АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/1690/162/2012

Головуючий по 1-й інстанції ГОРУЛЬКО

Суддя-доповідач: Копитько Л. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року м.Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області Копитько Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляцією особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2012 року,

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1 Полтавської області, громадянин України, працюючий оператором АГРС на ГПУ «Полтавагазвидобування», -

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Згідно постанови судді, 2 травня 2012 року близько 9 год. 20 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем марки ВАЗ -21063, державний номер НОМЕР_1 по вул. Новосанжарській в с.м.т. Решетилівка Полтавської області в стані алкогольного сп'яніння, порушивши п.2.9 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, посилаючись на те, що суддею при накладенні стягнення порушено вимоги ст.33 КУпАП., просив змінити постанову, наклавши на нього стягнення у виді громадських робіт з врахуванням конкретних обставин справи та даних про особу.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про день, час і місце слухання справи повідомлений завчасно належним чином. Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважаю, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

В апеляції не оспорюються висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за обставин, зазначених у постанові.

Такі висновки ґрунтуються на зібраних в установленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах. Зокрема, вони ґрунтуються на даних протоколу про адміністративне правопорушення ВІ1 №193086 від 02.05.2012 року (а.с.2), висновку Решетилівської ЦРЛ від 2.05.2012 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 (а.с.3), показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні про вчинення ОСОБА_2 правопорушення за вказаних в протоколі обставин.

Визнав свою вину і сам ОСОБА_2

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, що також не оспорюється в апеляції.

Відповідно до вимог ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При обранні ОСОБА_2 стягнення суддя правильно врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Доводи апелянта про те, що він вперше скоїв адміністративне правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, як убачається з оголошеної в суді апеляційної інстанції довідки ВДАІ з обслуговування Решетилівського району Полтавської області, станом на 2.05.2012 року за гр. ОСОБА_2 рахується порушення 2.05.2012 року Правил дорожнього руху - ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.4). Крім того, як убачається з матеріалів справи, він і раніше допускав порушення Правил дорожнього руху (10).

Як видно з постанови, суддя помилково вказав в постанові про те, що ОСОБА_2 не працює. Таку помилку суддя допустив через те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не вказав місце своєї роботи, а зазначив, що не працює, що і було зафіксовано у протоколі (а.с.2).

З дослідженої апеляційним судом характеристики з місця роботи убачається, що ОСОБА_2 працює оператором АГРС на ГПУ «Полтавагазвидобування» (а.с.8).

Доводи ж ОСОБА_2 про те, що позбавлення його на тривалий час права керувати транспортними засобами може позбавити його роботи та засобів до існування та негативно позначиться на матеріальному становищі його сім'ї, також не приймаються до уваги.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 працює не водієм, а оператором АГРС 4-го розряду і даних про те, що його робота пов'язана із керуванням транспортними засобами, суду не надано.

Як убачається з матеріалів справи, правопорушник ОСОБА_2 вину визнав. Проте суддя правильно не вказав в постанові, що він щиро розкаявся, що відповідно до ст.34 КУпАП є пом'якшуючого відповідальність обставиною.

Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, коли винна особа до кінця визнає свою вину, щиро жалкує з приводу вчиненого, засуджує свою поведінку та бажає виправити ситуацію, що склалася і дає правдиві показання, які сприяють органам правосуддя встановити істину у справі.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 своєї вини не визнавав і від підпису протоколу відмовився. Щире каяття відрізняється від простого визнання порушником своєї вини, яке дається під тиском здобутих доказів.

З врахуванням наведеного вважаю, що при альтернативних стягненнях, передбачених санкцією ч.1 ст.130 КУпАП (штраф, позбавлення права керування транспортними засобами, громадські роботи та адміністративний арешт), суддя правильно визнав за необхідне застосувати щодо ОСОБА_2 стягнення в межах санкції статті, за якою він притягується до адміністративної відповідальності, саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Таке стягнення вважаю необхідне й достатнє для його виправлення, виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст.294 КУпАП у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено апеляційним судом. А тому прохання апелянта про зміну щодо нього стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами на громадські роботи суперечить вимогам закону, оскільки відповідно до ст.24 КУпАП громадські роботи є більш суворим стягненням, а тому доводи ОСОБА_2 про застосування до нього стягнення у виді громадських робіт неспроможні.

Процесуальних порушень, які б ставили під сумнів правильність висновків судді щодо доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення і кваліфікації його дій, суддею апеляційного суду не встановлено.

За таких обставин апеляція ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л. І. Копитько