АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/378/2012

Головуючий по 1-й інстанції Литвин

Суддя-доповідач: Корсун О. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м.Полтава

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2011 року ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, неодружена, непрацююча, раніше судима:вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.02.2011 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в сумі 900 (дев'ятсот) гривень.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11.02.2011 року і визначено остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки та штрафу в сумі 900 гривень.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України покарання за даним вироком у виді штрафу призначено виконувати самостійно.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнана винуватою у тому, що вона 27 жовтня 2011 року о 23.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходилася в квартирі належній ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2, таємно з кишені куртки, викрала мобільний телефон «Самсунг S 3600і» вартістю 483 грн. 75 коп. , в якому перебувала сім-карта оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 10 грн., на рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 12 грн. ., чим заподіяла потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 505 грн. 75 коп..

В апеляції прокурор просить вирок скасувати та постановити новий вирок яким призначити покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за вказаним вироком приєднати частину невідбутого покарання за вироком суду від 11.02.2011 року у виді 1 року обмеження волі, перевівши його відповідно до ст. 72 КК України в позбавлення волі і остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. При цьому зазначає, що суд призначаючи покарання не врахував тяжкість злочину та особу засудженої, яка раніше судима та вчинила злочин в період іспитового строку і призначив їй занадто м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Столяра Д.Є., який підтримав доводи принесеної апеляції та просив її задовольнити, пояснення засудженої та її захисника, які заперечували проти апеляції та просили залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом першої інстанції доказами і в апеляції не оспорюється.

Дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Як убачається з вироку, при призначенні засудженій ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, належним чином врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину так і особу винної, яка щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, повністю відшкодувала завдані збитки (а. с. 34).

Тому, доводи прокурора про те, що судом першої інстанції при призначенні покарання засудженій не враховано тяжкість злочину та особу засудженої є необґрунтованими (а. с. 112).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку ст. ст. 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосовувати вимоги статті 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим, як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Оскільки суд першої інстанції призначив засудженій покарання з урахуванням наведених вимог закону, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора.

Водночас, суд першої інстанції безпідставно зазначив у вступній частині вироку, що ОСОБА_2 07 жовтня 2010 року засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Лубенського міськрайонного суду від 07 жовтня 2010 року ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України звільнено, провадження по справі закрито на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, ст. 282 КПК України (а. с. 82).

У зв'язку з викладеним в ревізійному порядку підлягає виключенню з вироку вказівка, щодо судимості ОСОБА_2 07 жовтня 2010 року за ч. 1 ст. 309 КК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляцію помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області залишити без задоволення.

На підставі ст. 365 КПК України в ревізійному порядку вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2011 року змінити.

Виключити із вступної частини вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 посилання суду на судимість ОСОБА_2 07 жовтня 2010 року за ч. 1 ст. 309 КК України.

В іншій частині вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Головуючий: О. М. Корсун

Судді: