АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/522/2012
Категорія: ч.2 ст. 185 КК України -С.Т. Головуючий по 1-й інстанції ХОРОЛЕЦЬ В.В.
Суддя-доповідач: Голубенко Н. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2012 року м.Полтава
. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Голубенко Н.В.,
суддів: Герасименко В.М., Давиденка Е.В.,
з участю: прокурора Акулової С.М.,
захисника - адвоката ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Балаклія Великобагачанського району Полтавської області, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше судимий:
· 09.10.1980 року Великобагачанським районним народним судом Полтавської області за ч.2 ст. 81, ст. 14 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 23.06.1982 року на невідбутий строк 7 місяців 2 дні;
· 10.09.1984 року Великобагачанським районним народним судом Полтавської області за ч.2 ст.206, ст. 14 КК України на 1рік 8 місяців позбавлення волі, звільнений 25.03.1986 року по відбуттю строку покарання;
· 25.05.1987 року Полтавським районним народним судом за ч.2 ст. 206, ч.1 229-6, ст.ст. 42, 14 КК України на 3 роки позбавлення волі;
· 21.06.1991 року Октябрським районним народним судом м. Полтави за ч.2 ст.188-1 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 25.11.1992 року по відбуттю строку покарання;
· 16.11.1994 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.81, ст. 14 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 30.09.1997 року по відбуттю строку покарання;
· 03.10.2002 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27.01.2006 року по відбуттю строку покарання;
· 28.01.2011 року Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його власністю,-
засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 395 КК України на 4 місяці арешту.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 січня 2011 року, остаточно, призначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, що є його власністю.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 14 листопада 2010 року близько 17 год., перебуваючи на березі річки Псел поблизу с. Балаклія Великобагачанського району Полтавської області, повторно, таємно викрав двох качок, які належать ОСОБА_4 Вартість кожної качки становить 60 грн., спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 120 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 25 вересня 2009 року Великобагачанським районним судом Полтавської області ОСОБА_3 згідно п. «в»ст.3, ст.5 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»від 01.12.1994 року (з наступними змінами) за неодноразове вчинення адміністративних правопорушень було встановлено адміністративний нагляд строком на один рік. Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2010 року ОСОБА_3 було продовжено строк адміністративного нагляду на шість місяців. Після встановлення адміністративного нагляду та його продовження ОСОБА_3, обравши постійне місце проживання с. Бірки Великобагачанського району Полтавської області та знаючи, що йому судом встановлений адміністративний нагляд, відповідно до якого, поряд з іншими обмеженнями, йому заборонено виїжджати за межі Великобагачанського району Полтавської області, без дозволу працівників міліції, з метою ухилення від адміністративного нагляду 18 грудня 2010 року умисно залишив місце свого проживання та виїхав за межі Великобагачанського району Полтавської області, чим порушив встановлені обмеження адміністративного нагляду.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати, як незаконний, мотивуючи тим, що в ході судового слідства було допущено порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката-захисника ОСОБА_2 на підтримання принесеної апеляції, прокурора Акулову С.М., яка вважала вирок суду законним, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_3 за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, визнав вину і сам засуджений.
За змістом ч. 1 ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301-1 КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.
Реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості і індивідуалізації покарання, місцевий суд, при обранні покарання винному, відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених винним злочинів, дані про його особу, який ніде не працює, негативно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, конкретні обставини справи та призначив покарання за кожен із вчинених злочинів в межах санкцій, передбачених ч.2 ст.185 та ст. 395 КК України. У відповідності з вимогами ч.4 ст. 70 КК України засудженому призначено і остаточне покарання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винному призначено покарання, яке має на меті не тільки кару, а є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи 29.01.2011 року ОСОБА_3 під час досудового слідства роз'яснено його право мати захисника, від послуг якого він відмовився, про що складено відповідний протокол (а.с.137-138,т.1). Це право йому роз'яснено і в ході судового слідства. У цьому зв'язку, як випливає з протоколу судового засідання, засуджений пояснив, що свої інтереси спроможний захищати самостійно(а.с.208 зворот,т.1).
Під час огляду комісією лікарів Великобагачанської районної лікарні в січні 2011року щодо соматичного та неврологічного стану, ОСОБА_3 не заявляв скарг з приводу зору (а.с.174, т.1). Ці обставини він підтвердив і в ході апеляційного розгляду справи.
Припинення ознайомлення засудженого з матеріалами справи 29 червня 2011 року, тобто, через 3 місяці після винесення вироку, у зв'язку з відсутністю в нього окулярів, що випливає з рапорту міліціонера ІТТ, підпорядкованого Великобагачанському РВ УМВС України в Полтавській області (а.с.238-240,т.1), згідно ухвали апеляційного суду стало підставою для відновлення йому пропущеного строку на подачу апеляції(а.с.62,т.2). Однак протягом досудового та судового слідства в період з грудня 2010 по березень 2011 року таких фактів не встановлено.
Отже, вирок суду є законним. Даних про те, що у справі допущено порушення кримінально - процесуального законодавства, які могли б бути підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 16 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 без зміни.
С у д д і:
Голубенко Н.В. Герасименко В.М. Давиденко Е.В.