Справа 22-0590\5844\12 Суддя 1 інстанції Шестопалова Я.В.

Категорія 24 Доповідач Резникова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012року М.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Шевченко В.Ю.

при секретарі Щебетун В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Ленінської районної у м.Донецьку ради - про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2012 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3, виселено ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_2 без надання іншого житла, в решті позову відмовлено, оскільки при ухвалені рішення суду не з*ясовані всі обставини які мають суттєве значення, порушені норми матеріального та процесуального права.

Із встановлених судом обставин вбачається, що на підставі свідоцтва

від 18 червня 2009 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 що придбаний позивачем на публічних торгах. В зазначеному будинку зареєстровані і фактично проживають ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , 1997 року народження. ОСОБА_2 чинить власникові перешкоди в користуванні та розпоряджені належним йому майном, не надає будь-якого доступу до будинку ні позивачу, на його вповноваженим особам .

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав :

Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції, ретельно перевірив обставини справи, докази, якими підтверджений позов і постановив обґрунтоване рішення.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є власником житлового будиноку з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 а проживаючі в будинку чинятьть йому та вповноваженим ним особам перешкоди в користуванні та розпоряджені належним йому майном.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи , з матеріалів якої вбачається , що позивач є власником спірного будинку на підставі свідоцтва від 18.06.2009 року, виданого нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим №511, яке придбано ОСОБА_3 за 153975,05 грн. на прилюних торгах.

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 25 червня 2011 року , ОСОБА_2 було відмовлено у задоволені позову до Приватного підприємства «Нива»-ВШ», відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька, Публічного акціонерного товариства «Універсальний комерційний б у м.Донецьку банк «Камбіо», ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_2 , за зустрічним позовом ОСОБА_3, останнього визнано добросовісним набувачем вищевказаного будинку та зобов*язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні належним йому на праві власності будинком їз прибудовами.

Ухвалою Апеляціного суду Донецької області від 16.08.2011 року рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без зміни.

Частиною 3 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Державним виконавцем ВДВС Ленінського районного управління юстиції м.Донецька при виконанні виконавчого листа №2-26 виданого 25.06.2011 року про зобов*язання ОСОБА_2 не перешкоджати у користуванні житловим будинком АДРЕСА_2 неоднарозово складалися акти від 30.09.2011, 31.10.2011, 28.11.2011, 09.12.2011 про те, що ОСОБА_2 повідомлена про проведення виконавчих дій, але за вказаною адресою відсутня дома або відмовляється виконувати резолютивну частину рішення.

Оскільки проживання у данному житловому будинку відповідачки та її неповнолітньої доньки є похідним від права власності і залежить фактично від волі власника, який будь -якого договору найму чи оренди з відповідачкою не укладав, виходячі з того, що відповідачка разом зі своєю неповнолітньою донькою продовжує проживати та користуватися будинком , який на теперішній час належить позивачеві чим перешкоджає позивачеві та уповноваженим ним особам користуватися вказаним будинком, з врахуванням вимог ст.391 ЦК України, якою передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, прийшов до обґрунтованого висновку про виселення ОСОБА_2 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_2 без надання іншого житла.

При ухвалені судового рішення, судом не були порушені права неповнолітньої дитини, яка не мала права власності на спірне майно.

Відповідно до інформації КП БТІ м.Донецька відповідачка ОСОБА_2 на праві приватної власності має 1\3 частину квартири АДРЕСА_1.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 , ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.90 року, ратифікована Україною 27.02.91 року, набрала чинності для України 27.09.91 року (далі по тексту - Конвенція), Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8, 11 Закону "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 176, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом, права неповнолітньої дитини при вирішені вказаного спору судом не були порушені

Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає .

Керуючись ст.307,308,314-315 ЦПК України , апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: