справа № 22-5652 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.
Доповідач: Гончар В.П.
УХВАЛА
Іменем України
06 вересня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Гончара В.П. суддів: Корчевного Г.В., Вербової І.М. при секретарі: Ліліцькому Р.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спецжитлофонд», ОСОБА_2, Головного Управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, 3-ті особи: 15 Київська державна нотаріальна контора, Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги про визнання права власності на квартиру та за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Спецжитлофонд», Головного Управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, 3-ті особи: 15 Київська державна нотаріальна контора, Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, про визнання права власності на квартиру, -
встановила:
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03.05.2007 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Стягнено із ОСОБА_2 недоплачену нею при подачі позовної заяви до суду суму судового збору в розмірі 1 448 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03.05.2007 р. та постановити нове рішення суду, яким задовольнити його позовні вимоги, тобто визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, оскільки кошти на реконструкцію квартири ОСОБА_2 надав ОСОБА_1, вважає, що всі дії ОСОБА_2 свідчили про те, що він не мав наміру відчужити квартиру дочці. Також зазначає, що ОСОБА_2 спірна квартира не належала, оскільки власних коштів у реконструкцію квартири ОСОБА_2 не вкладав.
В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав апеляційну скаргу із наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та представник Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
2
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом, 17.03.2004 р. між КП «Спецжитлофонд» в особі директора ОСОБА_3„ який діяв на підставі Статуту, розпорядження КМДА від 09.09.1998 р. «Про реконструкцію будинку АДРЕСА_2» та наказу ГУ ЖЗ КМДА від 05.03.2004 р. «Про порядок укладання інвестиційних уг'од на реалізацію квартир в АДРЕСА_1, що підлягає реконструкції» та ОСОБА_2 укладено договір -доручення на реконструкцію квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до укладеного договору, ОСОБА_2 доручив, а підприємство взяло на себе зобов'язання за рахунок залучених від нього коштів провести реконструкцію і передати у власність ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої складає 25 100 грн. 46 коп. (а. с 6-9).
13.04.2004 p. ОСОБА_2 було перераховано на рахунок КП «Спецжитлофонд» 25 100 грн. 46 коп. та 100 грн. 40 коп. за послуги Державного ощадного банку України, а всього 25 200 грн. 86 коп. (а. с. 10).
Як слідує із розписок, наданих ОСОБА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти всього на суму 120 180 грн. (а. с. 13-14).
Однак, факт проведення реконструкції квартири на кошти, отримані у борг, не породжує у позикодавця права на цю квартиру.
Суд вірно не взяв до уваги розписки (а. с. 13-14), як підставу набуття права власності на квартир у ОСОБА_1, оскільки розписки підтверджують наявність боргових правовідносин між позичальником (ОСОБА_2) і позикодавцем (ОСОБА_1), а не відносини по відчуженню квартири у майбутньому, на що посилається апелянт.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що померлий ОСОБА_2 не мав наміру відчужувати квартиру дочці - ОСОБА_2, суд не бере до уваги, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Ніяких вольових дій зі сторони ОСОБА_2 не було здійснено для того, щоб усунути дочку від можливого в майбутньому набуття права власності на квартиру.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.