копія

Справа 1/2205/30/2012, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Дворнік О.С.

№11/2290/382/2012 року

Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач Ващенко С.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Ващенка С.Є.,

суддів Бережного С.Д., Кобріна І.Г.,

з участю секретаря Лук'янчук О.М.,

прокурора Павлишина В.І..,

потерпілого ОСОБА_1,

його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, потерпілого ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Деражнянського районного суду від 28 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою-спеціальною освітою, громадянина України, працює різноробочим в СФГ «Перлина», не одруженого, раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання, із застосуванням положень ст.69 КК України, у виді 1 року позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто на його користь 1200 грн. витрат на правову допомогу та 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишено попередній - підписку про невиїзд

За вироком суду біля 01 години 14 липня 2011 року ОСОБА_6, знаходячись поблизу приміщення-селищної ради по вулиці Центральна, 2/2 в с. Загінці Деражнянського району Хмельницької області, розпочав конфлікт з ОСОБА_1, в ході якого умисно, з прикладанням значної сили наніс з невеликим інтервалом два удари кулаком правої руки в область лівого ока потерпілого ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді контузії лівого очного яблука тяжкого ступеня з обширним субкон'юнктивальним розривом склери, з крововиливом в камери ока (гіфемою), крововиливом в скловидне тіло (гемофтальмом) з випадінням оболонок, з відшаруванням сітківки ока, з крововиливом в повіки лівого ока, що призвели до повної втрати зору лівого ока, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до стійкої втрати працездатності більш як на 1/3 ( більше 33% ).

В апеляції, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, посилаючись на невідповідність призначеного покарання характеру і ступеню суспільної небезпеки скоєного злочину та даним про особу винного, прокурор просить вирок скасувати та постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК Украйни на 5 років позбавлення волі, в решті вирок залишити без зміни. При цьому вважає, що судом необґрунтовано призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, строком лише на один рік, оскільки воно є явно несправедливим внаслідок м'якості. Зазначає, що взявши до уваги позитивні характеристики винного, суд не врахував, що підсудний свою вину визнав частково, на роботу влаштувався напередодні постановлення вироку, шкоду відшкодував лише частково. на думку прокурора, недостатньо враховано ступінь тяжкості злочину, вчиненого невмотивовано, не взято до уваги вчинення злочину у стані сп'яніння, безпідставно не визнано цю обставину обтяжуючою через її недоведеність.

Потерпілий та його представник в апеляції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просять вирок змінити: звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк. Вважають, що призначене покарання -позбавлення волі строком на 1 рік є явно несправедливим внаслідок його суворості. Вказують що засуджений попросив вибачення, усвідомив свою негативну поведінку, засуджує її і запевняє, що подібного в його житті більше не повториться, що підтверджується його поведінкою на теперішній час. Зазначають, що під час спілкування з ОСОБА_4 вони порозумілися і потерпілий прийняв вибачення засудженого. Звертають увагу на те, що ОСОБА_4 продовжує відшкодовувати потерпілому присуджені судом кошти, які були присуджені за вироком суду, а знаходячись в м'ясцях позбавлення волі він такої можливості буде позбавлений. На їх думку, ці обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і є підставою не позбавляти засудженого волі.

Засуджений у своїй апеляції просить вирок змінити, призначивши йому покарання будь-якої тривалості, але без позбавлення волі. В обґрунтування апеляції зазначає, що наніс удар потерпілому, оскільки вирішив, що він заставляв його знайому вживати спиртні напої, але не думав, що від цього можуть настати такі наслідки; визнає, що вчинив злочин і має нести за це відповідальність. Стверджує, що винить себе за це і буде винити усе своє життя, що усвідомлює всю степінь своєї провини, що жалкує, що через відсутність коштів не може відшкодувати всю суму завданих потерпілому збитків, і обіцяє зробити усе, щоб чесною працею довести своє виправлення. Звертає увагу на те, що про нього добре відгукуються за місцем проживання і що за місце роботи він написав заяву, щоб його заробіток увесь перераховували потерпілому у відшкодування збитків. Просить також врахувати, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодноразово просив вибачення у потерпілого і щиро кається у вчиненому.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника, потерпілого та його представників, а також прокурора на підтримку своїх апеляцій з посиланням на зазначені у них доводи, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом часткового проведення судового слідства, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і сторонами не оспорюються.

При призначенні покарання, у тому числі при визначенні строку позбавлення волі, суд врахував тяжкість злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, при оцінці особи винного судом враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий, працює, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, стан здоров'я членів його сім'ї потребує лікування, ряд жителів села, у якому він проживає, клопочуть призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, добровільне відшкодування завданого матеріального збитку та часткове відшкодування моральної шкоди суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання.

При цьому суд визнав недоведеним вчинення злочину підсудним у стані алкогольного сп'яніння, оскільки наявні у справі дані про це є суперечливими, а судження свідків з цього приводу носять оціночний характер і об'єктивно слідством не підтверджені.

Враховувавши наведені позитивні дані про особу винного та кілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання, нижче від найнижчої межі.

Потерпілий визначеного судом строку позбавлення волі тривалістю один рік не оспорює, а підтримуючи свою апеляцію про звільнення засудженого від відбування покарання підтвердив, що після постановлення вироку засуджений

продовжує відшкодовувати йому заподіяну шкоду, що підтверджується й даними наданих апеляційному суду заяви ОСОБА_4 голові СФГ „Перлина" про перерахунок його заробітної плати ОСОБА_1, довідки цього господарства про те, заробітна плата ОСОБА_4 згідно з його заявою буде перераховуватися на ім'я ОСОБА_1, електронних переказів від 23.04.2012 та 21.05.2012 року про перерахування ОСОБА_1 по 655,35 грн. та 976,90 грн. відповідно та даними розписок потерпілого і його представника ОСОБА_2 від 09.04.2012 та 12.05.2012 року про отримання від матері засуджено у відшкодування моральної шкоди 10000 та 20000 гривень відповідно.

За таких обставин колегія суддів знаходить доводи апеляції прокурора про неправильне застосування ст.69 КК України і необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті необґрунтованими.

Як видно з вироку, в обвинувачені, визнаному судом доведеним, відсутня вказівка про вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Прокурор же доведеності вини ОСОБА_4 за обставин, зазначених у вироку, не оспорює і об'єктивних достовірних доказів, які з достатністю підтверджували б перебування ОСОБА_4 на час вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, не надав. Тому його доводи в цій частині також не можуть бути визнані обґрунтованими.

Самі по собі визнання підсудним вини в суді першої інстанції частково, влаштування на роботу тільки напередодні постановлення вироку та лише часткове відшкодування шкоди, на що посилається прокурор в апеляції, з урахуванням поведінки ОСОБА_4 після вчинення злочину (його вибачення перед потерпілим, повне відшкодування матеріальної шкоди, часткове відшкодування моральної шкоди та написання заяви про перерахунок усього його заробітку потерпілому у її відшкодування), не тільки не спростовують бажання засудженого стати шлях виправлення, а навпаки свідчать про його дійове каяття. Отже доводи прокурора й з цього приводу є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, наведені у вироку позитивні дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, та поведінка засудженого після постановлення вироку, є достатніми для призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої у ч.1 ст.121 КК України, у тому числі у виді одного року позбавлення волі, разом з тим, враховуючи тяжкість злочину, обставини його скоєння та наслідки, що настали, вони не дають підстав для висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання. Адже, відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає апеляції прокурора, потерпілого, його представника та засудженого необґрунтованим і підстав для скасування чи зміни вироку в межах апеляцій не убачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Вирок Деражнянського районного суду від 28 березня 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції прокурора, потерпілого, його представника ОСОБА_2 та засудженого -без задоволення.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко