Справа № 22к-2670/07                                            Головуючий у 1-й інстанції: Мироненко В.В.

Доповідач: Шахова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року                                                              м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Шахової .О.В., Мороз Л.Л., Вербової І.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні цивільну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2004 року

в справі за позовомОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про виселення і усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_4 доОСОБА_2, ОСОБА_3, Фонду державного майна України про скасування акту приватизації квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, вселення, усунення перешкод у користуванні житлом, -

встановила:

У березні 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулися до суду із вказаним позовом, в якому зазначали, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1

У 1989 році відповідачі тимчасово поселились у вказаній квартирі для догляду за матір'ю, яка померла, а вони в цей час жили та працювали в районах Крайньої Півночі. У 1998 році квартира була ними приватизована.

Між тим, після смерті матері відповідачі продовжують проживати у квартирі та у добровільному порядку відмовляються виселитися з неї, чим перешкоджають їм у користуванні житлом, а тому просили виселити відповідачів із спірного житла.

2

Заперечуючи проти позову, у червні 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому зазначали, що з 1987 року вони разом з матір'ю позивачів як члени сім'ї проживали у спірній -квартирі - за згодою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виїхали на постійне проживання у Камчатську область, тому вони мають право на спірну жилу площу, а під час приватизації квартири не були враховані їх інтереси.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано відповідачів не чинити позивачам перешкод у користуванні житлом, забрати своє майно з АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст.ЗЗ8-341 ЦПК України, як підстави для скасування рішення та ухвали, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст.331,332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.