Справа № 22ц/0591/580/2012 Головуючий у 1 інстанції Топузова Н.М.

Категорія 5 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.

суддів Ткаченко Т.Б. Попової С.А.

при секретарі Кузнецові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року та апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_5 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року у справі за позовом Прокурора Першотравневого району Донецької області, діючого в інтересах ОСОБА_2, до Держаного комунального підприємства «Першотравневе БТІ», Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Більшовик» (далі ВАТ «ПЗ «Більшовик»), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької

області про скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а :

21 червня 2010 року прокурор Першотравневого району Донецької області звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював та доповнював, в інтересах ОСОБА_2,

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 19 жовтня 2007 року, виданого Мелекінською сільською радою ВАТ «ПЗ «Більшовик» на базу відпочинку, розташовану по вул.Безуха, 85-а в с.Білосарайська Коса Першотравневого району Донецької області,

про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року між ВАТ «ПЗ «Більшовик» та ОСОБА_3 на придбання садового будинку А-2, загальною площею 169,3 кв.м, що складає 11\20 частки бази відпочинку,

про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року між ВАТ «ПЗ «Більшовик» та ОСОБА_5 на придбання садового будинку Б-2, загальною площею 138,7 кв.м, що складає 9\20 частки бази відпочинку,

про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 11 червня 2008 року про право власності ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на відповідні частки садового будинку,

про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 9 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на придбання садового будинку № 85-а, що розташований по АДРЕСА_1,

про скасування права власності ОСОБА_4 на цей садовий будинок,

про визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали, що були використані в процесі самочинного будівництва садового будинку А-2 та визнання права власності на садовий будинок,

про зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 садовий будинок та майно, що там знаходиться,

про зобов'язання ОСОБА_3 і ОСОБА_6 усунути і не чинити перешкод ОСОБА_2 у здійсненні права власності щодо володіння, використання та розпорядження майном, а саме, вказаним садовим будинком та майном, що знаходиться у цьому приміщенні,

про стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоди ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн.

Прокурор посилався на те, що вказані правочини вчиненні внаслідок обману, є фіктивними, порушують публічний порядок та конституційні права ОСОБА_2

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року позовні вимоги прокурора Першотравневого району Донецької області, діючого в інтересах ОСОБА_2, задоволені частково.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво САВ № 506103 від 11 червня 2008 року про право власності ОСОБА_3 на садовий будинок загальною площею 169,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу від 9 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на придбання садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1- а,загальною площею 169,3 кв.м., який складається із садового будинку літ. А-2; площинки літ. а-1, навісу літ. В-1.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_4 на садовий будинок № 85-а, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 169,3 кв.м., який складається з садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ В-1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали, що були використані в процесі самочинного будівництва садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1, загальною площею 169,3 кв.м., що складає 11/20 частин бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 у власність майно: садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, буд. 85-а, загальною площею 169,3 кв.м., який складається з садового будинку літ. А-2, площинки літ.а-1, навісу літ. В-1.

Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути і не вчиняти будь-які перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності щодо володіння, використання та розпорядження майном, а саме, садовим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, буд.85-а,загальною площею 169,3 кв.м., який складається з садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1.

В задоволенні позовних вимог прокурора Першотравневого району Донецької області, в інтересах ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування свідоцтва САВ № 506102 від 11 червня 2008 року про право власності ОСОБА_5 на садовий будинок в АДРЕСА_1 загальною площею 138,7 кв.м.; про зобов'язання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 повернути ОСОБА_2 у власність майно: кондиціонер, холодильник «Ока», два двокамерних холодильника «Донбас», холодильник «Апшерон», тринадцять ліжок з матрацами, двоспальне ліжко з матрацом, п'ять матраців, два диван-ліжка, двадцять комплектів постільної білизни, п'ятнадцять ковдр, п'ятнадцять подушок, телевізор «Електрон», дві кухонні шафи, шафу для одягу, дві газові печі, шість газових балонів, електроплиту «Мрія», два кухонні столи, вісім стільців, три комплекти посуди на шість осіб, три каструлі - 2 л., три каструлі - 3 л., три сковороди, три чайника - 2 л., вісімнадцять тарілок, вісімнадцять виделок, вісімнадцять ложок, вісімнадцять чашок, човен алюмінієвий, два електролічильника, унітаз; про зобов'язання ОСОБА_5 усунути і не вчиняти будь-які перешкоди ОСОБА_2 у здійснені права власності щодо володіння, використання та розпорядження майном, а саме, садовим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1,загальною площею 169,3 кв.м.,у тому числі, садовий будинок літ. А-2, площинка літ. а-1, навіс літ. В-1 і майном, що знаходиться у цьому приміщенні; про зобов'язання ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути і не вчиняти будь-які перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності щодо володіння, використання та розпорядження майном, що знаходиться у приміщенні за адресою : АДРЕСА_1, а саме, у садовому будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1; стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за завдану неправомірними діями моральну шкоду у сумі 5000 гривень - відмовлено.

Додатковим рішенням від 4 січня 2012 року вирішено питання про судові витрати у справі.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року позовну заяву прокурора Першотравневого району Донецької області, діючого в інтересах ОСОБА_2, до ДКП «Першотравневе БТІ», ВАТ «ПЗ «Більшовик», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності САВ № 108204 від 19 жовтня 2007 року, виданого Мелекінською сільською радою ВАТ «ПЗ «Більшовик» на базу відпочинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнання незаконним та скасування договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року між ВАТ «ПЗ «Більшовик» та ОСОБА_3 на придбання садового будинку А-2; визнання незаконним та скасування договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року між ВАТ «ПЗ «Більшовик» та ОСОБА_5 на придбання садового будинку Б-2 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив змінити рішення та скасувати договір купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, укладений між ВАТ «ПК «Більшовик» і ОСОБА_3

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду ОСОБА_3 і ОСОБА_4 послалися на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права і просили скасувати судове рішення та відмовити прокурору у позові.

ОСОБА_3 і ОСОБА_5 просили скасувати ухвалу суду від 28 листопада 2011 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, його представник ОСОБА_7 та прокурор Новацький В.Б. підтримали доводи апеляційної скарги позивача та просили відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8, представники ОСОБА_4 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 просили скасувати рішення суду та відмовити прокурору у позові, а ОСОБА_2 - у задоволенні його апеляційної скарги та задовольнити їх апеляційні скарги.

ОСОБА_5 просила розглянути справу у її відсутності, свою апеляційну скаргу підтримала.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду, в частині набуття права власності ОСОБА_5 на садовий будинок літ.Б-2, розташований за адресою - АДРЕСА_1, сторонами не оспорюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають задоволенню, з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 працював директором Донецької мехколони № 25 акціонерного товариства «Полтаваелектро».

Згідно з рішенням акціонерів мехколони № 25 від 4 березня 1996 року, у зв'язку з переходом ОСОБА_2 на пенсію, йому надавалися пільги і, зокрема, дозволено приватизувати вагончик з сараєм, який встановлений на базі відпочинку в с.Білосарайка, розміром 6х12 м (т.1 а.с.9).

За актом від 14 квітня 1996 року ОСОБА_2 передано вагончик-гуртожиток № 10, розміром 3х9 м та вагончик-сарай № 10, розміром 3х9м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10).

Згідно з актом від 30 грудня 1999 року, комісія ВАТ «ПЗ «Більшовик» провела прийняття в експлуатацію та зарахувала у склад основних засобів самостійну будову на 2-х рівнях - базу відпочинку за адресою АДРЕСА_1. Будівництво здійснювалося господарським способом, матеріали були придбані за власний рахунок, будівництво бази здійснювалося робочими будівельної бригади, що знаходилися у трудових відносинах з товариством (т.2 а.с.201).

У листопаді 2007 році ВАТ «ПЗ «Більшовик» звернулося до виконкому Мелекінської сільської ради з проханням оформити право власності на базу відпочинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю товариства і, станом на 1 серпня 2007 року, має балансову вартість 41 526 грн. (т.1 а.с.16-17).

Рішенням виконкому Мелекінської сільської ради № 101 від 12 вересня 2007 року вирішено оформити право власності ВАТ «ПЗ «Більшовик»» на нерухоме майно бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.24 зв.).

На підставі рішення виконкому, Першотравневим БТІ 19 жовтня 2007 року було зареєстроване свідоцтво про право власності на нерухоме майно - базу відпочинку ВАТ «ПЗ «Більшовик»» в АДРЕСА_1, загальною площею 308,0 кв. м., яка складається з садового будинку А-2, площинки а-1, садового будинку Б-2, веранди б-1, площинки б1-1 (т.1 а.с.24).

14 грудня 2007 року, за договором купівлі-продажу, ВАТ «ПЗ «Більшовик»» продало, а ОСОБА_3 купив садовий будинок літ.А-2, площинку літ.а-1, що має загальну площу 169,3 кв.м та складає 11\20 частки бази відпочинку, розташовану за вказаною адресою. 28 січня 2008 року ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності, а 11 червня 2008 року отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно (т.1 а.с.25-27, т.3 а.с.109-111).

На підставі договору купівлі-продажу від 9 квітня 2010 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_3 садовий будинок № 85-а, що розташований за адресою АДРЕСА_1. Загальна площа будинку 169, 3 кв.м складається з садового будинку (залізобетоні) А-2, площинка (дерев'яні) а-1, навіс (металеві) В-1. Вказаний садовий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0507 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 1423984400:02:000:2753 (т.1 а.с.30).

13 квітня 2010 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на садовий будинок (т.1 а.с.31).

1 квітня 2010 року проведена Державна реєстрація припинення ВАТ „ПЗ „Більшовик" у зв'язку з визнання юридичної особи банкрутом (т.1 а.с.54-56, т.2 а.с.254).

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що діями ВАТ «ПЗ «Більшовик», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушені права ОСОБА_2, які підлягають захисту. Суд виходив з того, що ОСОБА_2 в 1996 році, отримавши безкоштовно від ВАТ «Полтаваелектро» металеві вагончики, які були розташовані на території бази відпочинку «Волна» в АДРЕСА_1, власними силами, без належного дозволу облаштував їх в об'єкт нерухомості - двоповерховий садовий будинок літ.А-2, загальною площею 169,3 кв.м., який в подальшому безпідставно був переданий у власність ВАТ «Племінний завод «Більшовик», а потім, за договором купівлі-продажу, переданий ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Право ОСОБА_2 підлягає захисту шляхом скасування та визнання недійсними правочинів, визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали, що були використані в процесі самочинного будівництва садового будинку, зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 у власність садовий будинок літ.А-2, площинку літ.а-1, навіс літ.В-1 та не чинити перешкод у здійсненні права власності щодо володіння, використання та розпорядження майном.

З висновками суду погодитися не можна.

Згідно ст.86 ЦК Української СРСР (в редакції 1963 року) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі (ст.128 ЦК Української СРСР).

Згідно ст.105 ЦК Української СРСР, яка передбачала наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських та побутових будівель та споруджень, громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).

Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

У відповідності із роз'ясненнями, викладеними в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 19 вересня 1975 року «Про практику застосування статті 105 Цивільного кодексу України», вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов'язані з купівлею-продажем, міною, даруванням, спад­куванням останніх, а також вимоги про поділ цих будівель між учасниками будівництва і визначення порядку кори­стування приміщеннями в них, про відшкодування витрат, понесених на самовільне будівництво, суди повинні врахо­вувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не ви­никає прав і обов'язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди.

