АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/331/2012
Головуючий по 1-й інстанції Дігтяр
Суддя-доповідач: Корсун О. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2012 року м.Полтава
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Зіньківського району Полтавської області на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2012 року,-
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Горлівка, Донецької обл., українець, громадянин України, неодружений, з середньою освітою, працюючий різноробочим в ПП «АВ Укрхлібдар», мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
У клопотанні колективу працівників ПП «АФ Укрхлібдар» про передачу ОСОБА_2 на поруки відмовлено у зв'язку з визнанням його винним у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких.
Вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватими у тому, що 27 вересня 2011 року близько 0 годин 30 хвилин керуючи автомобілем за дорученням ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння та перевозячи потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також перебували в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по автошляху Дейкалівка - Зіньків на закругленні дороги праворуч не справився з керуванням, внаслідок чого автомобіль з'їхав у лівий по напрямку руху кювет де транспортний засіб перекинувся. В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2, просить вирок скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, стягнути із засудженого судові витрати в розмірі 562 грн. 80 коп. за проведення судово - автотехнічної експертизи.
Прокурор в апеляції вказав, що суд послався на те, що засуджений раніше протиправних дій не вчиняв, однак, застосування даної пом'якшуючої обставини, належним чином не вмотивоване, а тому визнання відповідної обставини, як пом'якшуючої, при призначенні покарання засудженому по даній справі не є обґрунтованим. Крім того, відповідно до ст. 93 КПК України, судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави, однак суд у вироці, в порушення вимог ст. ст. 93, 335 КПК України, не вирішив питання щодо судових витрат.
На апеляцію помічника прокурора потерпілим ОСОБА_5 та засудженим ОСОБА_2 подані заперечення.
Потерпілий ОСОБА_5 в своїх запереченнях просить апеляцію помічника прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без змін та зазначає, що ОСОБА_2 раніше ніяких правопорушень не вчиняв, по місцю проживання характеризується лише позитивно, щиро кається, повністю відшкодував матеріальну шкоду. Також ОСОБА_2 матеріально і морально підтримує сина загиблого, сам отримав тяжку травму руки, проходить лікування та потребує операції. З цих підстав у судовому засіданні суду першої інстанції він просив не позбавляти волі ОСОБА_2 та вважає обґрунтованим і законним звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому максимального іспитового строку.
Засуджений ОСОБА_2 в своїх запереченнях вказує, що він, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні вину повністю визнав, щиро розкаявся у вчиненому, допомагав і допомагає сім'ї потерпілого ОСОБА_5, раніше не вчиняв будь-яких правопорушень. В судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_5 до нього не мав жодних претензій і просив суд не позбавляти його волі. Засуджений зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він також отримав травму і до цього часу проходить курс лікування. Запевняє, що під час іспитового строку повністю виправдає довіру суду, який звільнив його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Попок О.В., який підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити, думку потерпілого ОСОБА_5, який категорично заперечував проти апеляції прокурора та підтримав подані ним заперечення, вислухавши заперечення засудженого та його захисника ОСОБА_6, які вважали, що суд обґрунтовано визначив покарання, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляції прокурора , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та фактичні обставини справи судом встановлені правильно і у апеляції прокурором не оскаржуються.
Доводи апеляції прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо виду і розміру призначеного покарання і застосування ст. 75 КК України.
Призначаючи ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання з застосуванням до основного покарання положень ст. 75 КК України, суд першої інстанції, згідно ст. 65 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є необережним, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, його особу та конкретні обставини його вчинення.
Із матеріалів справи вбачається, що у значній мірі дорожньо-транспортній пригоді сприяли віктимні дії ОСОБА_3, який після спільного вживання спиртного з засудженим наполягав на поїзді до м. Зіньків.
ОСОБА_2 раніше до будь-якої відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, як за місцем мешкання так і за місцем роботи, займається суспільно-корисною працею, у вчиненому щиро кається, добровільно відшкодував всі завдані матеріальні збитки, піклується відносно сина загиблого надаючи на його виховання матеріальну допомогу.
При розгляді справи в суді першої інстанції та апеляційній інстанції потерпілий постійно наполягав і наполягає на призначенні ОСОБА_2 покарання не пов'язаного з позбавленням волі, оскільки останній приймає активну участь в утриманні внука, тобто сина загиблого, а з урахуванням даних про особу ОСОБА_2 трудовий колектив ПП «АФ Укрхлібдар» клопотав про обрання ОСОБА_2 покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
З урахуванням переліченої сукупності вказаних обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, суд дійшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання та звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України .
Отже, покарання засудженому ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Поряд з цим, доводи прокурора у апеляції щодо стягнення судових витрат за проведення по справі судово - автотехнічної експертизи в сумі 562 грн. 80 коп. заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 93 КПК України, судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави.
Як вбачається з матеріалів справи по справі було проведено авто- технічну експертизу вартість проведення якої становить 562,80 грн. (а. с. 68-71).
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 93, 335 КПК України у вироці не вирішив питання щодо судових витрат, але цей недолік може і повинен бути усунений судом першої інстанції, в порядку передбаченому ст. ст. 409, 411 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію помічника прокурора Зіньківського району Полтавської області задовольнити частково.
Запропонувати суду першої інстанції в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
В іншій частині вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 24 січня 2012 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.
Головуючий: О. М. Корсун
Судді: