Справа № 22-2782 Головуючий у 1 інстанції: Гавриленко О.М.

категорія: 21 Доповідач: Резникова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Пономарьової О.М.

суддів: Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі: Тихомирові С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 та прокурора Калінінського району м. Донецька на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, КП «БТІ м.Донецька» про визнання договору дарування квартири недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що з 2000 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6, той в свою чергу зловживаючи її довірою здійснив шахрайські дії відносно належної їй квартири. ОСОБА_6 взяв 2000 доларів США у раніше невідомого їй ОСОБА_8 під залог її квартири. Позивачка повністю довіряючи ОСОБА_6 погодилася на його прохання оформити під цей борг договір дарування квартири між нею та ОСОБА_4 у приватного нотаріуса ОСОБА_7.Подалі у зв*язку з тим, що Рахманов не повернув гроші ОСОБА_4 , останній за участю ОСОБА_6 оформив договір купівлі-продажу її квартири з ОСОБА_5 з метою отримання грошей, а остання у зв*язку з неповерненням грошей ОСОБА_6 оформила договір купівлі-продажу квартири на ОСОБА_1.

Посилаючись на те, що вона не приймала участі в оформлені договорів купівлі-продажу квартири і про те, що вона не є власником спірної квартири , вона дізналася після угоди з ОСОБА_1, а вирок стосовно ОСОБА_9 було постановлено 5 листопада 2009 року , позивачка просила поновити їй строк для звернення до суду з вказаним позовом , визнати договору дарування квартири, укладений 25.05.2001 року, зв*язку з тим, що була введена в оману шляхом шахрайських дій з боку ОСОБА_6 , недійсним та визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 16 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3задоволені в повному обсязі.

Непогодившись з вказаним судовим рішення до суду з апеляційними скаргами звернулися ОСОБА_1, представник ОСОБА_4 -ОСОБА_2 та прокурора Калінінського району м.Донецька . Усі зазначені особи просили скасувати рішення суду , ухвалити нове рішення яким відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі, з тих підстав, що при розгляді справи судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянти підтримали доводи апеляційних скарг по викладеним обставинам, просили задовольнити їх апеляційні скарги. Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційних скарг. Треті особи в судове засідання не з*явилися. про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно,належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, прокурора , пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

Встановлено, що позивачка 25.05.2001 року внаслідок шахрайських дій ОСОБА_6 уклала договір дарування з відповідачем ОСОБА_4 (а.с.7) і таким чином позбавилася належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_6 вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 05.11.2009 року визнано винним у скоєнні шахрайських дій щодо позивачки та її квартири за зазначеною вище адресою. Вирок набрав чинності 20.11.2009 року .

Згідно ст.61 ч.4 ЦПК України - вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне порушення обов,язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 18 червня 2010 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_3, поновлено строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права , визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 та визнано право власності на зазначену квартиру.

Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним

обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дійсно 25.05.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1. Який посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі за №2241 приватним нотаріусом ОСОБА_7

Зазначений договір було укладено внаслідок омани та шахрайських дій ОСОБА_6, якого вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 05.11.2009 року визнано винним за скоєння злочину , передбаченого ст.190 ч.4 КК України стосовно названої вище квартири . Вирок набрав чинності 20.11.2009 року.

Суд , визнаючи договір-дарування недійсним , керувався заявленим позовом та вимогами ст..56,71,76, 80 ,243 ЦК України в ред..1963 року , а стосовно поновлення пропущеного строку - ст. 61 , 256, 261, 267 ЦК України в ред.2003 року.

При цьому суд задовольняючі позовні вимоги не прийняв до уваги, що позивачка звернулася в суд з позовом про визнання договору - дарування недійсним з підстав укладання правочину під впливом омани ( ст..230 ЦК України в ред.. 2003 року) з застосування наслідків передбачених ст..234 ЦК України . При цьому суд першої інстанції, задовольняючі позов про визнання договору - дарування недійсним вийшовши за межі заявленого позову розглянув питання про недійсність угоди в наслідок помилки з підстав, передбачених ст..56 ЦК України (в ред..1963 р.).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, то рішення суду в частині визнання договору дарування недійсним з підстав , передбачених ст..56 ЦК України в ред.1963 р. , підлягає скасуванню.

Згідно з роз*ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3

від 28.04.1978 року , діючої на час укладення угоди „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними „ , - п.2 передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов*язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Стаття 57 ЦК України в ред..1963 року було передбачено , що угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Саме з вказаних підстав позивачка звернулася в суд з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка 25.05.2001 року внаслідок шахрайських дій ОСОБА_6 уклала договір дарування з відповідачем ОСОБА_4 (а.с.7) і таким чином позбавилася належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_6 вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 05.11.2009 року визнано винним щодо шахрайських дій щодо позивачки та її квартири за зазначеною вище адресою.

При укладені договору дарування спірної квартири ОСОБА_6 не був стороною за цим договором, проте саме він ввів позивачку в оману. Щодо ОСОБА_4, то з його боку будь-яких шахрайських дій не було здійснено.

Відповідно до вироку Пролетарського районного суду м.Донецька від 5 листопада 2009 року - ОСОБА_3, виходячи з довіри до ОСОБА_6 та помилкової впевненості в правильності та добросовісності його дій , підписала договір дарування належної їй квартири незнайомому їй ОСОБА_4, сприймаючі дану угоду, як запозичення грошових коштів ОСОБА_4 під заставу квартири. В цей же день ОСОБА_4 будучі не повідомленим про наміри ОСОБА_6 передав останньому 2000 доларів США, в якості оплати за належну ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1

Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 28 квітня 1978 р. N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

З позову вбачається , що ОСОБА_3 не мала наміру дарувати свою квартиру, сприймаючі даний правочин , як договір позики коштів ОСОБА_6 під заставу своєї квартири . Вказані обставини не є обманом в розумінні ст. 57 ЦК УРСР, а свідчать про удаваність угоди дарування . Проте з вказаних підстав позов не заявлявся.

Щодо визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру, то позовні вимоги в цій частині також не можуть бути задоволені з таких підстав:

Суд першої інстанції , задовольняючі позовні вимоги в цій частині не врахував, що після укладення договору - дарування спірної квартири, ОСОБА_4 29.09.2001 року продав вказану квартиру ОСОБА_5, яка в свою чергу 26 вересня 2002 року продала цю квартиру ОСОБА_1 (а.с.143) .

Позивачка не була учасником перелічених угод і позов щодо витребування майна, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача нею не заявлявся.

При вказаних обставинах, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ОСОБА_1- про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 та прокурора Калінінського району м. Донецька задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 16 січня 2012 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволені позову до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді