АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/234/2012
Головуючий по 1-й інстанції Гриб
Суддя-доповідач: Корсун О. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року м.Полтава
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями заступника Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області, захисника ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не одружений, на утриманні маючий одну неповнолітню дитину, не працюючий, не військовозобов'язаний за віком, раніше судимий:
- вироком Миргородського районного суду Полтавської області від 09.06.1992 року за ч.1 ст. 206, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 145, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) на 5 років позбавлення волі; 30.05.1996 року звільнений від покарання на підставі ст. 2 Указу Президента України від 16.02.1996 року « Про амністію в зв'язку з десятою річницею Чорнобильської катастрофи »;
- вироком Миргородського районного суду Полтавської області від 17.03.1997 року за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42 КК України в редакції 1960 року на 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна; 11.08.2000 року на підставі
постанови Полтавського районного суду Полтавської області звільнений від покарання умовно - достроково на не відбуту частину покарання у виді 1 року 2 місяців 17 днів;
- вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.08.2008 року за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді 60 годин громадських робіт;
- вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.03.2009 року за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України на 3 місяці 7 днів арешту; звільнений по відбуттю покарання 23.06.2009 року;
- вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.10.2009 року за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; 23.02.2011 року на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.02.2011 року звільнений від покарання на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково на не відбуту частину покарання у виді 4 місяців 2 днів;
засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 4 ст. 81, ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного цим вироком ОСОБА_4 частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2009 року остаточно визначено 7 років 4 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, працюючого продавцем у магазині «Господар», не військовозобов'язаного, раніше судимого:
- вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.11.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
засуджений за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_3 цим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2010 року остаточно визначено покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 300 (триста) грн.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватими у тому, що 31 березня 2011 року, близько 12.00 години ОСОБА_4 перебуваючи у будинку потерпілого ОСОБА_6, розташованому по АДРЕСА_3, де на той час проживав після звільнення із місць позбавлення волі, скориставшись відсутністю власника помешкання, з декоративної вази серванта таємно, повторно викрав 700 гривень, що належали потерпілому ОСОБА_6, які в подальшому використав на придбання предметів одягу та інші власні потреби.
03 квітня 2011 року,близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб, прибули у домогосподарство потерпілого ОСОБА_6, розташоване в АДРЕСА_4 і вчинили розбійний напад під час якого ОСОБА_3 наніс потерпілому ОСОБА_6 приблизно три удари кулаком в голову та потерпілому ОСОБА_5 удар кулаком в обличчя, від яких останні впали на підлогу. В результаті цього нападу потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я у вигляді закритої черепно - мозкової травми, струсу головного мозку, синців навколо лівого ока, на нижній щелепі зліва та в потиличній ділянці, а потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в слизову оболонку верхньої губи зліва. Подавивши волю власника помешкання та потерпілого ОСОБА_5 засуджені зайшли до зали будинку ОСОБА_6, де за вказівками ОСОБА_4, який протягом певного часу проживав у цьому помешканні та добре знав домашню обстановку і розташування цінних речей, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 винесли з будинку музичний центр „ Panasonic SA -AK 310" вартістю 812 грн. 50 коп., телевізійний тюнер „Openbox F 300 -FTA" вартістю 316 грн. 67 коп., мобільний телефон „Нокіа" вартістю 206 грн. 25 коп. з сім - карткою „Київстар" вартістю 25 грн., на рахунку якої малися грошові кошти в сумі 52 грн. та завантажили це майно у автомобіль таксі, на якому вони разом прибули до місця вчинення злочину.
Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з місця скоєного нападу зникли, довівши в такий спосіб свій умисел до кінця, та заподіяли потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 1 412 грн. 42 коп., розпорядившись в подальшому його майном на свій розсуд.
В апеляції заступник Миргородського міжрайонного прокурора просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю покарання, призначеного судом ступені тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України у виді 8 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187, ст. 71 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому вказує на те, що при постановленні вироку та призначенні покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд недостатньо повно врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого ними злочину, зухвалий характер дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3, їх ставлення до оцінки своїх дій, наслідки, які настали від скоєного і призначив покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені ч. 3 ст. 187 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 просить скасувати вирок та постановити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_4. Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_4 показав, що грошей у потерпілого ОСОБА_6 не викрадав. На початку квітня 2011 року прибув до місця проживання потерпілого ОСОБА_6 з метою придбання ОСОБА_3 картоплі. Коли ОСОБА_3 ударив потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_4 пішов до автомобіля і що надалі відбувалося в будинку, він не бачив. Коли ОСОБА_3 приніс до автомобіля з будинку потерпілого ОСОБА_6 музичний центр, ОСОБА_4 вимагав, щоб ОСОБА_3 повернув речі в будинок, але ОСОБА_3 на ці вимоги не реагував. Вважає неналежним доказом по справі висновок криміналістичної-дактилоскопічної експертизи, згідно якого один із слідів пальців руки вилучений при огляді місця пригоди з холодильника в помешканні потерпілого ОСОБА_6 належить ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 незадовго до цієї події проживав у потерпілого ОСОБА_6.
В апеляції з внесеними доповненнями засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 187 КК України - кримінальну справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, перекваліфікувати його дії на ст. 186 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує, що судом зроблено помилковий висновок, що він з ОСОБА_4 йшли до оселі потерпілого вже з явною метою вчинити розбійний напад, а також те, що після побиття потерпілого ОСОБА_4 вказував які речі слід забрати і де вони знаходяться, тоді як з матеріалів справи вбачається, що вони йшли до оселі потерпілого з метою купівлі картоплі. Крім того, як видно з показань потерпілих, які перебували в нетверезому стані, то суперечка з засудженими виникла після того, як потерпілі відмовилися продавати картоплю, при цьому нецензурно висловлювалися на адресу ОСОБА_3. Після сварки у нього з ОСОБА_4 виникло бажання забрати у потерпілих речі. Крім того ОСОБА_4 деякий час мешкав у потерпілого ОСОБА_6 і знав де які речі знаходяться. Також враховуючи, що ОСОБА_6 сам впустив їх у будинок, кваліфікація їхніх дій як проникнення в житло є помилковою. Основною кваліфікуючою ознакою злочину ст. 187 КК України є застосування насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого або погрози застосування такого насильства, але в матеріалах справи не мається підтвердження, що вони (засуджені) застосовували таке насильство, такого насильства застосовано не було. Потерпілому були нанесені легкі тілесні ушкодження, але вони не були небезпечні ні для його життя, ні для здоров'я, оскільки короткочасним розладом здоров'я вважається той, який триває не більше трьох тижнів. З матеріалів справи вбачається, що потерпілий був працездатний. Немає жодної відомості про те, щоб він звертався за медичною допомогою до медичних закладів. Якщо потерпілому і були спричинені легкі тілесні ушкодження, то розладу здоров'я вони не спричинили. Отже, його дії слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України.
В апеляції з внесеними доповненнями засудженого ОСОБА_4 ставиться питання про скасування вироку або направлення справи на додаткове розслідування або його виправдання за ч. 3 ст. 187 КК України або перекваліфікацію його дій із ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України. Вважає, що суд постановив незаконний вирок з порушенням ст. 62 Конституції України та ст. 22 КПК України. В ході судового слідства не були вивчені докази на підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Кримінальна справа відносно нього була сфабрикована органами досудового слідства, зокрема оперативним працівником ОСОБА_10 був сфабрикований протокол явки з повинною . Не погоджується з обвинуваченням його у вчиненні злочинів, оскільки він злочинів не вчиняв, а тільки знаходився біля будинку потерпілого ОСОБА_6. Злочин вчинив ОСОБА_3. Судом не були взяті до уваги показання, які він давав під час розгляду справи в суді про те, що потерпілий відкрив двері сам, добровільно; попередньої змови між ним та ОСОБА_3 на вчинення розбійного нападу не було. Все це підтверджується показаннями, які давали потерпілі на досудовому та судовому слідстві.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора Черниша А.М. який підтримав доводи поданої апеляції та просив її задовольнити і заперечував щодо апеляцій засуджених та захисника, пояснення засуджених та захисника ОСОБА_2, які підтримали доводи своїх апеляцій та просили їх задовольнити, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи викладені у апеляціях колегія суддів дійшла висновку, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєних злочинів та обґрунтовано визнав винними ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих злочинів за які вони засуджені згідно матеріалів кримінальної справи зібраних під час досудового слідства.
Винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_3 доведена сукупністю доказів зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву.
Заперечення ОСОБА_4 та його захисника під час судового слідства так і в апеляції про неправильність кваліфікації його дій, зважаючи на те, що висновок криміналістичної-дактилоскопічної експертизи, згідно якого один із слідів пальців руки вилучений при огляді місця пригоди з холодильника в помешканні потерпілого ОСОБА_6 належить ОСОБА_4 (а.с.135-141), оскільки ОСОБА_4 незадовго до цієї події проживав у потерпілого ОСОБА_6 є неналежним доказом, спростовується слідуючими даними .
Так, будучи допитаним у якості підозрюваного (т. 1 а. с. 78-80) ОСОБА_4 вказав на те, що в кінці березня 2011 року, перебуваючи у помешканні потерпілого попросив у нього грошей на проїзд у м. Миргород, на що той йому відмовив. При цьому ОСОБА_4 бачив, що у потерпілого є гроші і він їх брав в його присутності із серванта з посуду у вигляді іграшки. Вдень, коли потерпілий задрімав, він забрав із серванту гроші в сумі приблизно 600 гривень купюрами по 100 гривень три штуки, а решту купюрами по 50 гривень. Гроші витратив на дві футболки і олімпійку. Крім того, він разом зі своїм племінником ОСОБА_3 поїхали до потерпілого ОСОБА_6 купити картоплі, коли останній відкрив їм двері свого будинку він з ним привітався і в цю мить ОСОБА_3 несподівано нічого не пояснюючи вискочив поперед нього і двічі вдарив потерпілого кулаками в обличчя і від нанесених ударів ОСОБА_6 упав на підлогу. На його питання: «Що ти робиш?» ОСОБА_3 відповів : «А чого ми сюди приїхали ?». Останній пройшов далі до хати, а він пройшов за ним. ОСОБА_3 у коридорі будинку вдарив кулаком в обличчя нічого не пояснюючи ОСОБА_5, від чого останній упав.
Вказані визнавальні показання засуджений підтвердив під час допиту його в якості обвинуваченого та під час огляду придбаних ним речей (т. 1 а. с. 90; а. с. 37).
Крім того будучи допитаним в якості підсудного ОСОБА_4 стверджував, що речі, які виніс ОСОБА_8 вони здали в ломбард (т. 2 а. с. 83 ).
Такі визнавальні показання засудженого ОСОБА_4 були отримані у встановленому законом порядку, а тому правильно суд першої інстанції взяв їх до уваги та поклав у основу обвинувачення, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема з протоколом явки з повинною ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 35) , висновком дактилоскопічної експертизи від 13.04.2011 року (т. 1 а. с. 135-141 ), висновком експерта № 195 від 24.05.2011 року (т. 1 а.с.120-121), висновком експерта № 194 від 24.05.2011 року (т. 1 а. с. 127 ) та показаннями потерпілих і окрім того факту перебування у помешканні потерпілого ОСОБА_6 і нанесенні тілесних ушкоджень потерпілим засуджені не спростовують.
Крім того, твердження в апеляціях захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_4 після того як засуджений ОСОБА_3 наніс удар потерпілому ОСОБА_6 вийшов з будинку останнього спростовуються показаннями ОСОБА_3, які він надав будучи допитаним у якості підозрюваного та обвинуваченого (т. 1 а. с. 54-56; 65) проте, що напевно викрав ОСОБА_4 TV тюнер і коли він виносив музичний центр ОСОБА_4 залишався в будинку.
Твердження в апеляції засудженого ОСОБА_4 про те, що кримінальна справа відносно нього була сфабрикована органами досудового слідства, зокрема оперативним працівником ОСОБА_10, а саме протокол явки з повинною, спростовуються показаннями старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_10 та слідчого СВ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9, які під час їх допиту у суді першої інстанції стверджували, що недозволені методи ведення слідства до засуджених з боку працівників міліції не застосовувалися, ОСОБА_4 сприяв досудовому слідству (т. 2 а. с. 93-94).
Не заслуговують на увагу і твердження в апеляції засудженого ОСОБА_3 та спростовуються показаннями засудженого ОСОБА_4 який під час допиту в якості підозрюваного показав, що він разом зі своїм племінником ОСОБА_3 поїхали до потерпілого ОСОБА_6 купити картоплі, коли останній відкрив їм двері свого будинку він з ним привітався і в цю мить ОСОБА_3 несподівано нічого не пояснюючи вискочив поперед нього і двічі вдарив потерпілого кулаками в обличчя і від нанесених ударів ОСОБА_6 упав на підлогу. На його питання: «Що ти робиш?» ОСОБА_3 відповів : «А чого ми сюди приїхали ?». Останній пройшов далі до хати, а він пройшов за ним. ОСОБА_3 у коридорі будинку вдарив кулаком в обличчя нічого не пояснюючи знайомого ОСОБА_5, від чого останній упав (т.1 а.с.78-80). Вказані показання засуджений ОСОБА_4 підтвердив під час допиту його в якості обвинуваченого (т. 1 а. с. 90).
Крім того, будучи допитаним у якості підозрюваного та обвинуваченого (т. 1 а. с. 54-56; 65) ОСОБА_3 вказав на те, що до потерпілого ОСОБА_6 вони їхали не з наміром його пограбувати, а з метою придбати картоплю. ОСОБА_6 добровільно йому з ОСОБА_4 відкрив двері. Коли потерпілий сказав йому щось образливе він відразу ударив його ногою у груди та кулаком правої руки в обличчя після чого останній упав. Він з ОСОБА_4 пройшов по будинку у коридорі за дверима побачивши ОСОБА_5 якому він нічого не пояснюючи наніс удар в обличчя. Зайшовши з ОСОБА_4 до зали будинку він забрав мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору, музичний центр, ОСОБА_4 напевно викрав TV тюнер. Коли він виносив музичний центр ОСОБА_4 залишався в будинку.
Не заслуговують на увагу твердження в апеляції засудженого ОСОБА_3 про те, що нанесені легкі тілесні ушкодження потерпілому не були небезпечні ні для його життя, ні для здоров'я, оскільки спростовується висновком експерта № 195 відповідно до якого у ОСОБА_6 при обстеженні виявлені легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.с.120-121) .
Так, показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є стабільними і підстав вважати, що вони обмовили засуджених спростовується не тільки показаннями засуджених наданих під час досудового слідства, а і показаннями потерпілих, які узгоджуються між собою із вище зазначеними показаннями засуджених.
При цьому, ОСОБА_6 вказував, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_4 проживав у його будинку півтора місяця та знав де він зберігає гроші, оскільки він їх брав у присутності останнього. 03.04.2011 року побачивши, що до нього приїхав ОСОБА_4 він підійшов до вхідних дверей і почав відмикати замок і в цей час відчув сильний удар ногою у двері від якого двері відштовхнули його назад і до будинку зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і почали вимагати картоплю ,а він відповів, що картоплі нема його вдарили кулаком в обличчя та голові він впав на підлогу втративши свідомість (т. 1 а. с. 92-95; т. 2 а. с. 87-88).
Потерпілий ОСОБА_5 під час його допиту в суді першої інстанції підтвердив, що 03.04.2011 року він знаходився у будинку ОСОБА_6 до останнього прийшли і ОСОБА_6 пішов відчиняти двері. Після того як почув гуркіт вийшов подивитись, що трапилось, але відчинивши двері йому було нанесено удар від якого він упав. Чув як ОСОБА_4 давав вказівки. З будинку ОСОБА_6 засуджені винесли майно. (т. 1 а. с. 79-82).
Посилання в апеляції засуджених на неправильність кваліфікації їх дій які вони вважають необхідно кваліфікувати не як розбій, а як грабіж, колегія суддів, також не приймає до уваги з вище зазначених мотивів.
Аналізуючи наведені докази, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно дійшов висновку про те, що доводи засудженого ОСОБА_4 про непричетність до скоєння крадіжки та розбійного нападу, а засудженого ОСОБА_3 до розбійного нападу є необґрунтовані, зважаючи на обставини справи та показання потерпілих.
Враховуючи, що під час нападу потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження які потягли короткочасний розлад здоров'я підстави для перекваліфікації дій засуджених з ст. 187 КК України на ст. 186 КК України та виправдання ОСОБА_4 відсутні.
При обранні покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд обґрунтовано та відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують покарання засуджених.
Обране засудженим покарання відповідає вчиненому та даним про їх особу і є необхідним і достатнім для попередження нових злочинів. Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України до засудженого ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.
Таким чином колегія суддів апеляції засуджених визнає методом захисту з метою намагання уникнути дійсної відповідальності за скоєні злочини і не знаходить підстав для зміни вироку і задоволення апеляцій згідно їх меж, оскільки вирок суду відповідно до вказаного, є законним і обґрунтованим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляції заступника Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області та захисника ОСОБА_2 також задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2011 року залишити без змін, апеляції заступника Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області, захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий: О. М. Корсун
Судді: