_8 на відчуження вказаного нерухомого майна була видана ОСОБА_11 коли вона тяжко хворіла та не могла усвідомлювати значення своїх дій, а на час укладення договорів відчуження ця довіреність втратила чинність у зв'язку зі смертю ОСОБА_11

Посилаючись на те, що підстави за яких відповідачі володіють майном є незаконними а позивач є спадкоємцем цього майна за заповітом, позивач вважає за можливе визнати за ним право власності на спірне майно.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 10 лютого 2012 року, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки у м. Феодосії АР Крим на Чорноморській набережній, визнання недійсним Державного акту на право власності на вказану земельну ділянку, визнання за позивачем права власності на вказану ділянку та вилучення її з незаконного володіння відповідачів залишено без розгляду за заявою позивача.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10, яка є представником ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 лютого 2012 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Апелянт не погоджується з висновком суду, щодо пропуску позивачем загального строку позовну давності, вказуючи на те, що к вимогам про застосування наслідків нікчемного правочину позовна давність застосовується у десять років, та оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений 09 серпня 2005 року, вказаний строк не сплив.

Також апелянт не погоджується з висновком суду, що до моменту обізнаності позивача про початок перебігу позовної давності, вказуючи на те, що про порушення свого права дізнався лише у 2009 року, коли знайшов заповіт складений на його ім'я та, що наявність такого заповіту підтверджується заявами свідків, які суд вважав недопустимими.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов про те, що права позивача дійсно порушені, оскільки на час укладення договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 09.08.2005р. представництво ОСОБА_8, який діяв за довіреністю від імені продавця ОСОБА_11 було припинено у зв'язку зі її смертю.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 248 ч.1 п.6 ЦК України, дійшов висновку, що повноваження ОСОБА_8 за довіреністю припинилися зі смертю довірителя, тобто 22.05.2005р., він був обізнаний про це і не мав права укладати договір купівлі-продажу домоволодіння й земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов висновку про сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами під час розгляду справи, та відсутність поважних причин пропущення позовної давності.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, договори купівлі - продажу домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 між ОСОБА_8, якій діяв за нотаріально посвідченою довіреністю від ОСОБА_11 та ОСОБА_6, що діяв за довіреністю в інтересах ОСОБА_7 були укладені 09 серпня 2005 року.

З позовом про захист свого порушеного права позивач звернувся до суду 20.09.2010р.

Правилами статей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто, строк звернення до суду закінчився 09.08 2009 року, однак, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише у вересні 2010 року, тобто зі значним пропуском строку позовної давності.

Про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем судовому засіданні 10.02.2012р., що підтверджується даними носія інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання в суді першої інстанції та клопотанням на арк. справи 244.

Підстав вважати, що судом першої інстанції були встановлені обставини, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України не має.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 258 ЦК України, передбачена спеціальна позовна давність, яка є скороченою або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з ч.4 ст. 258 ЦК України (який діяв на момент спірних правовідносин), передбачалось, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Посилання апелянта на те, що договори купівлі - продажу будинку та земельної ділянки є нікчемними правочинами та до них повинна застосовуватися позовна давність, передбачена ч.4 ст. 258 ЦК України, не ґрунтуються на законі.

Так ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Недійсність правочину, укладеного представником особи за довіреністю яка померла прямо не встановлена у законі, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України.

Оскільки для недійсних правочинів встановлюється загальна позовна давність у три роки, колегія суддів погоджується з висновком суду, що до його пропуску.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України, від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Довід апелянта про те, що він дізнався про порушення свого права лише у 2009 року, коли знайшов заповіти батьків, спростовується договорами купівлі - продажу домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 09 серпня 2005 року. З вказаних договорів, укладених після смерті ОСОБА_11, вбачається, що позивач представляв інтереси покупця - своєї племінниці ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу АР Крим від 26.07.2005р., а інтереси продавця ОСОБА_11 за довіреністю від 18.04.2005р. представляв ОСОБА_8 (а.с.55, 119, 183).

Отже, підпис позивача в договорах відчуження від 09.08.2005р. підтверджує, що про порушення свого права йому було відомо під час підписання договорів 09.08.2005р.

Суд обґрунтовано вважав неспроможним довід позивача про те, що про порушення свого права від дізнався у 2009 році, коли знайшов заповіти батьків, оскільки у супереч вимогам ст.ст. 57,58 ЦПК України, на підтвердження цієї обставини не надано належних та допустимих доказів.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6. Доводи апеляційної скарги представника позивача не спростовують правильність висновків суду та не містять законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - ОСОБА_10 - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О.Полянська Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко