ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. | № 36/315 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Плюшка І.А. (доповідач),
Суддів: Панченко Н.П., Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Командитного товариства “Боксхолл Холдінгс Лімітед” і компанія “ПФК КонверсІнвест”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2006 року (у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів: Данилової Т.Б., Малевича М.М.)
у справі № 36/315
за позовом Командитного товариства “Боксхолл Холдінгс Лімітед” і компанія “ПФК КонверсІнвест”
до 1) Відкритого акціонерного товариства “Дамен Шіпярдс Океан” (Суднобудівний завод “Океан”);
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгропромпостач”
про визнання вексельної заборгованості на суму 110 748 385, 34 грн.
За участю представників:
- позивача –Миргородський Д.Ю. (дов. Від 10.03.2006 р);
Фоя О.В. (дов. Від 05.06.2006 р. № 25-д/06).
- відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Дамен Шіпярдс Океан” (Суднобудівний завод “Океан”) - Пінук Г.О.; Борец А.М.
- відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгропромпостач” –не з’явилися;
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.06.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2005 року у справі №36/315, позов Командитного товариства “Боксхолл Холдінгс Лімітед” і компанія “ПФК КонверсІнвест” (далі - Скаржник) був задоволений частково –стягнено з ВАТ “Дамен Шіпярдс Океан” на користь Скаржника заборгованості за векселями в сумі 22 246 401,30 грн., 50 541 219, 65 грн. - обумовлених векселями тридцять відсотків річних, 9 392 723, 40 грн. - відсотків в розмірі шести, 26 203 903,51 грн. - відсотків у розмірі облікової ставки НБУ на день подання позову, 2183650,25 грн. - пені в розмірі трьох відсотків, 25500 грн. –державного мита, 118 грн. –плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10 000 грн. –витрат на оплату послуг адвоката.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2006 року було задоволено апеляційну скаргу ВАТ “Дамен Шіпярдс Океан”, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2005 року у справі №36/315, в позові відмовлено в повному обсязі.
Скаржник, не погоджуючись з мотивами викладеними в постанові Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2006 року у справі №36/315, звернувся з касаційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2006 року у справі №36/315 скасувати в повному обсязі, з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2005 року по справі № 36/315 залишити в силі.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, про відмову в задоволенні касаційної скарги Командитного товариства “Боксхолл Холдінгс Лімітед” і компанія “ПФК КонверсІнвест”, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанцій.
В рішенні господарського суду першої інстанції від 01.07.2005 року було встановлено, що також було підтверджено в постанові господарського суду апеляційної інстанції, що 9 жовтня 1997 року на виконання угоди про переоформлення заборгованості №1/95-30 від 09.10.1997 року ВАТ “Суднобудівний завод “Океан” (правонаступником якого є ВАТ “Дамен Шіпярдс Океан”) видало на користь ТОВ “Украгропромпостач” сімнадцять простих векселів за №№ 743264160547, 743264160548, 743264160549, 743264160550, 743264160555, 743264160557, 743264160568, 743264160572, 743264160574, 743264160575, 743264160576, 743264160577, 743264160591, 743264160592, 743264160593, 743264160594, 743264160595 зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 22.03.1998 року. Вказані векселі було придбано Скаржником на підставі договору купівлі –продажу від 25.12. 1997 року № 5/97. Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що 12.03.1999 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Сірковою О.В. було складено акти про протест векселів про неоплату ВАТ “Суднобудівний завод “Океан”, у зв’язку з невиконанням пред’явлених 11 березня 1999 року Скаржником вимог про оплату векселів.
Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що спірні векселі підлягають оплаті, оскільки рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2001 року у справі №14/603 про визнання спірних векселів недійсними, на яке посилався відповідач у справі - ВАТ “Дамен Шіпярдс Океан” як на обґрунтування недійсності пред’явлених до оплати векселів, скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2002 року.
Переглядаючи відповідне рішення господарського суду першої інстанції у справі №36/315 в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції було підтверджено відповідну обставину, проте в обґрунтуванні прийнятого рішення судом апеляційної інстанції було також встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2002 року у справі №17/293 визнано недійсною угоду про переоформлення заборгованості за №1/95 – 30 від 09.10.1997 року укладену між ВАТ “Суднобудівний завод “Океан” та ТОВ “Украгропромпостач”, а також визнано такими що не підлягають оплаті прості векселі, оплата яких є предметом спору по даній справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з положень ст. 1117 ГПК України, погоджується з мотивами викладеними в постанові суду апеляційної інстанції у справі №36/315, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням місцевого господарського суду у справі №17/293, було визнано спірні векселі як такі що не підлягають оплаті, у зв’язку з чим, виходячи з положень ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, п. 75 Положення про переказний і простий вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. N 104/1341), якими визначено, що вексель є цінним папером, який посвідчує просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму, на думку колегії суддів, підстав для зобов’язання стягнення за спірними векселями не вбачається. Відомостей щодо скасування рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2002 року у справі №17/293 в матеріалах справи немає.
Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права про позовну давність. На думку колегії суддів касаційної інстанції помилковим вбачаються мотиви суду першої інстанції в частині застосування положень щодо переривання строку позовної давності та відповідних наслідків згідно ч. 3 ст. 79 Цивільного кодексу УРСР, оскільки відповідно до п. 70 Положення про переказний і простий вексель, перерва перебігу строків давності має силу лише до тієї особи, стосовно якої строки переривалися, тобто як правильно було зазначено судом апеляційної інстанції –перерва строку давності має силу лише до тієї особи, проти якої пред’явлено позов, тобто проти конкретного солідарного боржника, який індосував вексель. Оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Скаржник (КТ “Боксхолл Холдінгс Лімітед” і компанія “ПФК КонверсІнвест”) не звертався з позовом до ВАТ “Дамен Шіпярдс Океан”, то строк давності щодо останнього не переривався. Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, що строки, які передбачені п. 70 Положення про переказний і простий вексель, є запобіжними і не можуть бути поновлені в разі їх пропуску.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Колегія суддів Вищого господарського суду України за результатами перегляду справі № 36/315 в касаційному порядку дійшла висновку, що приймаючи оскаржувану постанову господарським судом апеляційної інстанції було правильно застосовано положення норм матеріального та процесуального права, судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що входять до предмету доказування у справі, встановлено достатній обсяг фактичних обставин необхідних для вирішення справи по суті.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Командитного товариства “Боксхолл Холдінгс Лімітед” і компанія “ПФК КонверсІнвест” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2006 року у справі № 36/315 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Суддів: Н. Панченко
С. Самусенко