АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10/1690/125/2012

Головуючий по 1-й інстанції Бугрій В.М.

Суддя-доповідач: Корсун О. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року м.Полтава

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава справу за апеляцією прокурора відділу прокуратури Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06 березня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА :

Цією постановою скаргу ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи за фактом незаконного полювання вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України задоволено, а постанову скасовано.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою на постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 21 липня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом незаконного полювання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України.

Скасовуючи постанову суд першої інстанції послався на те, що у слідчого не було достатніх підстав для порушення кримінальної справи за фактом незаконного полювання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України, оскільки відсутня об'єктивна сторона злочину.

В апеляції прокурор відділу прокуратури Полтавської області просить скасувати постанову суду, постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2, а провадження по справі закрити. При цьому зазначає, що на час порушення кримінальної справи в матеріалах дослідчої перевірки мали місце належні приводи (заява ОСОБА_3) та підстави - достатні дані (пояснення ОСОБА_3, долучені фотокартки добутих тварин, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8), які вказували на наявність в діях групи осіб порушення правил полювання, що заподіяло істотну шкоду інтересам територіальної громади району та екосистемі Миргородського району. В своїй постанові суд взяв до уваги лише матеріальний критерій визначення поняття «істотна шкода» та залишив поза увагою нематеріальний (оціночний), а саме шкоду заподіяну природнім багатствам Миргородського району, для якого вбивство 5 кабанів та 2 козуль є значною для його екосистеми, розмноження популяції даних видів диких тварин в природі. Як зазначив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 1 від 26.01.1990 року «Про практику розгляду судами справ про відшкодування за порушення законодавства про охорону природи», при вирішенні питання чи є шкода, заподіяна незаконним полюванням, істотною, слід враховувати вартість, екологічну цінність, кількість добутого, пошкодженого чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю. У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.12.2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» зазначено, що кримінальна відповідальність за полювання, незаконність якого полягає в порушенні встановлених правил, настає лише за умови заподіяння істотної шкоди. Такою шкодою, зокрема, можуть бути визнані: зникнення того чи іншого виду тварин у певній місцевості; знищення місць компактного проживання та розмноження звірів і птахів, їхніх жител, споруд; руйнування об'єктів природного середовища; знищення тварин, відтворення яких з урахуванням особливостей або чисельності того чи іншого виду (видів) пов'язане зі значними труднощами, тощо. Зазначені наслідки настали від незаконного полювання, але не були враховані судом при винесенні постанови про скасування постанови про порушення кримінальної справи. Крім того, в ході розслідування даної кримінальної справи під час розгляду подань про проведення обшуків в приміщенні Миргородського УТМР від 01.09.2011 року, за місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 01.09.2011 року, 08.09.2011 року відповідно, судом вже перевірялась законність порушення даної кримінальної справи, оскільки подання судом задоволені.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання принесеної апеляції, його міркування про наявність підстав для задоволення апеляції в яких він стверджував про наявність істотної шкоди, посилаючись на своє внутрішнє переконання, пояснення скаржника, який висловив думку про законність постанови суду та безпідставність принесеної апеляції, слідчого, який стверджував про наявність істотної шкоди, посилаючись також на своє внутрішнє переконання, перевіривши надані суду матеріали та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 21 липня 2011 року кримінальна справа була порушена за фактом незаконного полювання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України.

За змістом вказаної постанови восени 2009 року, невстановлені особи, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, знаходячись в мисливських угіддях Миргородського УТМР між селами Панасівка та Романівка Миргородського району Полтавської області, порушуючи правила полювання, тобто не маючи дозвільних документів, вполювали диких тварин в кількості 5 диких кабанів та 2 кози.

Проаналізувавши матеріали, на підставі яких слідчий порушив кримінальну справу, суд першої інстанції, як випливає із змісту постанови, дійшов висновку про відсутність підстав для її порушення. Колегія суддів такий висновок вважає правильним, а рішення слідчого - передчасним.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав,зазначених у статті 94 цього кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Так, з постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 21.07.2011 року вбачається, що приводом для її порушення стала заява громадянина ОСОБА_3 про факт незаконного полювання восени 2009 року, під час якого було добуто 5 кабанів та 2 кози, а підставою стала наявність в діях невстановлених осіб складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України.

Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» № 17 від 10.12.2004 року відповідно до ч. 1 ст. 248 КК України незаконним визнається полювання: з порушенням установлених правил (якщо воно заподіяло істотну шкоду); в заповідниках або інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду; на звірів птахів чи інші види тваринного світу, занесені до Червоної книги України. Кримінальна відповідальність за полювання, незаконність якого полягала в порушенні встановлених правил, настає лише за умови заподіяння істотної шкоди. Такою шкодою, зокрема, можуть бути визнані: зникнення того чи іншого виду тварин у певній місцевості; знищення місць компактного проживання та розмноження звірів і птахів, їхніх жител споруд; руйнування об'єктів природного середовища; знищення тварин, відтворення яких з урахуванням особливостей або чисельності того чи іншого виду (видів) пов'язане із значними труднощами; тощо. При обчисленні розміру відшкодування шкоди, заподіяної знищенням або пошкодженням природних ресурсів, потрібно також додержувати вимог тих нормативних актів, якими встановлено відповідні правила. Зокрема, з'ясувати ті кількісні та якісні критерії, які відповідно до існуючих такс при цьому враховуються.

Відповідно до ст. 248 КК України за порушення правил полювання передбачена відповідальність, якщо воно заподіяло істотну шкоду, тобто таку, яка в двісті п'ятдесят разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. На 01 січня 2009 року ця сума становила 75 625 гривень.

Відповідно до такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України (затв. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету лісового господарства України від 18 липня 2007 року № 332/262) розмір збитків в результаті незаконного добування або знищення 5 кабанів та 2 козуль становитиме (5??10 000 грн.) + 2?8 000 грн.) = 66 000 гривень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування постанови слідчого про порушення кримінальної справи.

Твердження прокурора про заподіяння істотної шкоди носить суб'єктивний характер і матеріалами перевірки не підтверджується.

Обґрунтовуючи незаконність постанови суду, прокурор посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 року № 1 «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи», однак зазначена постанова визнана такою, що втратила чинність.

Посилання прокурора в апеляції на те, що в ході розслідування даної кримінальної справи під час розгляду подань про проведення обшуків в приміщенні Миргородського УТМР від 01.09.2011 року і за місцем проживання ОСОБА_2, ОСОБА_7 від 01.09.2011 року та від 08.09.2011 року судом законність порушення даної кримінальної справи перевірялася, оскільки подання судом були задоволені є безпідставними з огляду на те, що судом перевірялося лише наявність порушення кримінальної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у слідчого не було достатніх підстав для порушення кримінальної справи за фактом незаконного полювання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК України, а отже постанова суду є обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора відділу прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 06 березня 2012 року без змін.

Головуючий: О. М. Корсун

Судді: