АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/840/2012

Головуючий по 1-й інстанції Кузіна Ж.В.

Суддя-доповідач: Винниченко Ю. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Абрамова П.С.,

При секретарі: Колеснік Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року, рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2011 року

та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція «ПАТ «Банк «Київська Русь»

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2011 року

у справі за позовом Акціонерного банку «Київська Русь»до Приватного підприємства «Алінес», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

АБ «Київська Русь»звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21 травня 2008 року між АБ «Київська Русь»та ПП «Алінес»був укладений кредитний договір № 1450-01, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 250 000 грн. строком на 2 роки, із 21 травня 2008 року по 20 травня 2010 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 25 % річних.

У свою чергу, позичальник зобов'язувався повернути позивачу отриманий кредит в повному обсязі у строк та в порядку, встановленому кредитним договором, проте взятих на себе зобов'язань не виконує, у зв'язку з чим станом на 13 серпня 2009 року утворилася заборгованість, яка становить 237 838 грн. 98 коп.

Окрім того, позивач вказував, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1452-01, умовами якого визначена солідарна відповідальність Боржника та Поручителя та договір іпотеки № 1451-01 між позивачем та ОСОБА_2, за умовами якого остання надала в іпотеку квартиру, загальною площею 51,6 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з Боржника та Поручителя заборгованість в розмірі 239 658,98 гривень, а в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного банку «Київська Русь» до ПП «Алінес», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в частині стягнення з ПП «Алінес»заборгованості по кредитному договору № 1450-01 від 21 травня 2008 року закрито.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року ухвалено в рахунок заборгованості за кредитним договором № 1450-01 від 21 травня 2008 року, що укладений між АБ «Київська Русь»та ПП «Алінес», у розмірі 237 838 грн. 98 коп., 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1451-01 від 21 травня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,6 м2, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-854 від 27 березня 2008 року, шляхом продажу предмета іпотеки АБ «Київська Русь», отримання витягу з державного реєстру прав власності.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь АБ «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором № 1450-01 від 21 травня 2008 року в розмірі 237 838 грн. 98 коп. та судові витрати у розмірі 1 820 грн., а всього 239 658 грн. 98 коп.

З рішенням, додатковим рішенням та ухвалою суду про закриття провадження не погодилася ОСОБА_2 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, ухваливши нове рішення про відмову в позові, задовольнивши позовні вимоги про стягнення з ПП «Алінес»та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.

Апелянт вважає оскаржувані рішення такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи на неправомірність висновку суду щодо закриття провадження та необґрунтованість рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, ПАТ «Банк «Київська Русь»не погодилося з ухвалою суду від 09 грудня 2011 року про відстрочку виконання рішення та подало апеляційну скаргу на нього, в якій просить скасувати її та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2, вказуючи на порушення судом норм процесуального права, вважаючи неправильними висновки суду щодо наявності обставин, які утруднюють його виконання.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що скарги підлягає до задоволення частково за наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що 21 травня 2008 року між Акціонерним банком «Київська Русь»та ПП «Алінес»був укладений кредитний договір № 1450-01, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 250 000 гривень строком користування на 2 роки, тобто з 21 травня 2008 року по 20 травня 2010 року, та сплатою відсотків за користування кредитним коштами у розмірі 25% річних.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2 Кредитного договору ПП «Алінес»взяв на себе зобов'язання повернути Банку отриманий кредит у повному обсязі, в строк та у порядок, встановлених Кредитним договором та сплатити плату за користування кредитом та фінансову плату за надання кредиту.

Банк взяті на себе зобов'язання виконав, надавши кредит ПП «Алінес», проте відповідач належним чином свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів не виконує, внаслідок чого заборгованість станом на 13.08.2009 року становить 237 838 грн. 98 коп., з яких: 208 200 грн. -фактична заборгованість за кредитом; 26004 грн. 59 коп. -заборгованість по платі за користування кредитом; 2321 грн. 10 коп. -сума тридцяти процентів річних від простроченого боргу; 1313 грн. 29 коп. -пеня за несвоєчасну сплату плати за користування кредитом.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовними вимогами банку до ПП «Алінес», суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є спором між двома юридичними особами, внаслідок чого підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Проте, як вбачається з матеріалі справи, ПП «Алінес»являється боржником за кредитним договором, заборгованість за яким є предметом спору.

