АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1798/2012

Головуючий по 1-й інстанції Альошина Н.М.

Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,

Суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С.,

при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки майна, що є у спільній частковій власності

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2012 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки майна, що є у спільній частковій власності відмовлено за безпідставністю.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу. Прохав рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове по суті позовних вимог. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судове засідання проводилося за відсутності сторін, та інших осіб, які були належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено місцевим судом і вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.04.2000 року виробничим управлінням житлово-комунального господарства Миргородської міською ради Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1. Право власності сторонами було набуте шляхом приватизації та зареєстровано в КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації». Вказана квартира є однокімнатною загальною площею 50.1 кв.м., житловою площею 26.3 кв.м. Позивач у спірній квартирі не проживає більше 10 років з часу розлучення з відповідачкою. Відповідачка із сином на виплату грошової компенсації не погоджується посилаючись на відсутність коштів.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що стягнення із відповідачів грошової компенсації вартості частки майна позивача можливе лише за умови наявності на це згоди відповідачів. Оскільки відповідачі щодо виплати грошової компенсації заперечують, а чинним цивільним законодавством примусовий порядок стягнення такої компенсації не передбачений, для задоволення позову підстави відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтями 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2, оскільки норми закону на, які посилається позивач лише вказують на наявність права одного із співвласників на отримання відповідної грошової компенсації, при цьому умов і порядку примусового стягнення такої компенсації вони не містять, що вказує на добровільний характер такого факту, тобто необхідність згоди як співвласника який бажає отримати компенсації, так і інших співвласників, які в свою чергу погоджують її сплатити.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскільки частки сторін по справі у спільному майні не визначені, спірна квартира є їх спільною сумісною власністю, а тому позовні вимоги позивача, без вирішення питання про визначення часток кожного із співвласників, є передчасними та ще раз вказують на їх необґрунтованість.

Доводи апелянтів не містять конкретних вказівок на порушення допущені судом першої інстанції, не спростовують висновків суду, та не мають нормативного обґрунтування, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2012 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому задоволенню вона не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: Г.Л. Карпушин

Судді: В.І. Корнієнко П.С. Абрамов

Копія