АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/365/2012

Головуючий по 1-й інстанції Тесленко

Суддя-доповідач: Корсун О. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м.Полтава

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 лютого 2012 року ,-

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 19.09.1995 року вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 82 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на два роки;

- 04.09.1997 року вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 222, ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ст. 42, ст. 43 КК України на три роки три місяці позбавлення волі. Звільнений 25.08.2000 року по відбуттю строку покарання;

- 19.03.2001 року вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч.2 ст. 215-3, ст.44 КК України на два роки позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна. Відповідно до постанови Полтавського обласного суду від 25.04.2001 року вирок змінений, перекваліфіковано дії засудженого з ч. 2 ст. 215-3 та ч. 1 ст. 215-3 КК України, визначено покарання за ч. 1 ст. 215-3, ст. 44 КК України два роки позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини майна. Звільнений 07.08.2001 року на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 06.08.2001 року на підставі п. «Б» ст. 1 ЗУ «Про амністію» від 05.07.2001 року;

- 17.06.2003 року вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч.3 ст. 357, ст. 304, ст. 70 КК України на п'ять років шість місяців позбавлення волі. Звільнений 22.06.2006 року на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15.06.2006 року по ст. 81 КК України умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 1 місяць 15 днів ;

- 12.06.2009 року вироком Октябрського районного суду м. Полтава за ч.1 ст. 263, ст. 69, ст. 71 на 1 рік 6 місяців 24 дня позбавлення волі, на момент постановлення вироку покарання відбув повністю;

- 14 липня 2010 року вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14.07.2010 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області 225 грн. 12. коп. судових витрат за проведення судово-хімічної експертизи.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватими у тому, що він придбав та зберігав при собі без мети збуту полімерний згорток з речовиною рослинного походження у подрібненому стані, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вага якого в перерахунку на суху речовину становить 18,244 г., який у нього був вилучений близько 15 години 07 жовтня 2011 року працівниками правоохоронних органів у Кобеляцькому РВ УМВС України в Полтавській області.

В жовтні 2011 року, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов у гості до потерпілого ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_1, де повторно, таємно викрав тюнер марки «GLOBO», заподіявши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 150 грн..

В апеляції засуджений просить врахувати: його щире каяття; наявність на його утриманні бабусі, яка потребує постійного догляду; відсутність реальної соціальної небезпеки в його діях, які лише формально підпадають під дію інкримінованих йому злочинів; його незадовільний стан здоров'я і призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кашициної О.Є., яка заперечувала проти апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, ґрунтуються на зібраних у справі доказах і ніким з учасників процесу не оспорюються.

У відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 309 КК України та за ч. 2 ст. 185 КК України.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував: ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, а отже є суспільно небезпечними, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, має непогашені судимості, утримує бабусю яка потребує стороннього догляду, його стан здоров'я та часткове визнання ним вини і те, що він щиро кається у вчиненому, обставину, що обтяжує покарання, а тому призначив його у межах санкцій статтей 185, 309 КК України, і яке за своїм розміром є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

З огляду на це, доводи засудженого не заслуговують на увагу і підстав для пом'якшення йому покарання колегія суддів не убачає.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був засуджений 17.06.2003 року вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч.3 ст. 357, ст. 304, ст. 70 КК України на п'ять років шість місяців позбавлення волі. (а. с. 65-67).

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 333 КПК України у вступній частині вироку помилково вказав іншу дату постановлення зазначеного вироку, але цей недолік може і повинен бути усунений судом першої інстанції, в порядку передбаченому ст. ст. 409, 411 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 лютого 2012 року щодо нього без змін.

Запропонувати суду першої інстанції в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України усунути помилки в даті постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області яким ОСОБА_2 17 червня 2003 року засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч.3 ст. 357, ст. 304, ст. 70 КК України на п'ять років шість місяців позбавлення волі.

Головуючий: О. М. Корсун

Судді: