ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.06.06р. | Справа № А37/74 |
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м. Марганець
до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції, м.Марганець
За участю третьої особи без самостійних вимог на боці позивача Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області в особі Нікопольської регіональної екологічної інспекції
За участю Прокурора Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000052340/0 від 20.02.2006року
Суддя Кеся Н.Б.
Секретар с/з Грузін І.М.
Представники:
Від позивача Кошевий М.П. –дов.№1/727 від 29.03.06р.
Поляков В.В. –дов.№1/726 від 29.03.06р.
Від відповідача: Бятець Л.В. –дов.№85/8/10-0 від 10.01.06р.
Перепелка В.І. дов.№85/8/10-0 від 10.01.06р.
Від третьої особи Федорова А.П. дов.№18 від 12.04.06р.
Від прокурора Вівіч О.Г. посв.№223
На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.
СУТЬ СПОРУ :
Відкрите акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод", (далі –позивач) звернулося з позовом до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції (далі –відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на боці позивача Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області в особі Нікопольської регіональної екологічної інспекції і просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №0000052340/0 від 20.02.2006року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акт перевірки, складений відповідачем, внесені матеріали перевірки Нікопольської державної екологічної інспекції (далі –Нікопольська ДЕІ), в яких відображені обсяги утворення відходів виробництва розрахунковим способом із застосуванням максимальних розрахункових величин, що суперечить чинному законодавству і не відповідає фактичним обсягам утворення та розміщення відходів. Відповідачем не враховано, що на акт перевірки Нікопольської ДЕІ від 6-8,20вересня 2005року позивачем подані зауваження, а акт перевірки від 17-19.10.2005 року взагалі складений за перевіркою, яка на підприємстві не проводилася. Крім того, спірні відходи були передані на договірних умовах іншим особам, після чого не є власністю позивача і тому не підлягають обкладенню збором за забруднення навколишнього природного середовища.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на компетентну інформацію Нікопольської ДЕІ про фактичні обсяги утворення відходів підприємства у 2004 році, на підставі якої встановлено перевищення лімітів їх утворення та заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Третя особа на боці позивача без самостійних вимог пояснила, що при визначенні фактичних обсягів утворення відходів у 2004році керувалася даними підприємства щодо обсягів виробництва продукції та матеріалами інвентаризації джерел і розробки нормативів утворення відходів на підприємстві, погоджених Державним управлінням екології та природних ресурсів Дніпропетровської області у 2001році. Вказані матеріали були чинними в спірний період та на момент перевірки. Первинних документів з утворення відходів підприємством не надано. В ході перевірки було встановлено, що підприємство невірно обчислювало фактичні обсяги утворення відходів та невірно їх відображало в статистичних звітах. Крім того, позивач неправомірно розміщував відходи на території, щодо якої не отримав встановленого дозволу.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -
В с т а н о в и в :
На підставі акту перевірки від 16.02.2006року (а.с.13-85 том І) відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2006року № 0000052340/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання з інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища на суму 25762,44грн. та штрафні санкції в сумі 12881,22грн.
Нарахування вказаних платежів за вказаним актом перевірки пов’язується наступними обставинами.
По матеріалах перевірки Нікопольської державної екологічної інспекції від 6-8,20 жовтня 2005року та 17-19 жовтня 2005року відповідачем встановлено, в держстатзвіті за формою №1 невірно вказані обсяги утворення відходів виробництва, які обраховуються розрахунковим засобом, а саме:
горілого піску 3724,225 т замість 2721,436 т.
шлаку ливарного 490.0 т замість 1110,876т.
