ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.06р.

Справа № 34/90

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул", м. ДніпродзержинськДніпропетровської області 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Руда", м. Жовті Води Дніпропетровської області 

про стягнення 29 100, 00 грн.

Суддя  Примак С.А.

Представники:

  від позивача - Бєлік А.С., предст., дов. б/н від 01.03.2006р.

від відповідача - Пшеничний Ю.І., предст., дов. №3/77 від 17.01.2006р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено про стягнення 29 100, 00 грн., що складає 28 350, 00 грн. неустойки, 750, 00 грн. штрафних санкцій, 291, 00 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що не згоден з позовними вимогами.

В порядку ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву з 23.05.2006р. до 06.06.2006р. до 12 год. 10 хв.

29.05.2006р. було надіслано запит в адресу судді господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б29/158/03 про банкрутство ТОВ "Восток-Руда", м.Жовті Води.

В порядку ч.3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжено до 23.06.2006р.

Справа згідно зі статтею 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2003р. по справі №6/35 за позовом ТОВ „Консул” до ТОВ „Восток-Руда” про стягнення суми заборгованості на суму 30 000, 00 грн.  було стягнуто з відповідача 30 000, 00 грн., 300, 00 грн., 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.03.2003р. про примусове виконання даного рішення було видано наказ.

Позивач у позові просить суд стягнути 28 350, 00 грн. неустойки за період з 19.04.2005р. по 28.02.2006р., 750, 00 грн. штрафних санкцій (3% річних) за період з 19.04.2005р. по 28.02.2006р. в порядку ст. 625 ЦК України.

Господарський суд вважає необхідним відмовити в позові повністю з огляду на наступне.

Стосовно 3%річних в сумі 750, 00 грн.:

          Згідно зі статтею 214 ЦК УРСР (ст.625 ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 214 ЦК УРСР, 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Оскільки три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, з вищевикладеного слідує висновок, що позивач безпідставно вважає 3% річних штрафними санкціями.  

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2003р. по справі Б29/158/03 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Восток-Руда" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ухвалою від 19.04.2005р. по справі №Б29/158/03 провадження припинено та скасовано заходи вжиті до забезпечення вимог кредиторів.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно  з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:     забороняється стягнення на підставі виконавчих документів  та інших  документів,  за  якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф,  пеня), не застосовуються інші санкції за  невиконання  чи  неналежне  виконання  грошових зобов'язань і зобов'язань щодо  сплати  страхових  внесків  на загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування, податків  і зборів (обов'язкових   платежів).    

Згідно зі ст.14 даного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.  Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно з листом від 30.05.2006р. №Б29/02-12/5173 публікація оголошення про порушення провадження у справі офіційному органі не здійснювалась; ТОВ „Консул” зі заявою про грошові вимоги до боржника в межах справи про банкрутство до господарського суду Дніпропетровської області не звертався. Тобто вимоги позивача не є погашеними.

Враховуючи те, що відповідно до п.2.1, 2.2 договору №901 від 09.10.2001р. покупець проводить оплату товару протягом 20 днів після поставки його покупцем, строк оплати до 30.10.2001р., то відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у даному випадку настає з 31.10.2001р.

Згідно зі ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.    

Згідно зі ст.76 даного Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  

У даному випадку право на позов виникло у позивача 31.10.2001р., відповідно строк позовної давності закінчується 31.10.2004р.

Таким чином, позивачем пропущені строки позовної давності, клопотання про їх поновлення не заявлялось.

Позивач обґрунтовує свої вимоги ст.263 ЦК України.

Згідно зі ст.78 ЦК УРСР та ст. 263 ЦК України перебіг строків позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.  Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з п.4, 6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин,  які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли  або  продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Проте, як було вище зазначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:     забороняється стягнення на підставі виконавчих документів  та інших  документів,  за  якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф,  пеня), не застосовуються інші санкції за  невиконання  чи  неналежне  виконання  грошових зобов'язань і зобов'язань щодо  сплати  страхових  внесків  на загальнообов'язкове  державне  пенсійне  страхування, податків  і зборів (обов'язкових   платежів).    

Таким чином, позивач не був позбавлений права вимагати сплати боржником 3% річних.

Внаслідок вищевказаного слід зробити висновок, що позивач безпідставно рахував 3% річних за період з 19.04.2005р. по 28.02.2006р.

Стосовно неустойки:  

Згідно з п.4.6 договору №901 від 09.10.2001р., укладеним між сторонами, у випадку прострочки платежу, починаючи з 01.01.2002р. покупець виплачує продавцю неустойку в розмірі 0,3% від загальної суми договору за кожний день прострочки.

Статтею 72 ЦК УРСР встановлено, що скорочені строки давності тривалістю в шість  місяців  діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.76 даного Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення неустойки сплив 30.06.2002р., тому у стягненні цієї суми за період з 19.04.2005р. по 28.02.2006р. слід відмовити.

Згідно зі ст.193 ГК України (ст.161 ЦК УРСР) суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

    Таким чином, у позові слід відмовити.

         Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

         Керуючись ст.ст. 71, 72, 76, 78 ЦК УРСР, ст.ст.263, 625, п.4, 6 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 49,82-85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

В И Р І Ш И В:

          

У позові відмовити  повністю.

Суддя

С.А. Примак