В свою чергу, відповідачі ОСОБА_3 -у спірних правовідносинах є поручителем за договором поруки, укладеним 21 травня 2008 року, а ОСОБА_2 -іпотекодавцем у забезпечення виконання зобов'язань за цим же кредитним договором.

Беручи до уваги норми цивільного законодавства, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідальність всіх трьох відповідачів у справі є взаємопов'язаною, а тому вимоги щодо них, насамперед боржника та поручителя, не можуть бути виділені у самостійне провадження.

З тих підстав, що відповідачами у справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, являються фізичні особи, керуючись нормами ст.ст. 15, 30 ЦПК України, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з ПП «Алінес» мають розглядатися також у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, встановивши обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3, а також той факт, що боржник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 541, 553, 554, 555 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог Банку шляхом стягнення з ПП «Алінес»та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованості в сумі 239 658 гривень 98 копійок.

З огляду на це ухвала Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року, рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року, яким передчасно без ухвалення рішення про стягнення самої заборгованості за кредитним договором було вирішено питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2011 року підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо врегулювання спірних правовідносин про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія судів виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та /або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право озернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовується нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги той факт, що боржником за кредитним договором не виконано належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів, розмір заборгованості, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому посилання іпотекодавця щодо відсутності підстав для задоволення вимоги банку по причині необхідності дотримання вимог Закону України «Про охорону дитинства», є помилковими, оскільки проживання неповнолітніх дітей у спірному житловому приміщенні не свідчить про наявність у них майнових прав щодо нього.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, так як згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку»у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має його належним чином мотивувати, співставити спірні обставини зі змістом поняття, визначитися чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства -справедливість, добросовісність та розумність.

Проте, відповідачем ОСОБА_2 не надано належних доказів у підтвердження того, що вартість іпотечного майна значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого її посилання також не спростовують визначеної законом можливості звернення стягнення на це майно.

Нормами статті 38 Закону України «Про іпотеку»визначено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі -покупцеві на підставі рішення суду.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги наявні у нормативно-правових актах вимоги щодо порядку оформлення та проведення угод купівлі-продажу нерухомого майна, правомірною також є вимога позивача щодо надання йому всіх необхідних прав для реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року, рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року та додаткового рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2011 року з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки з наданням всіх необхідних прав для реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України визначена можливість суду за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення ( хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони відстрочити виконання рішення.

Проте, ОСОБА_2 не наведено вагомих причин, які були у розумінні вказаної статті могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення про звернення стягнення на іпотеку.

За таких обставин, ухвала Київського районного суду від 09 грудня 2011 року також підлягає скасуванню, з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 311, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»в особі відділення «Полтавська регіональна дирекція «ПАТ «Банк «Київська Русь»-задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року, рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2010 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2011 року -скасувати.

Ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Стягнути з Приватного підприємства «Алінес»та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»заборгованість за кредитним договором № 1450-01 від 21 травня 2008 року в сумі 237 838 гривень 98 копійок.

Звернути стягнення за кредитним договором № 1450-01 від 21 травня 2008 року, що укладений між АБ «Київська Русь»та ПП «Алінес», у розмірі 237 838 гривень 98 копійок, на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1451-01 від 21 травня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 51,6 м2, що належить ОСОБА_2, надавши ПАТ «Банк «Київська Русь»всі необхідні права для реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу з публічних торгів, з початковою ціною згідно п. 1.4 договору іпотеки № 1451-01 від 21 травня 2008 року в сумі 356 200 гривень.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2011 року про відстрочку виконання рішення -скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення -відмовити.

Стягнути з ПП «Алінес»та ОСОБА_3 по 910 гривень з кожного на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»в рахунок повернення судових витрат у справі.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Ю.М. Винниченко

Судді: /підпис/Г.Л. Карпушин /підпис/ П.С. Абрамов

КОПІЯ

ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області ________ Ю.М. Винниченко

Головуючий: Ю. М. Винниченко

Судді: