АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10/1690/230/2012
Головуючий по 1-й інстанції Хоролець В.В.
Суддя-доповідач: Копитько Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Копитько Л.І.
суддів: Томилка В.П., Юренко Л.А.
з участю прокурора Хижняк І.В.
захисника - адвоката ОСОБА_2
слідчого Мороза В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22 травня 2012 року.
Цією постановою щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Фастів Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, приватного підприємця, не судимого, -
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Згідно постанови судді органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 22 жовтня 2009 року біля магазину «Креатив» в с.м.т. Велика Багачка Полтавської області за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із застосуванням насильства, яке не є небезпечне для життя та здоров'я, зв'язавши ОСОБА_8, та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілої, погрожуючи молотком, незаконного заволодіння належним останній транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 145 тис. грн., та заволодіння її іншим майном на суму 13113 грн.
ОСОБА_3 та інші учасники з місця вчинення злочину зникли.
23 жовтня 2009 року по факту незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_8 - автомобілем НОМЕР_1 старшим слідчим СВ Великобагачанського РВ ГУМВС України в Полтавській області порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
15 лютого 2010 року відносно ОСОБА_3 винесена постанова про притягнення його як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України. Однак обвинувачення пред'явлено йому не було, оскільки він зник з місця свого постійного проживання і його місце знаходження органам досудового слідства відомо не було. У зв'язку з чим постановою начальника СВ Великобагачанського РВ ГУМВС України в Полтавській області обвинувачений ОСОБА_3 15.02.2010 року був оголошений у розшук.
22 лютого 2010 року постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області було надано дозвіл на затримання та доставку ОСОБА_3 під вартою у Великобагачанський районний суд Полтавської області. У зв'язку із неможливістю виконання постанови суду 31 травня 2010 року ОСОБА_3 був оголошений у міжнародний розшук.
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2011 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
21 травня 2012 року ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст.106 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, і в цей же день йому було пред'явлено обвинувачення за ч.3 ст.289 КК України.
Суд, пославшись на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину групою осіб на території Великобагачанського району, а зареєстрований у м. Фастові Київської області, тобто за межами Великобагачанського району Полтавської області, але за місцем реєстрації не проживає, проживає в іншому місці, перебував тривалий час у міжнародному розшуку в межах даної кримінальної справи, не всі учасники групи затримані, невідомо, де перебуває знайомий ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_5, прийшов до висновку про те, що є підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі, обрав стосовно нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
В апеляції захисника - адвоката ОСОБА_2 ставиться питання про зміну постанови суду щодо ОСОБА_3 і обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі завданої шкоди потерпілій або підписки про невиїзд. При цьому посилається на те, що суд не врахував молодий вік ОСОБА_3, його позитивні характеристики, а також те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, що його батьки пенсіонери, інваліди 2-ої групи, тяжко хворіють та потребують стороннього догляду.
Інші учасники судового розгляду постанову не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію і просив змінити постанову судді - змінивши запобіжний захід ОСОБА_3 на не пов'язаний із триманням під вартою, міркування прокурора про законність постанови судді і безпідставність апеляції, заслухавши слідчого Мороза В.В. про необхідність застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника не підлягає задоволенню, а постанова судді підлягає зміні з таких підстав.
Як роз'яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 " Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" із внесеними змінами, при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ст.155 КПК України), суди мають додержувати вимог ст.29 Конституції України та ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. с абз.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до встановленої законом процедурою, і у таких випадках:
с) якщо особа затримана або утримується під вартою правомірно з метою припровадження її до компетентного судового органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінально караного діяння або достатньої підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею кримінально караного діяння чи її втечі після його вчинення.
Як роз'яснено в ч.1 п.10 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, під час судового розгляду подання слідчого про взяття під варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст.148 і ч.1 ст.155 КПК України).
Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Висновки судді про наявність підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах і є обґрунтованими.
Відповідно до ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.
Як вбачається з поданих матеріалів, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
З матеріалів справи убачається його причетність до вчинення даного злочину.
Доводи апелянта, які на його думку, не враховані судом при розгляді подання органів слідства, на увагу не заслуговують, оскільки його сімейний стан, наявність постійного місця проживання та інші дані не є такими, щоб не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту, до того ж судом враховувались, як це видно з постанови судді.
Правильно суд взяв до уваги ті обставини, що містяться в матеріалах кримінальної справи, які свідчать про те, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може перешкодити встановленню істини у справі шляхом впливу на співучасника злочину за пред'явленим обвинуваченням - його знайомого ОСОБА_5, який переховується від слідства, та потерпілу від даного злочину. Сам ОСОБА_3 відмовився від дачі показань, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України. Що, хоча він і має постійне місце проживання, але проживає в різних місцях. Крім того, враховуючи, що тривалий час - з 15 лютого 2010 року по 21 травня 2012 року, обвинувачений по цій справі ОСОБА_3 перебував у розшуку та міжнародному розшуку, перебуваючи на волі існує загроза втечі - він може намагатися втекти та ухилитися від слідства та суду та виконання процесуальних рішень.
Таким чином, посилання у рішенні судді про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на фактичні дані, які свідчать про його можливість ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується зі ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
За таких обставин доводи апеляції захисника про те, що інші, менш суворі запобіжні заходи, - застава або підписка про невиїзд, можуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3, непереконливі, а тому до уваги судом не приймаються.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді взяття під варту застосований судом у відповідності до вимог ст.ст.148,150,155 КПК України, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Приймаючи рішення за поданням та перевіряючи це рішення за апеляцією, суд не вправі висловлювати думку щодо достовірності і достатності доказів, доведеності обвинувачення, ролі та ступеня участі заарештованого у вчиненні злочину.
За таких обставин колегія суддів вважає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, постанова судді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку ст.365 КПК України підлягає зміні, виходячи з наступного.
Суд правильно вказав в постанові, що згідно ч.6 ст.165-2 КПК України суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності особи лише у разі оголошення її в міжнародний розшук. У таких випадках після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки до місця провадження у справі суд за її участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну та виносить постанову.
Як убачається з матеріалів справи і постанови судді, постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2011 року ОСОБА_3, який перебував у міжнародному розшуку, було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту (а.с.31).
Проте, після затримання ОСОБА_3 суд виніс рішення не про застосування обраного обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а знову про обрання такого ж запобіжного заходу, що не є правильним. З наведених підстав постанова судді підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365,366,382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
В порядку ст.365 КПК України постанову судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 22 травня 2012 року змінити: вважати, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а застосувати обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В іншій частині цю постанову залишити без зміни.
Головуючий: Л. І. Копитько
Судді: