справа № 22-5495                                    Головуючий у 1-й інстанції: Пінчук Н.А.

Доповідач: Гончар В.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

06 вересня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Гончара В.П.

суддів: Корчевного Г.В., Вербової І.М.

при секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, 3-ті особи: 10 Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_4 та приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи добросовісним набувачем, -

встановила:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом про визнання договорів дарування та купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсними.

Позовні вимоги мотивували тим, що вони є двоюрідними сестрою та братом ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 p., є єдиними спадкоємцями. Покійна ОСОБА_7 мала у власності 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.06.1998 р.

Згідно договору дарування від 02.03.2006 p., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, ОСОБА_7 подарувала належну їй на праві власності квартиру ОСОБА_6

Згідно договору купівлі-продажу від 22.03.2006 p., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, ОСОБА_6 продав квартиру ОСОБА_1 за 6 тисяч грн.

Позивачі просили визнати недійсними зазначені договори, оскільки на момент їх укладення ОСОБА_7 померла.

ОСОБА_1 звернулася із зустрічною позовною заявою, просила суд визнати її добросовісним набувачем на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зустрічні позовні вимоги мотивувала тим, що вона не знала і не могла знати про те, що квартира незаконно вибула із власності покійної ОСОБА_7

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2006 р. позов ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, 3-ті особи: 10 Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_4 та приватний нотаріус ОСОБА_5   про   визнання   договорів   купівлі-продажу   та   дарування   недійсними

 

2

задоволено, в зустрічному позові ОСОБА_1 про визнання особи добросовісним набувачем відмовлено.

Визнано недійсним договір дарування від 02.03.2006 p., укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Визнано недійним договір купівлі-продажу від 22.03.2006 p., укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2007 р. стягнено із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 6 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.11.2006 р. та постановити нове рішення суду, яким визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1

Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, оскільки при його постановленні судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме судом не було вказано, з яких підстав було визнано недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Вважає, що підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 немає.

В суді апеляційної інстанції представник позивача за зустрічним позовом доводи апеляційної скарги підтримав із наведених у ній підстав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заперечення проти апеляційної скарги. Просили відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишити рішення суду без змін.

Зазначають, що ОСОБА_6 не мав права на відчуження квартири АДРЕСА_1, а тому подальший договір купівлі-продажу даної квартири судом вірно було визнано недійсним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла, покійна була власником квартири АДРЕСА_1

Встановлено, що 02.03.2006 року ОСОБА_7 подарувала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6

В свою чергу ОСОБА_6 вказану квартиру 22 березня 2006 року продав ОСОБА_1

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що договір дарування від 02.03.2006 p., укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 слід визнати недійсним, оскільки на момент його укладення ОСОБА_7 була померлою, (а. с. 54), а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Визнаючи договір купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 недійсним, суд виходив із того, що ОСОБА_1 не було надано доказів добросовісного набуття спірної квартири.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд прийшов до нього із порушенням норм матеріального та процесуального закону.

 

3

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно'до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При визнанні судом договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 недійсним, не було встановлено жодної із підстав, які є необхідними для того, щоб визнати правочин недійсним.

Недійсність договору дарування від 02.03.2006 p., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не впливає на дійсність договору купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

При постановленні рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання її добросовісним набувачем, суд прийшов до невірного висновку, що ОСОБА_1 не являється добросовісним набувачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно:

1)      було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)  було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3)      вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;

Судом не було взято до уваги докази про те, що ОСОБА_1 не знала про незаконний спосіб набуття майна ОСОБА_6 і не могла знати.

ОСОБА_1 після купівлі квартири АДРЕСА_1 вклала кошти на ремонт в ній, не намагалася відчужити її третім особам. Це свідчить про добросовісний характер поведінки та намірів ОСОБА_1

Суд першої інстанції при постановленні рішення застосував ст. 388 ЦК України щодо витребування майна.

Однак судом не було взято до уваги те, що право на звернення із віндикаційним позовом до добросовісного набувача має власник, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є власниками квартири АДРЕСА_1, а є зацікавленими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають документів і не надали суду доказів щодо власності на спірну квартиру АДРЕСА_1, тобто не є власниками спірної квартири, а тому не можуть витребувати дану квартиру від добросовісного набувача - ОСОБА_1

 

4

За таких обставин є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного-позову ОСОБА_1 і ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317,218 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2006 року в частині визнання недійним договору купівлі-продажу від 22 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та відмови у визнанні ОСОБА_1 добросовісним набувачем та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2007 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, 3-ті особи: 10 Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_4 та приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.