УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/561/2012Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

"29" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок нестачі товарів, за апеляційною скаргою ОСОБА_8, діючого в інтересах ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просила стягнути з відповідача 11996,71 грн. спричиненої внаслідок нестачі товарів шкоди.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_7, працюючи продавцем у продуктовому магазині «Еміль» з 23.11.2010р. по 06.02.2011р. припустила нестачу товарів на суму в розмірі 11996,71 грн. Нестача була встановлена за результатами внутрішньої інвентаризації, проведеної 06.02.2011р. При прийомі ОСОБА_7 на посаду продавця з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, тому вона повинна відшкодувати спричинену винними діями шкоду.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, діючий в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 лютого 2012 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що матеріалами справи, поясненнями свідків, допитаних в суді, підтверджено, що винною особою в спричиненні нестачі, виявленої в магазині, є ОСОБА_7, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того що позивачкою недоведений той факт, що саме винними діями позивачки були спричиненні матеріальні збитки.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з таких підстав.

Однією з підстав повної матеріальної відповідальності працівника, передбачених ст. 134 КЗпП України, є укладення письмового договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

З аналізу цієї норми закону випливає, що на основі договору повна матеріальна відповідальність можлива лише за збереження майна та інших цінностей, переданих працівникові. Факт передачі має бути підтверджений актом передачі.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2010 року між сторонами був укладений трудовий договір, зареєстрований 30 листопада 2010 року у службі зайнятості. За цим договором відповідача прийнято на роботу в якості продавця продовольчих товарів в магазин «Еміль» (а.с.10).

Судом також встановлено, що до укладення трудового договору, між сторонами 10 листопаду 2010року був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.12).

З пояснень відповідача вбачається, що передачі їй на зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей (продуктів) при прийомі на роботу не відбувалось. Матеріали справи також не містять й акту передачі ОСОБА_7 товаро-матеріальних цінностей.

Трудовим договором був встановлений режим роботи ОСОБА_7, згідно якого вона повинна була працювати з 8 години ранку до 20 годин вечора, троє через троє суток (а.с.10).

Матеріали справи містять дані про те, що в магазині «Еміль», крім ОСОБА_7 працювали ще декілька продавців (а.с. 60-64, 66-69).

З акту внутрішньої бухгалтерської ревізії ФОП ОСОБА_6 від 11.11.2011р. вбачається, що з продавцем ОСОБА_9, також, був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.25-26).

Незважаючи на те, що трудовим договором встановлений позмінний графік роботи, матеріали справи не містять будь-яких документів на підтвердження передачі товаро-матеріальних цінностей від однієї матеріально-відповідальної особи - другої.

Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах і в організаціях всіх форм власності регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994р. №69.

Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться за місцями їх зберігання в присутності матеріально відповідальних осіб. Наявність залишків матеріальних цінностей визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, другий - передається до бухгалтерії.

При перевірці наявності грошових коштів у касі приймається до уваги тільки фактична наявність готівки. Ніякі документи або розписки в залишок готівки у касі не включаються. При виявленні нестачі або лишків грошових коштів в акті вказують їх суму і причини виникнення. Виявлена в касі готівка коштів, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається лишком і підлягає зарахуванню в дохід підприємства; нестача коштів - підлягає стягненню з касира.

Проте, матеріали справи не містять, а ні наказу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 щодо проведення інвентаризації, а ні належно оформлених інвентаризаційних описів.

Після проведення ревізії в магазині «Еміль», було виявлено недостачу товарів на суму в 11996,71 грн., а також зроблений висновок про те, що вказана недостача товарів виникла з вини ОСОБА_7 (а.с.26).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що документи, які були надані позивачем на підтвердження суми нестатку не можна визнати належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 58,59 ЦПК України, оскільки вони не відповідають вимогам ведення Книги обліку доходів та витрат, порядок ведення якої встановлений Постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1269.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що прийняття товару здійснювалось продавцями, сума та кількість товару записувалась на аркуш паперу та віддавався позивачу, яка в свою чергу вносила данні у комп'ютерну базу, але правильність внесення цих даних продавцями не перевірялась.

Посилаючись на вказане, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що під час проведення інвентаризації, при наявності таких даних про рух товаро-матеріальних цінностей, неможливо встановити причину їх нестачі.

Правильним є й висновок суду першої інстанції про те, що не можна вважати доказом винності відповідача у спричиненні матеріальної шкоди постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 05.06.2011р. відносно ОСОБА_7 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, оскільки працівник може нести повну матеріальну відповідальність відповідно до п.3ст. 134 КЗпП України у випадках коли щодо нього винесений обвинувальний вирок або наявність складу злочину в його діях встановлена слідчими органами (ч.2 ст. 59 ЦПК України). Проте належних доказів на підтвердження своїх вимог позивач суду не надав.

Разом з тим власник повинен довести наявність у діяннях працівника конкретних порушень та наявність вини працівника у цих порушеннях. Такими можуть бути порушення порядку прийняття і відпуску грошових і товарних цінностей, недодержання правил їх схову та інше.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6. Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 п1. ч.1, 308 ч.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, діючого в інтересах ОСОБА_6, - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О.Полянська Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко