Справа № 2-29/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М. при секретарі Скрипка-Соіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Сумського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», ОСОБА_2 про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

В серпні місяці 2011 року прокурор звернувся до суду з зазначеним вище позовом і свої вимоги мотивував тим, що проведеною прокурорською перевіркою було встановлено, що у 2008 році ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір на виробництво науково-технічної продукції, згідно з яким інститут мав скласти проект відведення йому земельної ділянки в с. Косівщина по вул. Шкільній, загальна вартість угоди була визначена у 926 грн. 40 коп. і ця сума була позивачем сплачена. Пізніше, 12.02.2009 між цими ж суб'єктами був укладений новий договір за яким інститут мав виконати роботи по виготовленню технічного звіту та довідки про якісний склад ґрунтів цієї ж земельної ділянки, за що особисто ОСОБА_1 було сплачено 622 грн. 80 коп. Далі, по договору від 10.07.2009 між сторонами державне підприємство мало розробити для позивача проект землеустрою та встановити межі земельної ділянки в натурі, за що позивач сплатив інституту ще 576 грн. На виконання умов цих договорів інститут виконав певні дії внаслідок яких позивач отримав державний акт. Але в послідуючому було вияснено, що земельна ділянка ОСОБА_1 згідно державного акту не відповідає її фактичному використанню, що свідчить про те, що інститут неналежним чином здійснив розробку проекту землеустрою та не встановив межі земельної ділянки в натурі, тобто умов договорів не виконав, що породило конфліктну ситуацію. Користувачка суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 з допомогою ТОВ «Координат-БС»виготовила державний акт на свою земельну ділянку, але частина приватизованої нею землі перебуває у користуванні ОСОБА_1, тобто, як було встановлено прокурорською перевіркою з виїздом на місце, частина земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_1 та на яку не були належним чином проведені проектно-вишукувальні роботи інститутом землеустрою, була включена в межі ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 Прокурор вважає, що цим були порушені конституційні права ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки, якою належним чином користувався досить тривалий час. У зв'язку з цим прокурор просить визнати незаконними державні акти видані як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2, розірвати всі три договори, укладені ОСОБА_1 з інститутом землеустрою, стягнути з інституту на користь позивача 2125,2 грн. за неналежно виконані зобов'язання та відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 3 тис. грн.

В судовому засіданні прокурор та ОСОБА_1, в інтересах якого був заявлений позов, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а також ОСОБА_3 -представник ОСОБА_2 з позовом прокурора не згодні, пояснивши, що державні акти виготовлені вірно, ніякого перетину земельних ділянок не існує, інститут належним чином виконав умови договору з ОСОБА_1, а тому просять відмовити у задоволенні позову прокурора.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

ОСОБА_1 на протязі багатьох років користувався земельною ділянкою площею 0,10 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 Косівщинської сільської ради. З метою реалізації свого права на приватизацію землі між ОСОБА_1 та ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»було укладено договір № 1333 від 11.09.2008 на виробництво науково-технічної продукції (послуг), згідно з яким інститут мав скласти проект відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, якою він багато років користувався. Загальна вартість робіт за цією угодою була визначена у 926 грн. 40 коп. і ця сума позивачем була сплачена у повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 862 від 23.09.2008. (а.с.16).

Потім 12.02.2009. між сторонами був укладений новий договір № 191 за яким інститут мав виконати роботи по виготовленню технічного звіту та довідки про якісний склад ґрунтів цієї ж самої земельної ділянки. За цим договором ОСОБА_1 було особисто сплачено 622 грн. 80 коп. згідно прибуткового касового ордеру № 279 від 03.04.2009.

Далі між ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», з одного боку, та ОСОБА_1 і ОСОБА_4, з іншого боку, 10.07.2009. був укладений договір № 647, згідно якого державне підприємство мало розробити проект землеустрою та встановити межі земельної ділянки в натурі. Вартість робіт за цим договором склала 1152 грн., особисто позивачем була сплачена половина цієї суми, тобто, 576 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 454 від 27.07.2009.

Зазначене підприємство виконало по всім договорам певні дії, на підставі чого ОСОБА_1 одержав державний акт серії ЯЛ № 689973 на право власності на земельну ділянку, межі в натурі інститутом не виносилися.

Користувачка суміжної з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 земельної ділянки ОСОБА_2 також вирішила її приватизувати, у зв'язку з чим звернулася в ТОВ «Координат-БС». Оскільки на той час суміжні з нею землекористувачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вже мали державні акти на підставі документації виготовленої інститутом землеустрою, спеціалісти ТОВ «Координат-БС»отримали в цьому інституті необхідну інформацію про координати земельних ділянок і виготовили документацію, на підставі якої ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЛ № 420441 від 15.06.2011.,після чого вжила заходів до зміни цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_1.

Як згодом вияснилося, частина земельної ділянки, якою користувався ОСОБА_1, та на яку не було належним чином проведено проектно-вишукувальні роботи ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», була включена в межі ділянки, переданої у власність ОСОБА_2, у зв'язку з чим між суміжними землекористувачами виник спір.

Позивач звертався до Косівщинської сільської ради з проханням розглянути земельний спір, сільською радою була створена комісія, якою проведено повторний обмір та згідно з координатами встановлено межові знаки між вищезазначеними земельними ділянками. При цьому було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 з одного боку близько 3 метрів, з іншого -близько 0,5 м., про що був складений акт від 11.04.2011.

З метою вирішення спірного питання позивач звертався до управління Держкомзему України в Сумській області, спеціалісти якого також встановили наявність перетину на кадастровому плані земельної ділянки позивача ( виконавець ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») та ділянки ОСОБА_2 (виконавець ТОВ «Координат-БС»). Головним управлінням Держкомзему керівникам вищезазначених підприємств було дано доручення провести узгодження меж земельних ділянок сторін та виправити допущені помилки у 10-денний термін, але ці вимоги посадових осіб управління Держкомзему України в Сумській області не були виконані, земельний спір не вирішений.

В подальшому ОСОБА_2 провела відчуження належної їй земельної ділянки своїй доньці ОСОБА_5, яка розпочала на ній будівництво житлового будинку.

В процесі розгляду даної справи судом була призначена державна експертиза технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за висновком якої державні акти вказаним громадянам виготовлені на підставі технічної документації із землеустрою, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам (а.с.188-194).

Суд вважає, що за таких обставин маються підстави для визнання державних актів на ім*я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсними.

Інститут землеустрою неналежним чином виконав умови договорів, укладених з ОСОБА_1, що призвело до порушення його прав і породило конфліктну ситуацію, а тому ці договори підлягають розірванню зі стягненням на користь позивача витрат, понесених ним по виконанню умов цих договорів в загальній сумі 2125,2 грн.

Що стосується вимог щодо відшкодування маральної шкоди то вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.2 постанови від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до яких спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законами «Про інформацію», «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів»чи інших законів.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають із договору надання послуг, а відтак ст. 1167 ЦК України, яка поширюється на позадоговірні правовідносини, не може бути застосована при вирішенні цього спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91, 118 Земельного кодексу України, ст.ст. 610, 611, 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 686973 від 21 червня 2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_1.

Розірвати договори, укладені між ОСОБА_1 та державним підприємством «Сумський науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою № 1333 від 11 вересня 2008 року, № 191 від 12 лютого 2009 року та № 647 від 10 липня 2009 року.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 420441 від 15 червня 2011 року виданий на ім'я ОСОБА_2.

Стягнути з державного підприємства «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»на користь ОСОБА_1 2125 грн. 20 коп. у відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням умов договору, відмовивши в решті позовних вимог за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів після його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Б.М.Клочко.