АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1374/2012
Головуючий по 1-й інстанції Тімошенко Н.В.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Карпушина Г.Л.
Суддів: Винниченко Ю.М., Корнієнка В.І.,
при секретарі: Колеснік Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду ,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2012 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Прохає скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Судове засідання проводилося за участі представників сторін, за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про дату та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням суду від 30.05.2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний. Про факт розірвання шлюбу 05.07.2006 року у книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №278 та видано сторонам по справі свідоцтво про розірвання шлюбу. Від шлюбу у сторін залишилась спільна дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27.04.2007 року було стягнуто із відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 168 грн. щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 29.11.2006 року. Починаючи з 24 січня 2008 року та станом на 01 квітня 2011 року відповідач від сплати аліментів у встановленому розмірі ухиляється в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 6423, 20 грн.
Відмовляючи позивачці у задоволені позовних вимог, місцевий суд, виходив з того, що оскільки для обрахування суми неустойки за прострочення сплати аліментів необхідні спеціальні знання, позивачка повинна була надати до суду належні докази для підтвердження наданих розрахунків. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 від проведення відповідної експертизи відмовилася, її позов не підлягає до задоволення у зв'язку з недоведеністю.
Проте, колегія суддів, із зазначеними висновками суду першої інстанції не може погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Посилаючись на не дотримання позивачкою обов'язку щодо доведення правильності наданого розрахунку розміру пені, який закріплений ст. 60 ЦПК України, судом першої інстанції, не взято до уваги те, що право на вибір доказів належить саме сторонам по справі, а суд лише надає оцінку наданим доказам.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка для підтвердження своїх позовних вимог, надала до суду розрахунок розміру пені, який останньою зроблено виходячи з положень вище наведеної норми закону, а тому висновки суду, про їх недоведеність є передчасними та необґрунтованими.
Не правильним також є і висновок суду, що для обрахування суми неустойки за прострочення сплати аліментів необхідні спеціальні знання, оскільки положення ст. 196 СК України містять чіткі вказівки на порядок проведення такого розрахунку, це при тому що у справі наявні всі вихідні дані, які необхідні для цього.
За вказаних обставин, суду першої інстанції, дотримуючись вимог ст.212 ЦПК України необхідно було надати лише оцінку наданим сторонами доказам, та перевірити їх належність, допустимість та достовірність, виходячи зі змісту норми матеріального права, якою врегульоване дане питання.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів в сумі 6423,20 грн. утворилася з січня 2008 року та розраховувалася станом на 01 квітня 2011 року, при цьому відповідачем її погашення не проведено. Зважаючи на відсутність по справі даних, які б вказували на стан заборгованості після 01.04.2011 року, колегія суддів, вважає за необхідне при проведені розрахунку виходити з періоду часу визначеного у позові.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 196 СК України, розмір пені за прострочення сплати аліментів за період часу із 24.01.2008 року по 01.04.2011 року становитиме: за січень 2008 року -(39,20 грн. х 1% х 1155 днів)=452,76 грн.; за лютий 2008 року -(168 грн. х 1% х 1126 днів)=1891,68 грн.; за березень 2008 року -(168 грн. х 1% х 1095 днів)=1839,60 грн.; за квітень 2008 року -(168 грн. х 1% х 1065 днів)=1789,20 грн.; за травень 2008 року -(168 грн. х 1% х 1034 дні)=1737,12 грн.; за червень 2008 року -(168 грн. х 1% х 1004 дні)=1686,72 грн.; за липень 2008 року -(168 грн. х 1% х 973 дні)=1634,64 грн.; за серпень 2008 року -(168 грн. х 1% х 942 дні)=1582,56 грн.; за вересень 2008 року -(168 грн. х 1% х 912 днів)=1532,16 грн.; за жовтень 2008 року -(168 грн. х 1% х 881 день)=1480,08 грн.; за листопад 2008 року -(168 грн. х 1% х 851 день)=1429,68 грн.; за грудень 2008 року -(168 грн. х 1% х 820 днів)=1377,60 грн.; за січень 2009 року -(168 грн. х 1% х 789 днів)=1325,52 грн.; за лютий 2009 року -(168 грн. х 1% х 761 день)=1278,48 грн.; за березень 2009 року -(168 грн. х 1% х 730 днів)=1226,40 грн.; за квітень 2009 року -(168 грн. х 1% х 700 днів)=1176 грн.; за травень 2009 року -(168 грн. х 1% х 669 днів)=1123,92 грн.; за червень 2009 року -(168 грн. х 1% х 639 днів)=1073,52 грн.; за липень 2009 року -(168 грн. х 1% х 608 днів)=1021,44 грн.; за серпень 2009 року -(168 грн. х 1% х 577 днів)=969,36 грн.; за вересень 2009 року -(168 грн. х 1% х 547 днів)=918,96 грн.; за жовтень 2009 року -(168 грн. х 1% х 516 днів)=866,88 грн.; за листопад 2009 року -(168 грн. х 1% х 486 днів)=816,48 грн.; за грудень 2009 року -(168 грн. х 1% х 455 днів)=764,40 грн.; за січень 2010 року -(168 грн. х 1% х 424 дні)=712,32 грн.; за лютий 2010 року -(168 грн. х 1% х 396 днів)=665,28 грн.; за березень 2010 року -(168 грн. х 1% х 365 днів)=613,20 грн.; за квітень 2010 року -(168 грн. х 1% х 335 дні)=562,80 грн.; за травень 2010 року -(168 грн. х 1% х 304 дні)=510,72 грн.; за червень 2010 року -(168 грн. х 1% х 274 дні)=460,32 грн.; за липень 2010 року -(168 грн. х 1% х 243 дні)=408,24 грн.; за серпень 2010 року -(168 грн. х 1% х 212 днів)=356,16 грн.; за вересень 2010 року -(168 грн. х 1% х 182 дні)=305,76 грн.; за жовтень 2010 року -(168 грн. х 1% х 151 день)=253,68 грн.; за листопад 2010 року -(168 грн. х 1% х 121 день)=203,28 грн.; за грудень 2010 року -(168 грн. х 1% х 90 днів)=151,20 грн.; за січень 2011 року -(168 грн. х 1% х 59 днів)=99,12 грн.; за лютий 2011 року -(168 грн. х 1% х 31 день)=52,08 грн., а усього 36349,32 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2012 року та постановлення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2012 року -скасувати.
Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 1978 року народження, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 36349,32 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 182 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин
Судді: _____________ В.І. Корнієнко ______________ Ю.М. Винниченко
Копія