АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1485/2012

Головуючий по 1-й інстанції Корсун О.М.

Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Карпушина Г.Л.

Суддів: Абрамова П.С., Винниченка Ю.М.

при секретарі: Цюрі Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання незаконного в односторонньому порядку розірвання кредитного договору та про стягнення заборгованості (в порядку захисту прав споживачів)

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2011 року у задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання незаконного в односторонньому порядку розірвання кредитного договору та про стягнення заборгованості (в порядку захисту прав споживачів) -задоволено.

Визнано недійсною умову п.2.3.3. кредитного договору №PL0PGK0000000005 від 20.03.2008 року в частині щодо такої події, як право Банку при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови позичальника в оформленні (переоформлені) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, ненадання документів підтверджуючих фінансовий стан не рідше одного разу на рік, а при простроченні виконання зобов'язань протягом всього періоду несвоєчасного погашення заборгованості -щокварталу згідно п.2.2.7. даного договору згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним.

25 січня 2012 року Пирятинським районним судом Полтавської області по даній справі було винесено додаткове рішення, яким було ухвалено рішення, щодо позовної вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання незаконного в односторонньому порядку розірвання кредитного договору №PL0PGK0000000005 від 20.03.2008 року та про стягнення заборгованості у розмірі 67841,59 грн., яка залишилася без вирішення під час ухвалення рішення 20 травня 2011 року.

Визнано незаконним в односторонньому порядку розірвання кредитного договору №PLPGK0000000005 від 20.03.2008 року та про стягнення на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованості у розмірі 67841,59 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями ПАТ КБ «Приватбанк»подало апеляційну скаргу. Вважають дане рішення таким, що прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, це при тому, що судом взято за основу обставини, які є не доведеними та зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи. Прохали скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким їх первісний позов задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»відмовити в повному обсязі.

Судове засідання проводилося за участі представників апелянта та позивача, за відсутності відповідача, який був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, направивши свого представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку що скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору № PL0PGK0000000005 від 20.03.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк»було надано відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 84250 грн. на придбання нерухомості та сплату страхових платежів, строком на 120 місяців з кінцевою датою повернення 20 березня 2018 року, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 16,08% річних.

На виконання п.8.3. кредитного договору з метою забезпечення повернення кредитних коштів 20 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого останнім передано в іпотеку належний ОСОБА_2 на праві приватної власності: житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 19.7 кв.м., та земельну ділянку, під зазначеним домоволодінням.

11.11.2010 року позивачем відповідно до п. 2.3.3. кредитного договору, у зв'язку з порушення ОСОБА_2 п.2.2.12. кредитного договору, було направлено останньому лист про односторонню відмову від кредитного договору та заявлено одночасно вимогу про необхідність повернення до 25.11.2010 року суму кредиту в повному обсязі, включаючи відсотки та інші передбачені платежі.

Після отримання вказаного листа, відповідачем зазначену у листі вимогу не виконано, при цьому останній продовжував сплачувати платежі за договором відповідно до графіку вважаючи ці дії достатніми для підтвердження свого фінансового стану.

Згідно розрахунків позивача заборгованість відповідача по договору станом на 05.01.2011 року склала 67841,59 грн.

При винесенні рішення місцевий суд виходив з того, що підставами для відмови у первісному позові ПАТ КБ «Приватбанк»та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 є недоведеність позивачем факту істотного порушення відповідачем кредитного договору, яке призвело до завдання ПАТ КБ «Приватбанк»шкоди, а також невідповідність змісту п.2.3.3. кредитного договору положенням актів цивільного законодавства, зокрема ст. 651 ЦК України.

Районний суд в цілому правильно дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», при цьому допустившись помилок при оцінці встановлених обставин справи та визначенні норм закону, які підлягають застосуванню.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 2.3.3.кредитного договору № PL0PGK0000000005 від 20.03.2008 року встановлено, що при виникненні кожної з наступних подій: зокрема порушення Позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання коштів, Банк, на власний розсуд, має право: а) розірвати договір у судовому порядку; б) згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору.

Відповідно до п.п.1.1.,1.2.,8.11,8.2. даного кредитного договору передбачено, що основними зобов'язаннями сторін за ним є: у позивача -надати відповідачу кредитні кошти в сумі 84250 грн. на умовах та на цілі передбачені договором; у відповідача -повернути отримані кредитні кошти в порядку та в строки передбачені в договорі, сплативши відсотки за користування ними та інші передбачені платежі.

Крім того розділом 2 зазначеного кредитного договору передбачено права та обов'язки сторін договору, зміст яких спрямований на забезпечення своєчасного, належного та повного виконання останніми своїх зобов'язань за договором.

Виходячи зі змісту положень закону та договору укладеного між сторонами по справі, останніми, у відповідності до ч.3 ст. 651 ЦК України, було обумовлено та передбачено закріплення в договорі права позивача, як кредитора на односторонню відмову від договору в разі настання відповідних подій, зокрема в разі порушення відповідачем, як боржником зобов'язань, передбачених умовами договору. Місцевим судом, на це належної уваги, звернуто не було, та надано оцінку діям позивача виходячи з положень ч.2 ст. 651 ЦК України, яка за даних обставин справи застосуванню не підлягала.

Про те, на думку колегії суддів, при правомірному використанні вказаного права, позивачем було не правильно розтлумачено положення п.2.3.3. договору та ототожнено поняття «зобов'язання по договору»з поняттям «обов'язки сторін». Вказуючи у надісланому відповідачу листі від. 11.11.2010 р. про те, що останнім порушено п.2.2.12. договору (обов'язок надавати Банку документи, підтверджуючі його фінансовий стан або підтвердити свій фінансовий стан будь-яким іншим способом не рідше одного разу на рік), позивачем не надано належної оцінки даній події, та не взято до уваги, що зобов'язання відповідачем по договору виконуються належним чином та у передбачені строки, що в свою чергу не порушує інтереси позивача, щодо наявності гарантій повернення кредиту та ставить під сумнів доцільність виконання даного обов'язку відповідачем за минулі роки, це при тому, що підтвердити свій наявний фінансовий стан останній мав можливість ще до кінця року. Це при тому, що позивачем не надано суду доказів допущення відповідачем зазначеного порушення, та не конкретизовано його зміст.

Вказані вище доводи, вказують на передчасність та не обґрунтованість дій позивача щодо односторонньої відмови від кредитного договору та його розірвання, що вказує на їх незаконність, та є підставою для відмови у первісному позові, та одночасно підставою для задоволення вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним одностороннього розірвання договору та стягнення заборгованості. Беручи до уваги викладене, рішення суд підлягає зміні, у вигляді заміни в мотивувальній частині додаткового рішення підстав для ухвалення рішення з зазначених питань.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з рішенням суду в частині задоволення вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання недійсним п. 2.3.3. кредитного договору.

Висновки суду першої інстанції, що положення п. 2.3.3. кредитного договору суперечать нормам актів цивільного законодавства, зокрема положенням ч.2 ст. 651 ЦК України, не відповідають обставинам справи та доводам відповідача, якими останній обґрунтовував дану вимогу, є надуманими та необґрунтованими.

Фактично кожна частина ст. 651 ЦК України є самостійною, оскільки ними передбачено різні способи та порядок для зміни або розірвання договору, зокрема: частина 1 визначає основний спосіб зміни або розірвання договору -за згодою сторін, хоча при цьому не виключає і інші способи, передбачені законом або договором; частина 2 встановлює можливість сторін договору провести його зміну або розірвання за рішенням суду у разі істотного порушення договору, та в інших випадках, встановлених договором або законом; частина 3 непрямо передбачає спеціальний спосіб зміни або розірвання договору - одностороння відмова від договору однієї із сторін.

Виходячи з викладеного, наявність в кредитному договорі пункту, яким передбачено право однієї із сторін на односторонню відмову від договору, не суперечить нормам закону та не обмежує право іншої сторони на підняття питання щодо зміни чи розірвання договору в інший спосіб, в тому числі за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, призвели до неправильного застосування положень ст. ст. 203, 215, 651 ЦК України та безпідставного задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним п. 2.3.3. кредитного договору, що в свою чергу дає підстави для відмови у їх задоволені.

Зважаючи, на висновки колегії суддів про наявність підстав для зміни рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2011 року в частині обґрунтування підстав для відмови у задоволені первісного позову ПАТ КБ «Приватбанк»та задоволені вимоги за зустрічним позовом про визнання незаконним одностороннє розірвання договору та стягнення заборгованості, те, що додаткове рішення суду від 25.01.2012 р. фактично доповнює основне рішення та ґрунтується на аналогічних підставах, та те, що вимоги апеляційної скарги стосуються всіх питань вирішених судом у вказаних рішеннях, колегія суддів приходить до висновку про можливість зміни додаткового рішення Пирятинського районного суду від 25 січня 2012 року, ухваленого по даній справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк»та зміни рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2011 року та додаткового рішення від 25 січня 2012 року.

Керуючись ст.ст.303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» -задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2011 року - змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання недійсним пункт 2.3.3. кредитного договору № PL0PGK0000000005 від 20.03.2008 року.

Постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволені вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання недійсним пункт 2.3.3. кредитного договору № PL0PGK0000000005 від 20.03.2008 року - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 січня 2012 року -змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду, посилання на положення ст.ст. 653, 654 ЦК України та Закону України «Про банки та банківську діяльність», як підставу для задоволення вимог за зустрічним позовом про визнання незаконним розірвання в односторонньому порядку кредитного договору та стягнення заборгованості.

В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно:

Суддя Апеляційного суду Г.Л. Карпушин