Зазначені в звіті обсяги утворення шламів чистки зливових скидів не підтверджені розрахунками, або даними первинного обліку, що е порушенням вимог ст. 17 Закону України „Про відходи”. Акт перевірки Нікопольської державної екологічної інспекції від 6-8,20вересня 2005 року платником в судовому порядку не оскаржений. На підприємстві проведено інвентаризацію об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів зі складанням реєстрових карток. Листом Держуправління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області від 06.12.2001 року № 4-1491-10-2 погодило звіт з інвентаризації усіх видів відходів ВАТ "МРРЗ". Станом на 01.01.2005 року нормативи обсягів утворення відходів не переглядалися та в Держуправлінні екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області не погоджувалися. За 2004 рік перевіркою правильності нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено:
по матеріалах акту перевірки Нікопольської державної екологічної інспекції від 6-8,20вересня 2005 року при порівнянні лімітів та фактичного розміщення відходів на території підприємства встановлено недотримання вимог природоохоронного законодавства та перевищення по факту 2004 року лімітів на обсяги розміщення в навколишньому середовищі по наступних відходах:
пил УОГ від заточних верстатів на 0.280 т:
окалина на 55.544т:
горілий пісок на 377.656т:
шлаки ливарні на 612.176т:
вогнетривка цегла на 87.1т.
В розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища наданих до Марганецької ОДПІ за 2004 рік не враховані в повному обсязі обсяги відходів виробництва (в тому числі понадлімітні), які були фактично розміщені на протязі 2004 року в навколишньому природному середовищі, а саме:
55.544 т окалини понадліміту:
3721.436т горілого піску, в т.ч. 377.656 т понадлімітні:
1110.876т шлаку ливарного, в т.ч. 612.176 т понадлімітні;
87.1 т вогнетривкої цегли понадліміту;
0.280 т пил УОГ від заточних верстатів понадліміту;
33.278 т пилу кварцового в межах ліміту.
Відповідно до акту перевірки вимог природоохоронного законодавства України від 17-19 жовтня 2005 року Нікопольської державної екологічної інспекції встановлено, що в розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища наданих до МОДП1 не враховані фактичні обсяги відходів виробництва (в тому числі понадлімітні), які були несанкціоновано розмішені на протязі 2004 року в навколишньому природному середовищі, а саме на території Марганецького звалища ТПВ, що суперечить умовам Дозволу Держуправління екоресурсів в Дніпропетровській області № 204 від 30.06.2003р. та є порушенням ст. ст. 44, 55 Закону України "Про
охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 32, 33 Закону України "Про відходи", постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303. На підставі викладеного відповідачем зроблений висновок про заниження підприємством суми податкових зобов'язань по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2004 рік у сумі - 25762,44 грн.
Суд вважає, що вказаний висновок не узгоджується з нормами чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до ст.44 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.
Пунктом ”г” ст.17 Закону України „Про відходи” встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.
Пунктами 2 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою КМУ від 1 листопада 1999 р. N 2034, визначено, що первинний облік відходів - це реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними.
Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що фактичні обсяги утворення відходів визначаються на підставі документів первинного обліку утворення відходів, до яких належать: матеріально-сировинні баланси виробництва, картки, журнали, анкети тощо.
В ході судового розгляду позивачем надано Журнал обліку вивезення і передачі промислових відходів на полігон (а.с.73-75 том ІІІ), наявність та аналіз якого акти перевірок Нікопольської ДЕІ та МОДПІ не містять. У зв’язку з цим зауваження відповідача та третьої особи до нього судом не приймаються.
В актах перевірок Нікопольської ДЕІ від 6-8,20вересня 2005року (арк.94-110 том І справи) та від 17-19.10.2005 року(арк.23-28 том ІІІ справи) вказується, що обсяги утворення шламів чистки зливових скидів, які визначені підприємством, не підтверджені розрахунками або даними первинного обліку. З інших відходів вказані акти перевірок інформацію про наявність та аналіз документів первинного обліку не містять.
Акт перевірки відповідача від 16.02.2006року, який слугував підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, взагалі не містить викладення обставин щодо наявності документів первинного обліку утворення відходів.
В ході судового розгляду представниками відповідача та третьої особи стверджувалося про відсутність документів первинного обліку утворення відходів на підприємстві в період проведення перевірки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ці аргументи відповідача та третьої особи про відсутність вказаних первинних документів на підприємстві, підлягають регулюванню пп.4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким за цими обставинами у встановленому порядку передбачено застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що застосування вказаних норм в діях відповідача не вбачається, тому аргументи про відсутність первинних документів судом не приймаються.
Як свідчать обставини справи, фактичні обсяги утворення відходів, які визначені Нікопольською ДЕІ, ґрунтуються на нормативно-припустимих обсягах утворення окремих видів відходів, які встановлені матеріалами інвентаризації джерел і розробки нормативів утворення відходів Відкритого акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", погоджених Державним управлінням екології та природних ресурсів Дніпропетровської області у 2001році.
Відповідно до п.2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року N1218, нормативно допустимі обсяги утворення відходів –це максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту.
Аналіз вказаного нормативно-правового акту також свідчить, що вказаний показник використовується лише для розрахунку ліміту на утворення відходів, в той час як за суттю спору предметом дослідження є фактичні обсяги утворення відходів.
Враховуючи викладене, суд погоджується з аргументами позивача в тому, що визначення обсягів утворення відходів виробництва розрахунковим способом із застосуванням нормативно-припустимих обсягів утворення окремих видів відходів, що складає максимально розрахункові величини, не узгоджується з чинним законодавством, яке зі спірного питання вимагає врахування первинних документів з утворення відходів.
Також суд приймає до уваги те, що за наданими позивачем документами у виробництві відбулися зміни, які за його твердженням призвели до зменшення утворення відходів. Наведені обставини вбачаються з огляду Довідки Українського науково-дослідного інституту „Спецсталь” та листа ТОВ „Техноекосервіс” від 09.06.2006року (том ІУ справи).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що визначення фактичних обсягів утворення відходів зроблено Нікопольською ДЕІ з порушенням вимог чинного законодавства.
Щодо порядку та оформлення спірної перевірки відповідачем судом також враховано, що відповідно до п.п.8.1-8.3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого спільним наказом Мінохорони навколишнього середовища України та ДПА України від 19.07.1999року N 162/379, контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України. Контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету, а також своєчасністю подання податкових розрахунків цього збору здійснюється органами державної податкової служби. Органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
З наведеного вбачається, що використання, а саме вибіркове цитування в акті перевірки тексту актів перевірки іншого контролюючого органу, без фактичного залучення його спеціалістів безпосередньо до перевірки ДПІ, не передбачено чинним законодавством. Наведені обставини призвели фактично до того, що відповідач був неспроможним довести обґрунтованість висновків про перевищення позивачем ліміту з утворення відходів.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на це, посилання відповідача на те, що до його компетенції не належать спірні питання, суд вважає неправомірним.
Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем не враховано, що на спірний акт перевірки Нікопольської ДЕІ від 6-8,20вересня 2005року позивачем надані зауваження, а з актом перевірки 17-19.10.2005 року посадові особи позивача взагалі не ознайомлені.
Посилання відповідача на те, що позивач при наявності змін у виробництві повинен забезпечити проведення державної екологічної експертизи та внести відповідні зміни до інвентаризації та встановленої форми реєстрових карт щодо відходів, суд вважає неправомірним, оскільки за суттю спору визначення фактичних обсягів утворення відходів не залежить від наведених обставин.
Одночасно суд не погоджується з аргументами позивача про те, що спірні відходи були передані іншим особам для розміщення, тому він не є їх власником і не повинен сплачувати спірний збір. Відповідно до п.19 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року N1218 наведені обставини є підставою для перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів за ініціативою власника відходів, що відсутнє за обставинами справи.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у зв’язку тим, що відповідач за участю третьої особи не довели обґрунтованість нарахування спірного збору.
Керуючись ст.ст. 94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції №0000052340/0 від 20.02.2006року про визначення податкового зобов’язання з урахуванням штрафної санкції на загальну суму 38643,66грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" ( 53401, м. Марганець, вул. Радянська, 162, р/р 26000156629051 в НФКБ „Приватбанк” м. Нікополь, МФО 305891, код ОКПО 05448389) судові витрати в сумі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.КЕСЯ
20.06.2006року