АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1583/2012
Головуючий по 1-й інстанції Яковенко Н.Л.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Корнієнка В.І., Винниченка Ю.М.,
при секретарі : Цюрі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м. Полтава від 25 жовтня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку, та позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»про припинення правовідносин за договором іпотеки, третя особа ОСОБА_4 , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2011 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»» задоволено частково.
З метою задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 438- ФР-КЛ звернено стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, власником 1/3 частини якої є ОСОБА_3 та власником 2/3 частин якої є ОСОБА_2, ОСОБА_3, за рахунок вилучених від реалізації якого коштів задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в розмірі 287 531 грн. 34 коп., в тому числі 189912,55 грн. заборгованості за кредитом, 39 722,79 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 18173,21 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 39722,79 грн. нарахованої пені.
Початкову ціну предмета іпотеки -квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для її подальшої реалізації шляхом проведення прилюдних торгів визначено в розмірі 204 400 грн.
В задоволенні решти вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»понесені судові витрати з кожного в сумі по 618 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»про припинення правовідносин за договором іпотеки відмовлено.
З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2. та подала на нього апеляційну скаргу. Прохала рішення суду першої інстанції змінити, а саме: відмовити ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки; задовольнити позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Визнати припиненими з 29 травня 2008 року правовідношення за іпотечним договором № 438-ФР від 07 березня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», з однієї сторони та ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з другої сторони.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судове засідання проводилося за участю представників позивача та апелянта, ОСОБА_3 , за відсутності інших осіб, які були належним чином повідомлені про дату та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомили.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Банк «фінанси та кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 438-ФР-КЛ, за умовами якого позивач надав відповідачу кошти в сумі 30 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 14 процентів річних. На виконання умов кредитного договору позивачем надано, а відповідачем ОСОБА_4 отримано грошові кошти в загальній сумі 30000 доларів США.
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти Банку до 6 березня 2023 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язується щомісячна в строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості згідно Додатку № 1. Згідно з додатковою угодою № 1 від 29 травня 2008 року до кредитного договору № 438 -ФР-КЛ від 07 березня 2008 року сторонами збільшено відсоткову ставку до 18 % річних.
07 березня 2008 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором від 07 березня 2008 року за іпотечним договором № 438-ФР від 07 березня 2008 року передано в іпотеку позивачу належне їм на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3 Іпотечного договору предмет іпотеки оцінено сторонами в 215200,00 гривень. Сторони дійшли взаємної згоди, що звернення на предмет іпотеки здійснюється за ліквідаційною вартістю предмета іпотеки. Узгоджена сторонами ліквідаційна вартість предмету іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку 204 400,00 грн.
Іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, уклавши договір іпотеки № 438 - ФР від 7 березня 2008 року, забезпечили виконання кредитного договору боржником ОСОБА_4 та передали Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, тобто є майновими поручителями.
Відповідно до норм статей 610, 612, 625, 629 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Місцевим судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 свого обов'язку належним чином не виконував, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту. Станом на 11 травня 2011 року заборгованість за договором складає 23833,21 доларів США заборгованості за кредитом, 4985,04 доларі -заборгованість за простроченим кредитом, 2280,66 доларів США заборгованість за простроченими відсотками та 319794,60 грн. нарахованої пені.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Надіслана вимога має містити стислий зміст порушення зобов'язання, вимогу про усунення даного порушення в 30 денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення. У разі, коли в зазначений у вимозі термін порушення не буде усунуто, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до Закону України «Про іпотеку».
Судом першої інстанції встановлено, що позивач «Банк «Фінанси та кредит»відповідно до вимог законодавства здійснював попередження відповідачів щодо наміру звертати стягнення на заставлене майно.
Суд першої інстанції, з'ясувавши всі обставини по справі, правильно дійшов до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на заставне майно - предмет іпотеки підлягають задоволенню, враховуючи норми, закріплені в статтях 509, 526, 549, 1054 та ЗУ «Про іпотеку», обґрунтовано зменшив розмір нарахованої пені та правильно застосував норми ст.109 Житлового кодексу України, відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації за місцем проживання.
На думку колегії суддів, доводи апелянта про те, що внесення 29 травня 2008 року змін до кредитного договору, які збільшили процентну ставку плати за користування кредитними коштами з 14,00 % річних до 18 % річних та обсяг відповідальності іпотекодавців, без погодження цих змін з останніми, відповідально до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку»припинило Іпотечний договір № 438-ФР та правовідносини сторін щодо іпотеки -не заслуговують на увагу.
Пунктом 4.6 кредитного договору № 438-ФР-КЛ його сторони ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»та ОСОБА_4 передбачили можливість зміни процентної ставки за договором. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, укладаючи іпотечний договір, були ознайомлені з умовами кредитного договору та передали в іпотеку належну їм на праві власності квартиру.
Відповідно до п. 13 іпотечного договору його сторони дійшли згоди про те, що якщо збільшується розмір основного зобов'язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов'язання. Тим самим сторони безпосередньо іпотечним договором передбачили можливість збільшення відсоткової ставки.
Таким чином місцевий суд прийшов до правильного висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписуючи іпотечний договір, будучи ознайомлені з умовами кредитного договору, погодилися з правом позивача на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.
Зважаючи на викладене, та те, що доводи відповідачів про те, що положення ст. 559 ЦК України поширюються на правовідносини пов'язані із іпотекою нерухомого майна, сформовані внаслідок неправильного розуміння змісту норм закону, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення правовідносин за договором іпотеки є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду з даного питання зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Суд першої інстанції правильно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі обставини справи.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : Г.Л. Карпушин
Судді: В.І. Корнієнко Ю.М. Винниченко
Копія