Самовільно споруджені будинки чи прибудови не можуть бути об'єктом права приватної власності і на них не може бути звернено стягнення за виконавчими документами; вони не можуть бути продані з прилюдних торгів або пере­дані у власність кредиторам.

Вимоги громадянина, який самовільно побудував буди­нок чи частину його, або заінтересованої особи, не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані при їх знесенні, про вселення на раніше займану площу в таких будівлях тощо, підляга­ють розгляду судами на загальних підставах.

Згідно з положеннями ст.145 ЦК Української СРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Стаття 12 Закону України «Про власність» (який діяв до 20 червня 2007 року) передбачала підстави виникнення права приватної власності і зазначала, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ст.13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

У відповідності з положеннями ст.48 Закону України «Про власність», Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України (в редакції 2003 року) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором, у відповідності з положеннями ст.334 ЦК України, виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з положеннями ст.ст.387, 391 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правові відносини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.10,60 ЦПК України).

Як вбачається зі справи, на підтвердження позовних вимог та права власності ОСОБА_2 на садовий будинок, прокурор надав суду протокол мехколони № 25 від 4 березня 1996 року № 37, рішення конференції акціонерів АТ «Полтаваелектро» від 5 березня 1996 року, акт приймання-передачі майна від 14 квітня 1996 року та квитанції на придбання будівельних матеріалів.

ОСОБА_2 в апеляційному суді зазначив, що саме ці документи, на його думку, є тими матеріалами, які підтверджують його право власності на садовий будинок, який на теперішній час знаходиться у власності ОСОБА_4

Дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що і докази не є безспірними і такими, з якими матеріальний закон пов'язує підстави набуття права власності особи на об'єкт нерухомості та захист цього права.

Так, згідно з протоколом від 4 березня 1996 року, ОСОБА_2 загальними зборами було дозволено приватизувати вагончик із сараєм, який встановлений на базі відпочинку в с.Білосарайка, розміром 6х12 м. При цьому, адреса бази відпочинку та конкретне місце знаходження вагончику із сараєм на цій базі відпочинку зазначені не були.

В суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що він дійсно за актом від 14 квітня 1996 року отримав вагончик із сараєм, але приватизувати це майно не зміг, оскільки ці споруди знаходилися на земельній ділянці, яка йому не виділялася.

Крім того, характеристика споруд, відображених в протоколі загальних зборів акціонерів про передачу їх ОСОБА_2 не узгоджуються з даними, які зазначені в акті приймання - передачі, а саме, що ОСОБА_2 передаються вагончик-гуртожиток № 10, розміром 3х9 м та вагончик-сарай № 10, розміром 3х9м, розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Отже, факт передачі ОСОБА_2 вагончиків за актом від 14 квітня 1996 року не є безумовним підтвердженням того, що саме відносно цих споруд приймалося рішення загальними зборами АТ «Полтаваелектро» та що саме ці вагончики позивач самочинно переобладнав у двоповерховий садовий будинок літ.А-2.

Крім того, згідно з рішенням конференції акціонерів АТ «Полтаваелектро» від 5 березня 1996 року було затверджено рішення колективу Донецької МК-25 про надання пільг директору мехколони у зв'язку з виходом на пенсію, з обов'язковим узгодженням строків надання цих пільг Радою директорів акціонерного товариства. Проте, ні позивачем ні прокурором не представлено суду доказів того, що Рада директорів акціонерного товариства погодилася з запропонованою Мехколоною № 25 пропозицією щодо надання пільг ОСОБА_2 і,зокрема, з передачею йому права на приватизацію вагончику з сараєм, розташованих на базі відпочинку.

На підтвердження позову про самочинне переобладнання вагончиків суду надані квитанції до прибуткових касових ордерів на придбання будівельних матеріалів. Однак, аналіз цих документів вказує на те, що частина матеріалів була придбана ОСОБА_2 до 1996 року, частина квитанцій виписана на ім'я ОСОБА_12, решту документів не можливо прочитати (а.с.11-15).

Заперечуючи проти цих доказів, представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилалися на те, що ці квитанції не є належними доказами понесених позивачем витрат на будівництво спірного приміщення, оскільки в період до 1996 року на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будувався будинок, який належить доньці ОСОБА_2 і будівельні матеріали могли бути використані на спорудження цього будинку.

ОСОБА_2 не заперечував, що дійсно на вказаній земельній ділянці існує будинок його доньки і він допомагав їй у будівництві саме у 90-роки.

Будь-яких інших переконливих доказів того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набув право власності на нерухомі об'єкти - металеві вагончики, які в наступному самочинно переобладнав у садовий будинок і, зокрема, будинок літ. А-2, площинку літ. а-1 та навіс літ.В-1, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не представлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цих обставин не врахував і постановив суперечливе рішення про задоволення позову прокурора, в інтересах ОСОБА_2, про визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності від 11 червня 2008 року на ім'я ОСОБА_3, договору купівлі-продажу від 9 квітня 2010 року та реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірний об'єкт.

Окрім цього, з рішення вбачається, що суд встановив факт самочинного будівництва ОСОБА_2 споруди на території бази відпочинку, але при цьому постановив рішення, всупереч нормам матеріального права, про визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали, що були використані в процесі самочинного будівництва садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1, загальною площею 169,3 кв.м., що складає 11/20 частин бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язав ОСОБА_3, який не є власником цього майна, та ОСОБА_4, повернути ОСОБА_2 у власність майно: садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, буд. 85-а,загальною площею 169,3 кв.м., який складається з садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1.

При цьому в суді першої інстанції не було з'ясовано та в судовому рішенні не знайшло свого відображення те, які саме будівельні матеріали були використані ОСОБА_2 для самочинного переобладнання вагончиків в двоповерховий садовий будинок - найменування, кількість та об'єм цих будівельних матеріалів, їх вартість, місцезнаходження та таке інше.

Отже, апеляційний суд вважає, що право власності ОСОБА_2 на будівельні матеріали належними та допустимими доказами не підтверджено.

Посилання в рішенні суду на самочинні дії ВАТ «ПЗ «Більшовик», щодо будівництва садового будинку літ.А-2, на кримінальне провадження відносно дій секретаря Мелекінської сільської ради ОСОБА_13, яка підготувала документи на передачу у власність об'єктів нерухомості ВАТ «ПЗ «Більшовик», скасування рішення ради про визнання права власності на базу відпочинку за ВАТ «ПЗ «Більшовик», а також усвідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 того, що порушуються права ОСОБА_2 не можна визнати правильними, оскільки ці обставини, при відсутності підтвердженого права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомості, не можна визнати такими, які дають підстави для оспорювання та визнання недійсними правочинів про набуття та зміну права власності інших осіб.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що право власності ОСОБА_2 на садовий будинок не підтверджено, а тому, відсутні правові підстави для захисту його інтересів у суді.

Оскільки у ОСОБА_2 не виникло право, яке підлягає захисту, позовні вимоги прокурора щодо незаконності свідоцтва про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірний садовий будинок, недійсності договорів відчуження садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1,загальною площею 169,3 кв.м., що складає 11/20 частин бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є неспроможними, а тому, задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про скасування судового рішення в частині відмови у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ВАТ «ПЗ «Більшовик» і ОСОБА_3 від 14 грудня 2007 року є непереконливими, оскільки стороною цього договору позивач не був і його права та законні інтереси не порушені.

З урахуванням норм матеріального права та обставин справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають задоволенню, а рішення суду, в частині задоволення позовних вимог прокурора Першотравневого району Донецької області - скасуванню, з відмовою прокурору у позові.

Розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року, колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановлює ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Як свідчать матеріали справи, прокурор пред'явив позов, в інтересах ОСОБА_2, до ВАТ «ПЗ «Більшовик» про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 19 жовтня 2007 року, виданого Мелекінською сільською радою ВАТ «ПЗ «Більшовик» на базу відпочинку, визнання незаконними та скасування договорів купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, укладених між ВАТ «ПЗ «Більшовик» і ОСОБА_3 та між ВАТ «ПЗ «Більшовик» і ОСОБА_5

Згідно з рішенням Господарського суду від 25 березня 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Племінний завод «Більшовик» ліквідовано, затверджено ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства, відомості про припинення діяльності внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с.254-255).

Відповідно до п.7 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

З ухвали від 28 листопада 2011 року вбачається, що суд дійшов мотивованого висновку про необхідність закриття провадження у справі за даними позовними вимогами прокурора, у зв'язку із ліквідацією ВАТ «ПЗ «Більшовик», але помилково зробив в резолютивній частині ухвали висновок про залишення позову в цій частині без розгляду.

Заяви прокурора про залишення цих позовних вимог без розгляду, до суду не надходило.

Тому, в межах повноважень апеляційного суду, колегія вважає необхідним в цій частині ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог прокурора.

Керуючись ст.ст.307,309,312 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року задовольнити частково, апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на це ж рішення - задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року, в частині задоволення позовних вимог прокурора Першотравневого районного суду Донецької області, діючого в інтересах ОСОБА_2, до Держаного комунального підприємства «Першотравневе БТІ», Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Більшовик», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області про скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння - скасувати.

У задоволенні позову прокурора Першотравневого районного суду Донецької області, діючого в інтересах ОСОБА_2, до Держаного комунального підприємства «Першотравневе БТІ», Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Більшовик», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області про

визнання незаконним та скасування свідоцтва САВ № 506103 від 11 червня 2008 року про право власності ОСОБА_3 на садовий будинок загальною площею 169,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1,

визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 9 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на придбання садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1-а,загальною площею 169,3 кв.м., який складається із садового будинку літ. А-2; площинки літ. а-1, навісу літ. В-1,

скасування реєстрації права власності ОСОБА_4 на садовий будинок № 85-а, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, буд.85-а, загальною площею 169,3 кв.м., який складається з садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ В-1,

визнання за ОСОБА_2 права власності на будівельні матеріали, що були використанні в процесі самочинного будівництва садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1, загальною площею 169,3 кв.м., що складає 11/20 частин бази відпочинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1-а,

зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 у власність майно: садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, буд. 85-а,загальною площею 169,3 кв.м., який складається з садового будинку літ. А-2, площинки літ. а-1, навісу літ. В-1,

зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути і не вчиняти будь-які перешкоди ОСОБА_2 у здійснені права власності щодо володіння, використання та розпорядження майном, а саме, садовим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, буд.85-а, загальною площею 169,3 кв.м., який складається з садового будинку літ. А-2,площинки літ. а-1,навісу літ. В-1 - відмовити.

В решті частини рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5 на ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року задовольнити.

Ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 28 листопада 2011 року, в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора Першотравневого району Донецької області, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності САВ № 108204 від 19 жовтня 2007 року, виданого Мелекінською сільською радою Відкритому акціонерному товариству «Племінний завод «Більшовик» на базу відпочинку, розташовану по АДРЕСА_1, про визнання незаконним та скасування договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Племінний завод «Більшовик» та ОСОБА_3 на придбання садового будинку А-2, загальною площею 169,3 кв.м, що складає 11\20 частки бази відпочинку за адресою АДРЕСА_1, про визнання незаконним та скасування договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Племінний завод «Більшовик» та ОСОБА_5 на придбання садового будинку Б-2, загальною площею 138,7 кв.м, що складає 9\20 частки бази відпочинку за адресою АДРЕСА_1 скасувати і провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді